Національний університет «Одеська політехніка»

Національний університет «Одеська політехніка» (Одеська політехніка) — заклад вищої освіти у місті Одеса. Створений 18 вересня 1918 року.

В Одеській політехніці навчається близько 6 500 студентів, стажистів, аспірантів і докторантів, працює близько 1 000 викладачів, наукових співробітників, інженерно-технічних працівників. Серед них 57 академіків та член-кореспондентів державних і галузевих Академій наук України, більш ніж 120 професорів і докторів наук, близько 450 доцентів й кандидатів наук, 21 заслужений працівник народної освіти і заслужений працівник науки і техніки України, 13 академіків міжнародних Академій.

Історія 17 вересня 1918 року в газеті «Одесский листок» з'явилося повідомлення про те, що завтра починає своє життя довгоочікуваний та необхідний промисловості півдня, Одеський політехнічний інститут.

Безпосереднім поштовхом до створення вищого технічного навчального закладу в Одесі стала доповідь «Союзу студентів-техніків» на зібрані ініціативної групи громадських діячів, де обговорювалися питання заснування в південній Пальмирі політехнікуму. Наприкінці 1917 року в місті скупчилася значна кількість демобілізованих з армії студентів різних технічних вузів, призваних раніше з першого та другого курсів. «Союз студентів-техніків» завчасно провів реєстрацію студентів та абітурієнтів, які закінчили у 1918 році шкільну освіту в Одеській області, та розподіл їх за спеціальностями та курсами.

На момент відкриття інститут складався з трьох факультетів: механічного з електромеханічним, кораблебудівним та механічним відділеннями; інженерно-будівельний з інженерно-гідротехнічним і санітарно-технічним відділеннями; економічний з адміністративно-фінансовим і торговельно-промисловим відділеннями. Кожне відділення в свою чергу розгалужувалося на низку напрямів з метою підготовки спеціалістів у відповідних областях.

18 вересня 1918 року відбулося офіційне відкриття нового інженерного закладу в Одесі, цей день і є днем народження Одеського політехнічного інституту. Пройшли перші лекції. На факультетах почали своє навчання близько 920 студентів, а до професорсько-викладацької діяльності приступило 57 професорів, доцентів та викладачів, в допомогу їм стали 28 лаборантів та службовців. Серед блискучої плеяди викладачів молодої Політехніки неможливо оминути імена таких відомих вчених, як лауреат Нобелівської премії Тамм І. Є., академіки Мандельштам Л. І., Папалексі М. Д., Амелін А. Г., Аганін М. А., професори Кузнєцов К. А., Заврієв К. С., Кларк Ч. Д., Тимченко І. Ю. та ін.

22 травня 1918 р., першим ректором інституту було призначено Нілуса Андрія Олександровича професора математики Московської артилерійської академії. Згодом, у 1920 р. ректором стає проректор, соратник та незамінний помічник ректора Нілуса А. О., проректор Тимченко І. Ю. Завдяки енергії організаторів та фундаторів в період 1918—1921 рр., народжений в часи бурхливих революційних подій, які завершили розвал Російської імперії, Одеський політехнічний інститут швидко поминув перший, найскладніший етап становлення та розвитку. Кількість та назви спеціальностей, факультетів у наступні роки змінювалися, та й свою назву політехнічний змінював неодноразово.

Повоєнні роки

На базі Національного університету «Одеська політехніка» у різні роки, були створені нині відомі та престижні вищі навчальні заклади: Одеський національний морський університет, Одеська національна академія зв'язку, Одеський державний економічний університет, Одеська державна академія будівництва та архітектури. Навіть Одеський державний аграрний університет починав своє життя як факультет Одеського політехнічного. Евакуйований під час Німецько-радянської війни Одеський політехнічний інститут (ОПІ) став основою для створення нині існуючого Пензенського державного університету. У 60-х роках минулого століття філію Одеського політехнічного інституту в місті Севастополі було перетворено на нинішній Севастопольський національний технічний університет.

