Героїчна доба дослідження Антарктики (1897 - 1922 рр) - період, що тривав з кінця 19 століття до завершення Першої світової війни. Протягом цього часу Антарктида була в центрі уваги всесвітньої наукової спільноти. Ця цікавість вилилась в інтенсивну наукову діяльність та географічні дослідження, в рамках яких десятьма країнами було організовано 17 визначних антарктичних експедицій.Barczewski, pp. 19–20. Дослідники були обмежені у ресурсах і засобах, адже на той час в транспортних та комунікаційних технологіях ще не настав прогрес, який докорінно змінив процес досліджень.Huntford, p. 691 – "before machines took over." З цих умов кожна експедиція ставала нелюдським випробуванням фізичних та психічних можливостей дослідників, що іноді вело до фатальних наслідків. Протягом цього періоду загинуло 19 членів експедицій. Саме цей критерій охарактеризував епоху як героїчну.
У ході цих експедицій було досягнуті географічний та магнітний полюси. Кілька експедицій прагнули першими побувати на Південному полюсі, а для Руяля Амундсена це була принципова ціль експедиції. Крім цього, дослідники працювали з цілком осяжними завданнями в різних частинах континенту. Завдяки їхній діяльності, більша частина берегової лінії Антарктиди була відкрита і нанесена на карту, а також досліджені значні території вглиб континенту. В експедиціях було зібрано величезний об'єм даних та зразків для широкого спектра наукових дисциплін, які вчені потім вивчатимуть та аналізуватимуть протягом кількох десятиліть.For example, the scientific results of the Scottish National Antarctic Expedition, 1902–04 were still being published in 1920 (Speak, p. 100). 25 volumes of results from the Terra Nova Expedition, 1910–13 had been published by 1925. () Історики вважають, що Експедиція Шеклтона-Роветта 1921–1922 рр. поклала край «героїчній» добі та започаткувала епоху «механічну».Fisher, p. 449Smith, p. 414The historian Aant Elzinga gives the much later date of 1945, considering World War II to be the turning point in Antarctic research.
Витоки
Мета дослідити Антарктиду мала епізодичний характер впродовж кількох століть; Героїчна доба не була безпрецедентною в своєму інтересі до Антарктиди. Британський дослідник Джеймс Кук - один з небагатьох, хто намагався дістатись південної частини світу. Його відкриття у (1772–1775 рр) назавжди змінили карту світу. Також Кук спростував уявлення, що континент, відомий як Terra Australis, займав більшу частину Південної півкулі. Він припустив, що враховуючи такі значні льодові маси, крізь які неможливо пробитись, має бути земля, де цей лід утворився. Після того, дослідження південного континенту не ініціювались.
Наступний спалах інтересу відбувся в період з 1819 по 1843 роки. Як тільки Європа оговталась від революції, війни та соціального безладу, дослідники Фадей Беллінсгаузен, Джон Біскоу, Джон Баллені, Чарлз Вілкс, Жуль Дюмон-Дюрвілл та Джеймс Кларк Росс вирішили дізнатись більше про Антарктику. Основною їх метою було проникнути крізь льодовий бар'єр, за яким надійно ховалась Антарктида. Так, Біллінгсгаузен здійснив плавання навколо регіону, Дюмон-Дюрвілль вперше натрапив на кам'яні ділянки суші, а Вілкес відкрив Землю Вікторії з вулканами, що зараз відомі як гори Террор і Еребус. Попри значимість цих відкриттів для вивчення Південного регіону, на карті вони позначались лише пунктиром вздовж відкритого узбережжя континенту, адже дослідники були неспроможні потрапити вглиб материка.
За цим слідував період, який історик Х'юго Роберт Мілл назвав "добою втрати цікавості". Джеймс Росс, після експедиції на військових кораблях Еребус та Террор (січень 1841 р.), висловив припущення, що на далекому Півдні не може бути наукових відкриттів або «проблем», які варто дослідити. Вважається, що ця позиція Росса, а також трагічна втрата всього екіпажу експедиції Франкліна в Арктиці, демотивували зокрема Лондонське королівське товариство — організації, що сприяла багатьом антарктичним дослідженням, в тому числі Шеклетона і Скотта. Протягом наступних двадцяти років після повернення Росса, в цій галузі на міжнародному рівні тривало затишшя.
