Португальці

Португа́льці (, ) — романський народ і нація, що проживає на крайньому півдні Західної Європи, на заході Піренейського півострова. Корінне населення держави Португалія. Говорять португальською мовою, що належить до романської групи індоєвропейських мов. Творці і носії португальської культури. Християни, переважно римо-католики. Є нащадками лузітанів, кельтів, римлян та германців (візиготів, свебів, франків), що мешкали на теренах римської провінції Лузітанія. Сформувалися як народ в XII—XIV століттях в Португальському королівстві під час Реконкісти; як нація гартувалися в боях з мусульманськими державами Магрібу та Іспанією. У XV—XVII століттях були однією з провідних європейських спільнот в Добу великих географічних відкриттів. Першими серед європейців відкрили морські шляхи до Індії, Бразилії, Індокитаю, Індонезії, Китаю, Японії тощо. Утворили розгалужену мережу португальських колоній і факторій в Африці, Азії та Південній Америці, що склали так званий «португальський світ». Після перемоги лібералізму в ХІХ столітті, що призвів до повалення монархії та проголошення Португальської республіки (1910), поступово перетворилися на регіональну політичну силу. Загальна чисельність становить близько 40 мільйонів осіб, з яких понад 10 мешкають в Португалії. Мають велику португальську діаспору в Бразилії, Кабо-Верде, Анголі, Мозамбіку, Макао, Східному Тиморі тощо. Чисельність нащадків португальців змішаного походження сягає до 270 мільйонів.

Етнонім Етнонім португальці походить від топоніму Португалія, який в свою чергу, походить від назви форту римлян Portus Cale. Кале було давнім поселенням — карфагенська колонія у гирлі річки Дору. Приблизно 200-го року до н. е. в результаті Пунічних вієн римляни відвоювали його і перейменували на Портус Кале («Порт Кале»). Поступово назва, трансформуючись у Портукале- Португале (Portucale-Portugale) поширюється на оточуючий регіон, і протягом Х-ХІІ століття остаточно закріплюється за територію сучасної Португалії і народом, який на ній проживає.

Поетичні назви португальців — «лузіта́ни» (від античного племені лузітан), або «народ Луза» (від імені легендарного короля Луза). Вони освячені в національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша.

Етногенез

Лузітани Кельти: Кельтики, Галлики Римляни Карфагеняни Германці: Готи (візиготи), Свеби, Франки Араби, Бербери Сефарди (Португальські євреї) Галісійці, Іспанці (Кастильці), Арагонці Мосараби За правління Саншу I (1185—1211) спустошені або малозаселені португальські терени заселяли з дозволу королівської влади вихідці з Фландрії та Бургундії.

Генетика Згідно з генетичним дослідженням гаплогрупи людської Y-хромосоми серед португальців, проведеними 2005 року, чоловіки з континентальної Португалії, Азорських островів і Мадейри на 78—83% належали до «західноєвропейської» гаплогрупи R1b (до 50%), та середземноморських J та E3bR. Gonçalves, A. Freitas, M. Branco, A. Rosa, A. T. Fernandes, L. A. Zhivotovsky, P. A. Underhill, T. Kivisild, A. Brehm: Y-chromosome lineages from Portugal, Madeira and Açores record elements of Sephardim and Berber ancestry. In: Annals of human genetics. Band 69, Pt 4Juli 2005, S. 443–454, . . PMID 15996172.. Гаплогруппа H (мтДНК): H3 (6776) — 61% лівійських туарегів, 25% португальців, 25% басків, 20% марокканських берберів, 18% фінів, 13% росіян, 9,9% українців

У порівняльній таблиці наведена статистика за гаплогрупами чоловіків Португалії з чоловіками європейських країн, регіонів (*) та спільнотDistribution of European Y-chromosome DNA (Y-DNA) haplogroups by country in percentage // Eupedia.com. 2017-07.. Країна/ГаплогрупаI1I2*/I2aI2bR1aR1bGJ2J*/J1E1b1bTQN Португалія 21.531.5566.59.53142.50.50 Франція 8.533.5358.55.561.57.510.50 * Бретань 814.50.58022.50.50.5000 Німеччина 161.54.51644.554.505.510.51 Ірландія 6152.5811102000 Італія 4.532.5439915.5313.52.500 Іспанія 1.54.51269381.572.500 Україна 4.520.50.544834.50.56.510.55.5 Євреї-ашкеназі41099.5191920.520.5501.5 Євреї-сефарди 1513152522960202

