Європейська хартія міст () — міжнародний документ, ухвалений Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи у двох редакціях (у 1992 та 2008 роках). Хартія визначає ключові принципи управління містом на місцевому рівні та спрямована на відродження міст, сталий розвиток і суттєве поліпшення якості життя їхніх мешканців.
Європейська хартія міст (1992) Перша Європейська хартія міст була ухвалена 18 березня 1992 року. Вона стала першою ініціативою такого роду та важливою віхою у визнанні ролі міського розвитку для суспільства. Вперше було розроблено спільні принципи для адаптації національних політик до потреб міст.
Цілями першої Хартії були: Надання практичної допомоги та керівництва з управління містом для місцевих органів влади. Формування основи для можливого майбутнього договору про права міст. Створення бази для міжнародної системи нагород для міст, які дотримуються принципів Хартії. Представлення позиції Ради Європи щодо питань міського середовища та просторового планування.
Хартія розглядає місто як простір для співіснування, який має об'єднувати, а не виключати людей, і відкриватися для соціально незахищених груп та осіб з інвалідністю. Вона виступає за нову транспортну та енергетичну політику, сталий розвиток і довгострокове планування.
В Хартії визначено 12 керівних принципів для міст Європи: Транспорт та свобода пересування: Необхідно скоротити кількість поїздок, особливо на приватних автомобілях; вулиці необхідно відновити як соціальну зону. Навколишнє середовище та природа: Місцева влада зобов'язана охороняти природу (зелені насадження) та вести політику боротьби із забрудненнями; охорона природи є фактором активної участі мешканців у справах міста. Фізичний вигляд міста: Центральні райони міст необхідно зберігати як важливі символи європейської культурної та історичної спадщини; архітектурна творчість та розвиток відіграють вирішальну роль у забезпеченні якості міського ландшафту. Архітектурна спадщина: Консервація історичного середовища міста повинна мати ретельно продуману правову базу; спадщина міста стимулює його економічний розвиток. Житловий фонд: Кожна людина та сім'я мають право на безпечне і впорядковане житло. Безпека та боротьба зі злочинністю: Боротьба зі злочинністю повинна вважатися першочерговим завданням; ефективність міської політики безпеки залежить від тісної співпраці поліції та місцевих мешканців. Маломобільні групи населення: Необхідно забезпечити, щоб будинки, громадські простори та робочі місця були пристосовані для осіб з інвалідністю. Спорт та дозвілля: Спортивні споруди мають бути безпечними, добре обладнаними та доступними. Культура: Всі жителі міста мають право на доступ до культури. Багатокультурна інтеграція: Політика міста має забезпечувати повну інтеграцію іммігрантських громад у соціальне та фізичне міське середовище. Участь громадян в управлінні: Участь громадян у місцевому політичному житті забезпечується правом вільного і демократичного обрання своїх представників і має бути ефективною на всіх рівнях місцевих структур. Економічний розвиток: Місцева влада повинна забезпечувати економічний і соціальний розвиток своїх територій.
У документі визначено, що ідеальне місто — це місто рівноваги між різними секторами та видами діяльності (вуличним рухом, умовами життя, роботи і дозвілля); між сучасним містобудуванням та збереженням історичної спадщини (інтегрування нового без руйнування старого); це місто, що базується на принципах безперервного та сталого розвитку.
Європейська хартія міст II — Маніфест нової урбаністики (2008) У 2008 році Конгрес представив оновлену версію документа — «Європейську хартію міст II: Маніфест нової урбаністики». Її метою було переосмислення, доповнення та актуалізація принципів 1992 року як відповідь на глибокі соціальні, економічні та культурні зміни в епоху глобалізації. Документ був ухвалений 29 травня 2008 року Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи.
Маніфест ґрунтується на п'яти ключових принципах: Європейські міста належать їхнім громадянам. Вони є економічним, соціальним і культурним надбанням, яке успадкують майбутні покоління. Міста є простором для історичного компромісу. З огляду на глобальні виклики, саме в містах має досягатися баланс між економічним розвитком, соціальними відносинами та збереженням довкілля. Відповідальність за нову модель управління. Міста відповідальні за розробку моделей міського управління, які враховують сучасні демократичні вимоги, зокрема активну участь громадян. Вони є рушієм необхідного демократичного оновлення суспільства. Сприяння креативній різноманітності. Міста об'єднують значні інноваційні сили. Вони є привілейованим простором для індивідуального розвитку, доступу до знань, інтеграції різних культур та їхнього взаємного збагачення. Двигун процвітання в умовах глобалізації. Міста є рушійною силою економічного зростання і місцем, де економіка знань може розвиватися найоптимальніше.
Хартія 2008 року формує спільні європейські концепції, які дозволяють містам відповідати на сучасні виклики та розвивати перспективу «нової урбаністики» — спільного способу життя та нової міської культури як для управлінців, так і для пересічних містян.
Див. також Рада Європи Конгрес місцевих та регіональних влад Європи Європейська хартія місцевого самоврядування Європейська хартія регіонального / просторового планування Європейська хартія регіональних мов або мов меншин Європейська ландшафтна конвенція
Джерела Європейська хартія міст I (1992) — текст англійською мовою Європейська хартія міст II: Маніфест нової урбаністики (2008) — текст англійською мовою Офіційний сайт Ради Європи Офіційний сайт Конгресу місцевих та регіональних влад