Немає однозначної відповіді, яка саме країна дала поштовх Героїчній добі досліджень Антарктиди. Джордж фон Ноймаєр із Гамбурга, також дослідник Антарктики, працював в обсерваторії в Мельбурні і в 1861 році намагався відродити науковий інтерес до регіону. Він був переконаний, що дослідження Південного полюсу важливе для метеорології і ці знання допоможуть більш точно прогнозувати погоду.
Чинник з боку Британії, тісно пов'язаний з епохою - це лекція доктора Джона Мюррея під назвою "Відновлення досліджень в Антарктиці", з якою він виступив у Королівському географічному товаристві в Лондоні 27 листопада 1893 р. Мюррей закликав до активізації вивчення Антарктики, щоб "розв'язати відкриті географічні питання, що постають на Півдні".Crane, p. 75 Королівське географічне товариство ще у 1887 р. створило Антарктичний комітет, який успішно спонукав багатьох китобоїв досліджувати південні широти. У серпні 1895 р. 6-й міжнародний географічний конгрес у Лондоні прийняв резолюцію, в якій закликав наукові товариства по всьому світу сприяти дослідженням Антарктики "всіма можливими способами", адже "майже кожна галузь науки зможе почерпнути щось для себе". pp. 4–5
Відкриттям Героїчної доби можна вважати експедицію Бельгійського географічного товариства у 1897 році; Борхгревінк втілив свій задум роком пізніше, заручившись фінансовою підтримкою приватних спонсорів.Jones, p. 59Some histories consider the Discovery expedition, which departed in 1901, as the first proper expedition of the Heroic Age. See
Визначення "Героїчна доба" з'явилось задовго після самої епохи, коли саме і хто його вигадав досі невідомо; термін не згадується в жодному з ранніх експедиційних звітів та мемуарів, а також в біографіях полярників, написаних впродовж 1920-1930-х років. Британський дослідник Дункан Карс використав цей епітет в статті дляThe Times у березні 1956 р. Описуючи перший траверс Південної Джорджії в 1916 році, він згадував "трьох чоловіків з героїчної доби дослідження Антарктики, зв'язаних 15-метровою мотузкою та зі столярним рубанком в руках".Carse, quoted by M. and J. Fisher, p. 389
Експедиції, 1897—1922
Примітки
Підсумки в таблиці не включають наукові роботи, проведені цими експедиціями. Кожна з них привезла знахідки та зразки для вивчення в широкому спектрі дисциплін. Таблиця не включає численні китобійні походи, що відбулися в цей період, або субантарктичні експедиції, які не перетнули антарктичне коло. Також не врахована експедиція Коупа 1920–22 рр, яку не вдалось втілити через брак фінансування (хоча двоє чоловіків висадились з норвезького китобійця і провели рік на Антарктичному півострові). Три експедиції, заплановані на 1914 рік, були скасовані у зв'язку з початком Першої світової війни: австрійська антарктична експедиція, яку мав очолити Фелікс Кеніг; англо-шведська експедиція на чолі з Отто Норденскьольдом і Юганом Гуннаром Ендерсоном; та британська експедиція під керівництвом . † означає, що керівник загинув під час експедиції
ДатиКраїнаНазва експедиціїСудноКерівникОгляд експедиціїДжерелаБельгійська Антарктична експедиціяБельгікаАдріен де ГерлашПерша експедиція, що перезимувала в межах Південного полярного кола (вимушений крок, внаслідок обледеніння судна в морі Беллінгсгаузена). Вперше зібраний цикл річних спостережень за Антарктикою.
Досятгнуто 71°30'S, відкрито протоку Герлаш.
Перший помічник Руаль Амундсен пізніше очолить похід на Південний полюс у 1911 році, і досягне його вперше в історії.Huntford (Last Place on Earth) pp. 64–751898–1900Велика БританіяБританська Антарктична експедиція 1898(Експедиція Південного Хреста)Південний ХрестКарстен БорхгревінкПерша експедиція з зимівлею на материку (мис Адер). Вперше застосовані собаки та сани.
Перше сходження на Великий льодовий бар'єр (тогочасна назва шельфового льодовика Росса), рекорд досягнення найпівденнішої точки 79°30'.
Визначено розташування Південного магнітного полюса.Preston, p. 141901–04Велика БританіяНаціональна Антарктивна експедиція 1901(Експедиція на «Діскавері»)Діскавері (головне судноl)Морнінг(гуманітарне судно)Терра Нова (гуманітарне судно)Роберт Фолкон СкоттПерша з кількох експедицій, що базувалися в протоці Мак-Мердо. Здійснено першопрохід Західними горами на землі Вікторії і відкрито полярне плато.
