Вольфганг Ердманн (; 13 листопада 1898, Кенігсберг — 5 вересня 1946, Мунстер) — німецький офіцер, генерал-лейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія 10 січня 1916 року вступив в 3-й польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, в серпні-грудні 1918 року — ад'ютант 156-го пішого артилерійського дивізіону. У грудні 1918-липні 1919 року служив в добровольчій артилерійській батареї «Адлер» на польсько-німецькому кордоні в Верхній Сілезії.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Закінчив Вище технічне училище в Берліні-Шарлоттенбурзі (1924). У 1935-37 року проходив підготовку офіцера Генштабу при Генштабі люфтваффе. 1 липня 1939 року переведений до люфтваффе і зарахований в Організаційний відділ Генштабу люфтваффе. З 1 липня 1938 року — начальник оперативного відділу штабу 17-ї авіаційної області (Відень), в липні-жовтні 1938 року виконував обов'язки начальника штабу.

З 1 березня 1939 року — командир 2-ї групи 4-ї бомбардувальної ескадри «Генерал Вефер». 12 січня 1940 року очолив 2-й (організаційний) відділ Генштабу люфтваффе. 5 квітня 1943 року переведений в діючу армію командиром 18-ї авіпольової дивізії, дислокованої у Франції. З 26 серпня 1943 року — авіаційний командир в Хорватії. 1 квітня 1944 року очолив штаб 1-ї парашутної армії. З 20 серпня 1944 року — командир навчального з'єднання (пізніше парашутної дивізії) «Ердманн», яка 9 жовтня 1944 року була перейменована в 7-му парашутну дивізію. 8 травня 1945 року узятий в полон британськими військами. Наклав на себе руки.

Звання

Фанен-юнкер (10 січня 1916) Фенріх (8 листопада 1916) Лейтенант (27 січня 1917) Оберлейтенант (1 квітня 1925) Гауптман (1 квітня 1933) Майор (1 серпня 1936) Оберстлейтенант (1 січня 1939) Оберст (1 листопада 1940) Генерал-майор (1 березня 1943) Генерал-лейтенант (1 липня 1944)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Застібка до Залізного хреста 2-го класу (16 вересня 1939) 1-го класу (14 червня 1940) Авіаційна планка бомбардувальника в бронзі 2 нарукавних знаки «За знищений танк» Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1943) Німецький хрест в золоті (28 грудня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (8 лютого 1945)

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Karl Friedrich Hildebrandt: Die General der Luftwaffe 1935—1945. Die militärischen Werdegänge der Flieger-, Flakartillerie-, Fallschirmjäger-, Luftnachrichten- und Ingenieur-Offiziere. Band 2: Habermehl-Nuber. Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 376481701-1, S. 252f Fallschirmjäger. Bildband und Chronik 1939—1945, Rudolf Böhmler & Werner Haupt, neubearbeitete Auflage, Verlag Hans-Henning & Podzun, Dornheim 1971, S. 273—280. Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 160. Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 297. Christopher Vokes (unter Mitarbeit von John P. Maclean): My Story. Gallery books, Ottawa, Ontario 1985, ISBN 0-9692109-0-6. Karl Friedrich Hildebrandt: Die General der Luftwaffe 1935—1945, Habermehl-Nuber, Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 376481701-1, S. 252f