Чисельність За різними підрахунками загальна чисельність португальців у світі становить від 42 до 270 мільйонів осібPortuguese ethnicity is more clear-cut than Spanish ethnicity, but here also, the case is complicated by the Portuguese ancestry of populations in the former colonial empire. Portugal has 11 million nationals. The 42 million figure is due to a study estimating a total of an additional 31 million descendants from Portuguese grandparents; these people would be eligible for Portuguese citizenship under Portuguese nationality law (which grants citizenship to grandchildren of Portuguese nationals). Emigração: A diáspora dos portugueses (2009)

: 10 374 822 (2011) : 45 000 000 — 85 000 000 (нащадки португальців) : 1 471 549 (нащадки португальців) : 1 300 000 (нащадки португальців) : 1 243 419 (нащадки португальців) : 429 850 (нащадки португальців) : 300 000 : 300 000 : 265 000 : 170 000 : 140 000 : 126 651 : 96,500 : 50,000 (нащадки португальців) : 46 519 : 40 413 : 40 100 : 38 000 : 22 318 (нащадки португальців) : 836 : 800 Інші країни Європи: 30,822 Інші країни Азії: 30,000 Інші країни Америк: 24,776 Інші країни Африки: 8,965

Понад 10 мільйонів осіб португальців складають абсолютну більшість населення Португалії (понад 97 %), що робить Португалію однією з небагатьох моноетнічних європейських держав. Значне число португальців живе у Бразилії — понад 1,2 млн осіб і у Франції — близько 1 млн осіб. Португальці живуть також у США (0,75 ~ 1,2 млн осіб), Канаді (бл. 250 тис. осіб), Німеччині (бл. 150 тис. осіб), Іспанії (понад 100 тис. осіб), багатьох державах — колишніх португальських колоніях у Африці (Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау тощо), країнах Західної Європи та Латинської Америки тощо.

Взагалі судити хоча б про приблизну кількість португальців у світі досить важко. По-перше, слід розрізняти саме кількість португальців (як представників португальської нації) та кількість носіїв португальської мови, адже остання належить до найпоширеніших у світі, і кількість осіб, що активно володіють нею (як першою, другою, а нерідко і третьою мовою), тобто застосовують її у повсякденному житті, за оцінками може сягати 200 млн осіб — див..

По-друге, португальські вчені часто включають бразильців (як португальців у другому, третьому і т. д. поколіннях) або значно перебільшують кількість португальців Бразилії, тобто осіб з португальською національною ідентичністю.

Вертаючись до проблематики загальної чисельності португальців у світі варто приблизно оцінити чисельність португальців у основних ареалах проживання, пам'ятаючи, що зараз португальці живуть по всьому світу, включаючи Азію (в Індії понад 20 тис. осіб, Макао та Східному Тиморі та в Австралії та Океанії (Нова Зеландія) — до 5 тис. осіб — див. дані про португальську еміграцію у світі.

Отже, чисельність португальців У Португалії — 10 млн чол. (умовно всі португальці, хоча у їх складі є незначна кількість «повторних емігрантів» з Бразилії, африканських держав — колишніх колоній тощо) — див.. Португальці у країнах Євросоюзу, включаючи Францію і Німеччину, де існують найбільші португальські діаспори нараховують понад 1,5 млн осіб. У Бразилії та інших країнах Латинської Америки, включаючи Венесуелу, еміграція до якої в 40-50-і роки XX століття значної кількості португальців (до 200 тис. осіб разом з нащадками) лишається справжнім феноменом, можна нарахувати близько 2 мільйонів осіб; ще півтора мільйона португальців оціночно живе у Північній і Центральній (Кариби) Америці (передовсім у США та Канаді), у країнах Африки — до 200 тис. осіб.