В 1945 році Індустріальний інститут (найменування одеської політехніки з 1933 р. по 1945 р.) було знову перетворено на політехнічний вищий навчальний заклад.

Період сталого розвитку та досягнення Одеської політехніки

У 1960—1970 вчені університету були задіяні у розробці систем керування штучними супутниками Землі, іншим відомим втіленням їх творчого доробку, стала розробка складу і технології виготовлення матеріалів для космічних програм «Енергія».

У 1968 році за досягненні успіхи у підготовці спеціалістів і розвиток науки, указом Президії Верховної Ради Української РСР Одеський політехнічний інститут було нагороджено Почесною Грамотою.

У 1971 році за заслуги у підготовці спеціалістів для народного господарства і розвиток наукових досліджень указом Президії Верховної Ради СРСР Одеський політехнічний інститут було нагороджено грамотою та орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1977 році Постановою Ради Міністрів Української РСР та Українською республіканською радою професійних комітетів за досягнення найкращих показників колектив Одеського політехнічного було відзначено на Республіканській дошці Пошани.

Постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 13.08.1993 року Одеський політехнічний інститут набув статусу університету, що стало визнанням високого рівня організації навчального процесу, якості підготовки спеціалістів в області наукових досліджень.

Одеська політехніка в часи незалежності

Сьогодні Національний університет «Одеська політехніка» входить до числа провідних науково-навчальних комплексів вищої освіти України.

13 серпня 1993 р. Постановою Кабінету Міністрів України Одеському політехнічному інституту надано статус державного університету з найменуванням «Одеський державний політехнічний університет».

У липні 1993 р., наказом Міністерства Освіти України на базі Одеського політехнічного університету був створений Одеський навчально-науковий комплекс «Політехнічний університет», до складу якого увійшли технічні коледжі й технікуми, гімназії, ліцеї та школи Одеси й Південного регіону України. У комплексі навчається понад 20 тисяч студентів, стажерів, аспірантів і докторантів, працює понад 4 000 викладачів.

До структури Державного університету «Одеська політехніка» входять 10 інститутів, 2 факультети, 62 кафедри, навчальний центр підвищення якості освіти, 3 коледжі та вище професійне училище, в яких ведеться підготовка кадрів всіх рівнів кваліфікаційних рівнів. Наприкінці 90-х років, вперше, в Україні науковцями університету розроблено і впроваджено на Запорізькій АЕС комплекс з перевантаження ядерного палива.

16 вересня 1998 р., колектив Одеського державного політехнічного університету за значний внесок у підготовку висококваліфікованих інженерних кадрів, розвиток науки, техніки та технологій був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та пам'ятною відзнакою.

7 серпня 2001 р., Указом Президента України університету надано статус національного вищого навчального закладу. Згідно з Указом Президента України № 591 від 07.08.2001 року університету присвоєно статус Національного вищого навчального закладу, що стало визнанням міжнародного авторитету Одеського політехнічного, високого рівня методичної та наукової роботи, відповідної якості підготовки спеціалістів для народного господарства. Університет має півстолітній досвід підготовки кадрів з вищою освітою для зарубіжних країн. Понад 110 країн світу отримали спеціалістів, підготовлених в нашому ВНЗ. В структурі університету існує Інститут підготовки іноземних громадян, що здійснює підготовку іноземних студентів для подальшого навчання в університеті та інших ВНЗ Одеси й України.

15 квітня 2021 р., Міністерство освіти і науки України оголосило конкурс на зайняття посади ректора Державного університету «Одеська політехніка».

23 листопада 2021 р. Указом Президента України надано Державному університету «Одеська політехніка» статус національного.

