Справа 'Фріцля''' виникла в квітні 2008, коли Елізабет Фріцль (нар. 6 квітня 1966) повідомила поліції міста Амштеттен, Австрія, що її 24 роки тримає у полоні батько Йозеф Фріцль (нар. 9 квітня 1935). Фріцль багато разів зазнавала сексуального насильства та зґвалтування під час ув'язнення всередині прихованої ділянки в підвалі сімейного будинку. Внаслідок батьківських зґвалтувань Елізабет народила сімох дітей: троє з них лишилися у полоні з матір'ю. Одна дитина через кілька днів після народження захворіла на пневмонію,і померла без надання медичної допомоги. Фріцль утилізував тіло у спалювальному пристрої, інших трьох виховували Фріцль та його дружина Розмарі.

Історія справи Йозеф Фріцль народився 9 квітня 1935 року в Амштеттен, Австрія. У 1956 році, у 21 рік, одружився з 17-річною Розмарі (нар. 23 вересня 1939), яка народила від нього двох синів та п'ятьох дочок, у тому числі Елізабет, 6 квітня 1966 року. Фріцль, як повідомляється, почав сексуально зловживати дочкою в 1977 році, коли їй було 11 років.

Після закінчення обов'язкової освіти у 15 років Елізабет почала відвідувати курси, щоб стати офіціанткою. У січні 1983 року вона з другом з роботи втекла з дому і переїхала до Відня. За три тижні поліція знайшла і повернула її до батьків. Тим часом Елізабет продовжила навчання та закінчила курси в середині 1984 року, і отримала пропозицію роботи в сусідньому Лінці.

Полон 28 серпня 1984 року, після того, як Елізабет виповнилося 18, Фріцль заманив доньку в підвал сімейного будинку, сказавши, що потребує допомоги у перенесенні дверей. Це був останній засіб, необхідний для запечатування в'язниці, де Елізабет тримали в полоні. Після того, як Елізабет потримала двері на місці, поки Фріцль вставляв їх у раму, він змоченим у ефірі рушником тримав обличчя дочки, доки вона не втратила свідомості, а потім кинув її в камеру.

Після зникнення Елізабет мати (Розмарі) подала в поліцію про зникненні безвісти. Майже через місяць Фріцл передав у поліцію лист, перший із кількох, які він змусив Елізабет писати з полону. У листі з поштовим штемпелем Браунау зазначалося, що Елізабет втомилася жити зі своєю сім'єю і залишається з другом; вона попередила батьків не шукати її, або вона покине країну. З «листа» Фріцль поліції також можна було зрозуміти, що вона, швидше за все, приєдналася до релігійного культу.

Протягом наступних 24 років Фріцль відвідував Елізабет в таємній камері майже щодня або мінімум тричі на тиждень, приносячи їжу та інші припаси. Після арешту він визнав, що неодноразово її ґвалтував. Під час полону Елізабет народила сімох інцестних дітей. Одну дитину незабаром після народження вбив батько, трьох (Лізу, Моніку та Олександра) було визнано місцевими органами соціальних служб як безхатченків і надано в опікунство прийомних батьків, Фріцля та дружини. Чиновники сказали, що Фріцль «дуже правдоподібно» пояснив, як троє зовсім маленьких немовлят з'явилися на його порозі. Сім'я регулярно відвідувала соціальних працівників, які не мали жодної підозри стосовно нещирості подружжя.

Після народження четвертої дитини в 1994 році Фріцль вирішив збільшити в'язницю з 35 до 55 м кв., примусивши Елізабет та її дітей роками працювати, викопуючи ґрунт голими руками. Бранці власного діда та батька мали телевізор, радіо та відеокасети. Їжу можна було зберігати в холодильнику, варити або нагрівати на гарячих плитах. Елізабет навчала дітей читати і писати. Часом Фріцль вимикав електрику або відмовлявся доставляти їжу цілими днями, щоб покарати їх.

Фріцль сказав Елізабет та трьом дітям, які залишилися (Керстін, Стефан та Фелікс), що задушить їх газом, якщо вони спробують втекти з полону. Слідчі пізніше дійшли висновку, що це була порожня погроза з метою залякати полонених; подачі газу в підвал не було. Після арешту він заявив, що сказав їм, нібито вони отримають ураження електричним струмом і помруть, якщо вони намагатимуться пошкодити або зірвати двері підвалу.