Таким чином, загальна чисельність португальців у світі за приблизним підрахунком — 15 ~ 16 млн осіб.

Мова

Португальці розмовляють португальською мовою західно-романської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної родини. Діалекти португальської мови — центральний, північний, південний, острівний (говори Азорських островів і острову Мадейра) і звичайно бразильський варіант португальської мови.

Серед інших романських португальська є найспорідненішою до гальєго (в межах 85 % лексичної близькості — див.), і на думку деяких лінгвістів за Середньовіччя являла з нею спільну португальсько-галісійську мову. Португальська — не лише основа сучасного бразильського варіанту мови, а й є кістяком деяких креольських мов, зокрема Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Ґвінеї-Бісау тощо.

Писемність на основі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка португальською мовою належить до ХІІ століття.

Релігія

За віросповіданням переважна більшість португальців — католики, але є і протестанти (ієговісти, баптисти, п'ятидесятники тощо).

Історія

Античність Основою португальців є іберійське плем'я лузітани. Протопортугальці зазнали впливу кельтів, які вторглися на Піренейський півострів у І тисячолітті до н. е.

Римляни намагалися завоювати лузітанів 200 (219 р. до н. е. - 19 р. до н. е.) років і навіть мали приказку: "В Іберії є плем'я, яке не керує собою, але і не дозволяє собі керувати".

З ІІ століття до н. е. і до V століття н. е. португальські землі входили до складу провінції Лузитанія Римської імперії, що зумовило мовну і культурну романізацію місцевого населення. У V столітті н. е. на територію сучасної Португалії проникають візіготи, які поступово були асимільовані. У 711 році португальські землі зазнали арабо-берберської навали — територія Португалії майже на три століття виявилася під контролем маврів.

В результатті Реконкісти землі Північної Португалії були захоплені сусідніми іспанськими королівствами наприкінці Х — середині ХІ століть. Як вдячність за допомогу у війні з маврами кастильський король Альфонсо I подарував Генріху Бургундському у 1093 році титул графа Португальського. Після смерті кастильського короля Генріх Бургундський відмовився визнати владу Кастильського королівства і розпочав війну. У 1143 році син Генріха Альфонсо Енрікес був проголошений португальськими лицарями королем Португалії Альфонс І Великий. 1179 року Папа римський визнав незалежність Португалії.

Королівство

До часу утворення незалежної португальської держави у ХІІ столітті вже були закладені підвалиини португальської народності і її самобутньої культури. Період з ХІІІ до XVI століття є «золотим» в історії Португалії, коли продовжилося формування португальської нації і були досягнуті значні військові-політичні і економічні (на той час) успіхи.

Піднесення і розквіт Португалії пов'язується перш за все активністю і цілковитим пануванням у зазначений період португальців на морі. Зокрема, у 1415 році португальці захопили заможне арабське торгове місто Сеута у Африці; у 1419 році у Атлантичному океані була відкрита Мадейра; у 1427 році до португальських володінь приєднані Азорські острови, у 1460 році — острови Зеленого Мису. У 1488 році Бартоломеу Діаш обійшов мис Доброї Надії і вперше увійшов на кораблі в Індійський океан. У 1498 році Васко да Гама відкрив Португалії морський шлях до Індії, а у 1500 році Педру Алваріш Кабрал — до Бразилії, яка пізніше стане одним з основних фінансових джерел підтримки існування Португальського королівства.

У цей час триває й не припиняється до ХХ століття значна португальська еміграція, найбільша за всю етнічну історію португальців, яка в тому числі стала основою формування молодої нації бразильців. Відтік населення із Португалії був таким значним, що нещасливий історичний збіг обставин — у 1580 році Португалія лишилася без короля, і права на португальську корону пред'явив іспанський король Філіп ІІ призвели до того, що починається тривалий занепад Португалії — іспанське панування 1580—1640 років, економічна залежність від Британії у XVIII—XIX століттях. До того ж Португалія потерпає від природних катаклізмів — землетрус у Лісабоні 1755 року вщент зруйнував місто. На довершення у 1807 році Португалія була тричі окупована наполеонівськими військами, а 1822 року змушена визнати незалежність Бразилії.

Республіка