Кере́ра, Цере́ра () — римська богиня родючості та хліборобства, друга дочка Сатурна і Реї, ототожнювана з грецькою Деметрою. Єдина дочка Церери — Персефона, яка народилася від Юпітера.
Міф про Деметру (Кереру) і викрадення Персефони (Прозерпіни) ліг в основу Елевсинських містерій, поширених на узбережжі Середземного моря протягом понад 2000 років. За міфом, богиня-мати відмовляється давати їжу для людства, щоб розшукати викрадену дочку. Зрештою, злякавшись, що життя на Землі може припинитися, Юпітер наказує Плутону повертати молоду дружину до матері хоча б на якусь частину року.
Її зображували прекрасною матроною з фруктами в руках, бо вона вважалася покровителькою родючості.
Культ Церери Римляни приписували Церері роль вдихання життя у насіння, тоді як богиня Теллус забезпечувала їх проростання, даючи хороші умови. Церері і Теллус приносилися однакові жертви і шанували їх під час одних і тих же свят рано навесні та перед збором врожаю.
Під час боротьби між патриціями і плебеями, плебеї особливо шанували саме Цереру. На честь Церери 493 р. до н. е. в Римі було встановлено окреме свято (цереалії) і споруджено храм. Ритуал культу залишився грецьким, жерці Церери також були греками. Цереалії відправляли тільки плебеї, яких патриції не допускали до урочистостей аристократичних родів. Відбувалися цереалії з 12 по 19 квітня. Храм поділявся на три частини: поряд із самою Церерою в ньому шанувалися також Лібер і Лібера.
Боги-помічники Церери У давньоримському сакральному обряді на честь Церери (sacrum cereale) жрець — імовірно, Фламен Церери (Flamen Cerialis) — звертався з молитвами до Церери (а також, ймовірно, до Теллус, богині землі) разом із дванадцятьма спеціалізованими дрібними божествами-помічниками. Їхнє закликання мало на меті забезпечити божественний захист і сприяння на кожному етапі вирощування зернових культур, починаючи з періоду, що передував святу Sementivae — свята сівби.
Німецький релігієзнавець В. Г. Рошер (W. H. Roscher) відносить цих божеств до так званих індігітамента (indigitamenta) — списків божественних імен, які використовувалися у зверненнях до богів із конкретними функціями під час релігійних ритуалів.
Vervactor (Вервактор), «Той, хто орає». Reparātor (Репаратор), «Той, хто готує землю» Imporcĭtor (Імпорцитор), «Той, хто оре широкою борозною» Insitor (Інсітор), «Той, хто сіє насіння» Obarātor (Обаратор), «Той, хто стежить за першою оранкою» Occātor (Окатор), «Той, хто боронує» Serritor (Серітор), «Той, хто копає» Subruncinator (Субрунцінатор), «Той, хто копає» Mĕssor (Месор), «Той, хто жне» Convector (Конвектор), «Той, хто перевозить зерно» Conditor (Кондітор), «Той, хто зберігає зерно» Promitor (Промітор), «Той, хто розподіляє зерно»
Література Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с. Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с. Примітки
Посилання