За словами сестри Фріцля Крістіни, він щоранку о 09:00 заходив у підвал, нібито малювати плани машин, які продавав фірмам. Часто він залишався там на ніч і не дозволяв дружині приносити йому каву. Орендар, який знімав кімнату на першому поверсі в будинку протягом дванадцяти років, стверджував, що чує шуми з підвалу, які, як пояснив Фріцль, були від «несправних труб» або газової системи опалення.

Викриття 19 квітня 2008 року Фріцль погодився звернутися до лікаря після того, як Керстін, старша дочка/онука, впала без свідомості. Елізабет допомогла йому винести Керстін з камери і побачила зовнішній світ вперше за 24 роки. Фріцль змусив її повернутися до камери, де вона залишилася ще на один, останній тиждень. Керстін доставили швидкою до місцевої лікарні, Landesklinikum Amstetten, і прийняли у важкому, з небезпекою для життя стані: нирки відмовляли. Пізніше Фріцль прибув до лікарні, стверджуючи, що знайшов записку, написану матір'ю Керстін. Він обговорив стан Керстін та записку з лікарем Альбертом Рейтером.

Медичному персоналу аспекти історії Фріцля видалися дуже підозрілими, і 21 квітня лікарі попередили поліцію, яка вже потім оприлюднила звернення в громадських ЗМІ щодо зниклої матері та надала додаткову інформацію про історію хвороби Керстін. Поліція відновила матеріали справи про зникнення Елізабет Фріцль. Фріцль повторив свою історію про те, що Елізабет перебуває в релігійному культі, і наголосив на тому, що «останній лист» від неї січня 2008 був з міста Кематен. Поліція зв'язалася з Манфредом Вольфартром, церковним офіцером та експертом з питань культів, який висловив сумніви щодо існування описаної Фріцлем групи. Він зазначив, що листи Елізабет здаються продиктованими та дивно написаними.

Елізабет благала Фріцля відвезти її до лікарні. 26 квітня 2008 року він випустив її з льоху разом із синами Стефаном та Феліксом. Він та Елізабет пішли до лікарні, де лікувалася Керстін. Того вечора поліція отримала дзвінок із лікарні про те, що підозрілі особи відвідували Керстін. Поліцейські поспішили до лікарні, приїхавши вчасно, щоб зловити Йозефа Фріцла та Елізабет. Обох доправили до штабу поліції та допитали окремо.

Елізабет Фріцль не надавала поліції жодних деталей свого полону, допоки їй не пообіцяли, що їй ніколи більше не доведеться бачити батька. Протягом наступних двох годин вона розповіла історію 24 років полону. Елізабет розповіла, що батько ґвалтував її і змушував переглядати порнографічні відеоролики, які сам знімав з нею перед своїми дітьми з метою її приниження. Незабаром після півночі поліцейські завершили співбесіду. Фріцль, віком 73 роки, був заарештований 26 квітня за підозрою у серйозних злочинах проти членів своєї сім'ї.

В ніч на 27 квітня Елізабет, її діти та її мати Розмарі отримали опіку держави. Поліція заявила, що Фріцль розповів слідчим про те, як увійти до підвальної камери через невеликі приховані двері, відкриті секретним кодом без ключа. Мати 24 роки не знала про те, що сталося з Елізабет.

29 квітня було оголошено, що тести ДНК підтверджують Фріцля як біологічного батька дітей його дочки. Його захисник, Рудольф Майєр, заявив, що хоча тест ДНК й підтвердив інцест, все ще потрібні докази зґвалтування та поневолення. На щоденній прес-конференції 1 травня австрійська поліція заявила, що Фріцль змусив Елізабет написати лист минулого року, в якому вказав, що він, можливо, планував звільнити її та дітей. У листі сказано, що вона хоче повернутися додому, але «це ще не можливо». Поліція вважає, що Фріцль планував удати, нібито врятував свою доньку від її вигаданого культу. Прес-секретар поліції Франц Полцер заявив, що поліція планувала взяти інтерв'ю щонайменше в 100 людей, які так чи інакше проживали як орендарі в багатоквартирному будинку Фріцля протягом останніх 24 років.