Досягнута нова найпівденніша точка 82°17'S.Сучасні розрахунки, що базуються на фотографія з місця найпівденнішої точки припускають, що реальні координати можуть бути 82°11. (Crane, pp. 214–15)
Відкрито, нанесено на карту та названо багато інших географічних об'єктів.Mill, pp. 420–24Crane, p. 3071901–03НімеччинаПерша німецька Антарктична експедиція(Експедиція на «Гаусі»)ГаусЕріх фон ДригальскіЕкспедиція досліджувала східну Антарктиду. Відкрито узбережжя землі Вільгельма II та гору Гаус.
Корабель експедиції потрапив у зону тиску льодових мас, що завадило більш масштабним дослідженням.Barczewski, p. 901901–03Шведська Антарктична експедиціяАнтарктида (головне судно)Уругвай (допоміжне судно)Отто НорденскйольдЕкспедиція працювала в східному прибережному районі землі Греяма. Екіпаж змушений був висадитись на островах Сноу Хілл та Полет в морі Ведделла внаслідок затоплення головного експедиційного корабля. Команду врятувало аргентинське військово-морське судно «Уругвай». pp. 135—139Speak, pp. 82–951902–04Велика БританіяШотландська національна Антарктична експедиціяСкотіяВільям Спейрз БрюсЗаснована постійна метеостанція Оркадас на Південних Оркнейських островах. Досягнуто точки 74°01'S в морі Ведделла, відкрито узбережжя землі Коутса, що визначає східні межі моря.(Francais voyage)1903–05Третя французька Антарктична експедиціяФрансеЖан-Батист ШаркоЕкспедиція спочатку була ініційована для порятунку команди Норденскйольда. Основна діяльність — створення мапи островів та західного узбережжя землі Греяма на Антарктичному півострові.
Досліджено ділянку узбережжя і названо землею Луб на честь президента Франції Еміля Лубе.1907–09Велика БританіяБританська Антарктична експедиція 1907(Експедиція «Німрода»)НімродЕрнест ШеклтонПерша експедиція під керівництвом Шеклтона. Базовий табір — в протоці Мак-Мердо.
Розвідано маршрут до Південного полюсу через льодовик Бірдмора, та вперше застосовано моторизований транспорт.
Новий рекорд досягнення найпівденнішої точки 88°23', за 97 миль до Південного полюсу.
Північна партія досягла Південного магнітного полюсу.1908–10Четверта французька Антарктична експедиціяПуркуа-Па? IVЖан-Батист ШаркоПродовжили попередні дослідження моря Белінсгаузена. Відкрито острови та інші об'єкти, включно з бухтами Маргарити і Міккельсена, островів Шарко, Рено та Ротшильд.(Pourquoispas? voyage)1910–12Японська антарктична експедиціяКайнан-маруПерша не європейська експедиція. Досліджено берегову лінію півострова Едуарда VII.
Розвідано східну частину Великого льодового бар'єру до точки 80°5'S.1910–12Експедиція Амундсена на Південний полюсФрамРуаль АмундсенПерші експедиція, що досягла Південного полюсу: Амундсен встановив табір на Великому льодовому бар'єрі поблизу Китової бухти. Прокладено новий маршрут до полярного плато через льодвик Акселя Хейберга. Партія з п'яти учасників на чолі з Амундсеном досягла Полюсу 14 грудня 1911.1910–13Велика БританіяБританська Антарктична експедиція 1910(Експедиція на «Терра Нова»)Терра НоваРоберт Фолкон Скотт †Остання експедиція Скотта, що так само базувалась на Мак-Мердо. Партія із п'яти дослідників на чолі зі Скоттом дійшла до Полюсу по маршруту через льодовик Бірдмора 17 січня 1912, на 33 дні пізніше, ніж Амундсен. Всі п'ятеро загинули на зворотньому шляху від голоду та переохолодження.1911–13НімеччинаДруга німецька Антарктична експедиціяДойчландВільгельм ФільхнерОсновна ціль — встановити природу географічної взаємодії морів Ведделла та Росса. Було досягнуто найпівденнішої на той час точки в морі Ведделла — 77°45'S.
Відкрито берег Луїтпольда, шельфовий льодовик Фільхнера та бухту Вазеля.