Це́рква Різдва́ Пресвято́ї Богоро́диці — дерев'яна церква в селищі Ворохта Івано-Франківської області. Розташована у північній частині селища на вершині пагорба, вона є своєрідною візитівкою Ворохти й унікальним одним із найдавніших храмів Гуцульщини.

Архітектура Саме цю ворохтянську церкву, цілісно дерев'яну і по-справжньому «гуцульську», вважають найдосконалішою за формою й архітектурними пропорціями. Будівля храму хрещата в плані (що характерно для гуцульської школи), з одним центрально розташованим верхом. Чотири зруби (бабинець, вівтар і два бічні рамена), які прилягають до просторого, високого й добре освітленого четверика нави, помітно поступаються йому за висотою й мають прямокутну, витягнуту в поздовжньому напрямку форму. Майже рівновеликі рамена просторового хреста є меншими за висотою від центрального зрубу і завершуються двосхилими дахами з фронтонами та невеличкими маківками з хрестами над причілками. Завдяки художніми засобам, досконалому співвідношенню пропорцій, вдалому розташуванню та підвищеній кам'яній основі внутрішній простір церкви, за більш ніж скромних розмірів, вражає своєю висотною урочистістю, особливо порівняно з подібними присадкуватими будівлями інших церков. Піддашшя храму, кріплене на фігурних кронштейнах, наче парасолька, візуально створює гармонійний перехід від землі до вертикальних стін і завершення будівлі. Стіни похилені до середини ще раз підтверджують історичну старовину храму.

В інтер'єрі церкви Різдва Богородиці збереглися настінні розписи XIX ст. У дзвіниці діє невеличкий музей. Богослужіння у храмі відродилося в часи Незалежності завдяки монахам Студитського Уставу (УГКЦ) із с. Дора.

Історія Історія створення святині суперечлива й неоднозначна, оскільки одні історики датують споруду XVIII ст., інші ж 1615 р. Проте більшість згадок сходяться у твердженні, що церкву побудовано у с. Вороненко, а вже згодом, 1780 року, перенесено до Ворохти на місце над новим цвинтарем. Незважаючи на понад двохсотлітню історію храму (зокрема професійну реставрацію 1979 р.) його первісна композиція збереглася незмінною й донині. Це один із найвеличніших храмів, хоча і найменший за розмірами серед типових гуцульських будівель. У давнину за традицією навколо церкви Різдва Богородиці був цвинтар, вхід на який франкований двома величезними каменями. Існує думка, що це так звані «менгіри» — своєрідна ритуальна огорожа, камені, якими здавна позначали священні місця.

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 235).

Світлини

Посилання Церква Різдва Богородиці у Ворохті Церква Різдва Пресвятої Богородиці та дзвіниця XVIII ст. Замки та храми України

Джерела Слободян В. Шедеври української сакральної дерев’яної архітектури. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 53. Флис Світлана. Оберіг для поколінь ворохтян. — Гуцульський калєндар. — 2020. — С.50-52. Примітки