Назви

1918–1993 Одеський політехнічний інститут (ОПІ) 1993–2001 Одеський державний політехнічний університет (ОДПУ) 2001-2020 Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) З 2020 Державний університет «Одеська політехніка»(Одеська політехніка) З 2021 Національний університет «Одеська політехніка»(Одеська політехніка)

Ректорат Ректор Оборський Геннадій Олександрович, доктор технічних наук, професор, 2 липня 1954 р. н. Проректори: Нестеренко Сергій Анатолійович, доктор технічних наук, професор, голова комісії з реорганізації, напрямок — науково-педагогічна і виховна робота 1 жовтня 1952 р. н.; Дмитришин Дмитро Володимирович, доктор технічних наук, професор, напрямок — наукова і науково-педагогічна робота Свінарьов Юрій Миколайович — кандидат технічних наук, доцент, напрямок — науково-педагогічна робота та інформаційні технології Шобік В'ячеслав Степанович, кандидат технічних наук, доцент, напрямок — науково-педагогічна робота та міжнародні зв'язки 10 січня 1951 р. н.

Корпуси та кампуси Основна матеріально-технічна база Одеської політехніки сконцентрована в мальовничому центрі міста, за адресою проспект Шевченка, 1. Тут розташовано його навчальні корпуси, науково-технічну бібліотеку та палац культури студентів. Компактно організоване студмістечко, профілакторій, стадіон та спортивний комплекс Одеської політехніки розташовано неподалік, за адресою вул. Маршала Говорова, поруч з дендропарком Перемоги. Загальна структура підрозділів: навчальні корпуси — 22; гуртожитки — 11; науково-технічна бібліотека; палац культури студентів; санаторій-профілакторій; спортивно-оздоровчий комплекс «Чайка»; спортивний комплекс з 9 спеціалізованими спортивними і тренажерними залами; стадіон; спортивні майданчики — 4

Структура

Інститути

Українсько-німецький інститут Інститут дистанційної і заочної освіти Інститут довузівської підготовки Інститут інформаційної безпеки, радіоелектроніки й телекомунікацій Інститут промислових технологій, дизайну та менеджменту Інститут машинобудування та транспорту Інститут підготовки іноземних громадян Інститут комп'ютерних систем Інститут штучного інтелекту та робототехніки Інститут енергетики та комп'ютерно-інтегрованих систем управління Інститут електромеханіки й електроменеджменту Інститут бізнесу, економіки й інформаційних технологій Інститут гуманітарних наук

Факультети

Хіміко-технологічний факультет Кафедри: технології неорганічних речовин і екології; органічних і фармацевтичних технологій; теоретичних основ хімії.

Інститути

Машинобудування та транспорту Кафедри: — автомобільного транспорту; — теоретичної механіки та машинознавства; — динаміки, міцності машин та опору матеріалів; — нафтогазового та хімічного машинобудування; — вищої математики та моделювання систем.

Промислових технологій, дизайну та менеджменту Кафедри: — технології машинобудування; — металорізальних верстатів, метрології та сертифікації; — технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства; — управління системами безпеки життєдіяльності; — інформаційних технологій проєктування в машинобудуванні; — технології та управління ливарними процесами.

Енергетики та комп'ютерно-інтегрованих систем управління Кафедри: — технології води та палива; — атомних електростанцій; — теоретичної та експериментальної ядерної фізики; — теплових електростанцій та енергозберігаючих технологій; — теоретичної, загальної та нетрадиційної енергетики; — прикладної екології та гідрогазодинаміки; — автоматизації теплоенергетичних процесів;

Електромеханіки та енергоменеджменту Кафедри: — електричних машин; — електромеханічних систем з комп'ютерним управлінням; — електропостачання; — енергетичного менеджменту; — теоретичних основ і загальної електротехніки.

Інформаційної безпеки, радіоелектроніки та телекомунікацій Кафедри: — інформаційної безпеки; — інформатики та управлінням захистом інформаційних систем; — радіотехнічних пристроїв; — електронних засобів та інформаційно-комп'ютерних технологій; — радіотехнічних систем; — інформаційних технологій проєктування в електроніці та телекомунікаціях.

Комп'ютерних систем