Іоланда Анжуйська (фр. Yolande d'Anjou; , Нансі — , там же) — герцогиня Лотарингії з 1473 року. Єдиний представник роду Анжу-Валуа на троні Лотарингії.
Життєпис Походила з Анжуйської гілки династії Валуа. Донька Рене I, герцога Анжу і Бара, графа Прованса і Мена, та Ізабелли Лотаринзької. Народилася 1428 року в Нансі.
В 1445 році в рамках домовленостей з родом Водемон, гілкою Лотаринзького дому вийшла заміж за сина графа Антуана де Водемона. Протягом життя чоловіка не відігравала суттєвої політичної ролі.
В 1470 році стала удовою. 1473 року після смерті небожа Ніколя I стає герцогинею Лотаринзькою, але невдовзі передала герцогства сину Рене. 1480 року після смерті батька стала герцогинею Барською, але через декілька місяців зреклася на користь сина Рене. У 1481 році вона успадкувала від свого стриєчного брата Карла V, графа Мен, права на Неаполітанське і Єрусалимське королівства. Померла 1483 року.
Родина Чоловік — граф Феррі II де Водемон.
Діти: П'єр (д/н—1451) Рене (1451—1508), герцог Лотарингії, в другому шлюбі з Філіппою Гельдернською Ніколя (д/н—1476), сеньйор де Жуанвиль Жанна (1458—1480), дружина Карла IV, герцога Анжу і графа Мен Іоланда (д/н—1500), дружина ландграфа Вільгельма II Гессенського Маргарита (1463—1521), дружина Рене Валуа, герцога Алансону, свята католицької церкви
Генеалогія
У творчості відповідно до «Таємних досьє Анрі Лобіно» була 10-м Великим магістром ордена Пріорату Сіону. героїня п'єси «Донька короля Рене» данського драматурга Генріха Герца. Кіноадаптації її вийшла в США в 1913 році головна діяча особа опери «Іоланта» П. І. Чайковського
Примітки
Джерела Potter, David (1995). A History of France, 1460—1560: The Emergence of a Nation State. St. Martin's Press. Kekewich, Margaret L. (2008). The Good King: René of Anjou and Fifteenth Century Europe. Palgrave Macmillan. Le roi René dans tous ses états de Jean-Michel Matz, Élisabeth Verry et de Noël Coulet, Patrimoine, Centre des monuments nationaux, 2009