Камера Садиба Фріцля в Амштеттен веде свою історію приблизно з 1890 року. Новіша будівля зведена після 1978 року, коли Фріцль подав заяву на отримання дозволу на будівництво «прибудови з підвалом». У 1983 році будівельні інспектори відвідали місце і перевірили, чи було збудовано нову прибудову відповідно до розмірів, зазначених у дозволі. Фріцль незаконно збільшив приміщення, розкопавши простір для значно більшого підвалу, прихованого стінами. Біля 1981 або 1982 років, згідно з його заявою, Фріцль почав перетворювати підвал у тюремну камеру і встановив умивальник, туалет, ліжко, опалення та холодильник. У 1983 році він додав більше місця, створивши прохід до раніше існуючої підвальної території під старою частиною власності, про яку знав лише він.

Прихований підвал мав коридор довжиною 5 метрів, приміщення для зберігання та три невеликі відкриті комірки, з'єднані вузькими проходами; і основну зону, приготування їжі та санвузол, а потім дві спальні зони по два ліжка. Він мав площу приблизно . Камера мала дві точки доступу: навісні двері, що важили 500 кг, які, як вважається, стали непридатними з роками через свою вагу, і металеві двері, армовані бетоном і на сталевих рейках вагою 300 кг, висотою і шириною. Вони перебували за полицею в підвальній майстерні Фріцля, захищеною електронним кодом з пульта дистанційного керування. Щоб дістатися до цих дверей, потрібно було перетнути п'ять замкових кімнат підвалу. Щоб дістатися до району, де утримувались Елізабет та її діти, загалом потрібно було розблокувати вісім дверей, з яких двоє були додатково закріплені електронними блокувальними пристроями.

Ключові події Дата Ключова подія 1977 рік Фріцл починає сексуально зловживати своєю 11-річною дочкою Елізабет. 1981–82 Фріцл починає перетворювати прихований льох у тюремну камеру. 28 серпня 1984 року Фріцл заманює 18-річну Елізабет у льох і полонить її. Листопад 1986 року Елізабет має викидень на 10-му тижні вагітності. 30 серпня 1988 року Керстін народилась і живе в погребі до 2008 року. 1 лютого 1990 року Народжений Стефан. Він також залишається в погребі до 2008 року. 29 серпня 1992 року Народжується Ліза. У травні 1993 року, у віці 9 місяців, її виявляють поза сімейним будинком у картонній коробці, яку нібито залишила Елізабет із запискою про прохання догляду за дитиною. 1993 рік Після неодноразових прохань Елізабет Фріцль дозволяє розширити в'язницю, примусивши Елізабет та її дітей роками копати ґрунт руками. В'язниця збільшена з 35 м² до 55 м². 26 лютого 1994 року Народилася четверта дитина, Моніка. Грудень 1994 року 10-місячну Моніку знаходять у дитячому візку біля входу будинку. Незабаром Розмарі отримує телефонний дзвінок з проханням піклуватися про дитину. Абонент звучить як Елізабет, але передбачається, що Фріцль використав запис її голосу. Розмарі повідомила про інцидент у поліцію, висловивши здивування, що Елізабет знає їх новий номер телефону. 28 квітня 1996 року Елізабет народжує хлопчиків-близнюків. Один помирає менше ніж за 3 дні, і Фріцл забирає і кремує тіло. Близнюка, що вижив, Олександра, виводять нагору у 15-місячному віці і «виявляють» за обставин, схожих на обставини знаходження двох його сестер. 16 грудня 2002 року Народжується Фелікс. Згідно із заявою Фріцля, він тримав Фелікса в підвалі разом з Елізабет та двома її старшими дітьми, оскільки його дружина не могла доглядати за іншою дитиною. 19 квітня 2008 року Фріцль домовляється про те, щоб критично хвору 19-річну Керстіну доставити до місцевої лікарні. 26 квітня 2008 року Протягом вечора Фріцль відпускає Елізабет, Стефана та Фелікса з льоху і приводить їх нагору, повідомляючи дружині, що Елізабет вирішила повернутися додому після 24-річної відсутності. Пізніше того вечора, після анонімного візиту до лікарні, Фріцль та Елізабет потрапляють під варту, де вона розкриває своє десятиліття ув'язнення під час допитів. 19 березня 2009 року Після 4-денного судового розгляду в місті Сент-Пьольтен і за 3 тижні до свого 74-го дня народження Фріцль визнає вину за звинуваченням у вбивстві з необережності свого немовляти/онука Майкла, а також за десятиліття поневолення, інцесту, зґвалтування, примусу та фальшивого ув'язнення дочки Елізабет, і засуджений до довічного позбавлення волі.

Йозеф Фріцль

Біографія