Насильство проти жінок в Україні — вкорінена соціальна проблема, як і в більшості країн світу. За звітом ООН від 2013 року, близько 45 % населення України зазнає насильства: фізичного, сексуального чи психологічного, і більшість з них — жінки.Kyivans join global rally to end violence against women , Kyiv Post (14 February 2013) За даними Українського тижня, лише близько 5 % постраждалих повідомляють про насильство нацполіції. На початку 2020 року в Україні майже не було притулків для жінок. Анексія Криму, війна на сході України, пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення Росії (2022) загострили кризу. Стамбульська конвенція ратифікована Україною в 2022 році.

Поширеність Нужат Ехсан, представник Фонду народонаселення ООН в Україні, у лютому 2013 заявив: «Україна дійсно має неприйнятний рівень насильства, головним чином з боку чоловіків і головним чином через високий рівень споживання алкоголю». Він також звинуватив лазівки в законодавстві, що загострюють проблему домашнього насильства.

Тривала війна на Донбасі посилила розділення неоплачуваних домашніх обов'язків між статями . При цьому, за даними ООН, українські жінки, які проживають у зоні конфлікту, знаходяться під значним ризиком через слабку правоохоронну діяльність, високу концентрацію військових груп та розповсюдження зброї. У 2015 році Управління Верховного комісара ООН з прав людини висловило глибоку стурбованість швидким погіршенням ситуації з насильством проти жінок в Україні.OHCHR publishes alarming report on increased violence against women in Ukraine (2 March 2015)

Історія та фактори Зважаючи на укріплені гендерні стереотипи, суспільство передовсім очікує від українок «бути красунею і матір'ю». З соціальної точки зору насильство проти жінок в Україні завжди було оточене мовчанням. Джерел офіційної статистики обмаль для оцінки глибини проблеми, ЗМІ не знають, як підходити до питання, влада — як боротися з насильством, нація не знає, як мобілізувати громадськість для його припинення. Внаслідок цього національні зусилля з протидії насильству покладаються на значну підтримку західних донорів. Кілька наявних статистик свідчать, що насильство притаманне бідності, де проживає більшість українських жінок (див. Фемінізація бідності). Дані також демонструють, що спостерігуване значення є лише незначною часткою реальної цифри через поєднаний вплив традицій та особистого сорому.

Насильство за видами

Домашнє насильство

Показники феміциду в Україні, як і загалом у світі, зросли з пандемією COVID-19, що ускладнила доступ постраждалим жінкам та дітям до допомоги, позбавив можливості ізолюватися від кривдника та отримати засоби зв'язку. Жінки є основною групою серед жертв домашнього насильства в Україні — 80 % у 2023 році, діти становлять 8 %. Приблизно 2,5 % жертв домашнього насильства загинули (173 особи у 2023 році).

Сексуальне насильство та експлуатація У 2023 році діти в Україні становили 86 % постраждалих від зґвалтувань, абсолютна більшість серед них — дівчата й жінки (76 %).

Сексуальна експлуатація є широкою і серйозною проблемою в українському суспільстві. Вона викликана, зокрема, збідненням значної частини населення, а також м'якою порнографією, широко використовуваною українськими медіа для привернення уваги клієнтів тощо (див. Сексуальна об'єктивація та Мізогінія в масмедія). За сатистичними даними НУО, третина молодих безробітних українок певною мірою була залучена до незаконного сексуального бізнесу.

Воєнне сексуальне насильство як злочин, зґвалтування, зокрема, і дітей, є глибокою проблемою.

Репродуктивне насильство

Сурогатне материнство, заборонене більшістю прогресивних демократій, є легальним в Україні. Акушерське насильство (психологічне та фізичне насильство в допологовий період, під час пологів та в постнатальному періоді, зокрема, відсутність належного супроводу та лікування післяпологових психічних розладів).

Насильство проти дівчат та дівчаток

Сексуальне насильство. Опитування українських дівчат, проведене Всеукраїнським комітетом захисту дітей, показує, що сексуальне насильство проти них припадає на високу частку жертв жорстокого поводження. Так, одна з трьох українських дівчат зазнала сексуальних домагань, кожна п'ята зазнала фізичного сексуального насильства, одна з десяти була зґвалтована. Кримінальна статистика повідомляє, що 55 % зареєстрованих сексуальних нападів в Україні спрямовані на молодь до 18 років, а 40 % з них або 22 % загалом — на дітей до 14 років. Дитячі шлюби, поєднані з обмеженим доступом до освіти та ранніми вагітностями, спостерігаються в українських ромських громадах.

Протидія та подолання На подолання насильства проти українок спрямовані, з одного боку, законодавство та державні ініціативи та організації, з іншого, приватні або гібридні платформи. Центральним актором протидії гендерному насильству був і лишається український феміністичний рух.

Правова база У січні 2019 року набрали чинності зміни в Кримінальному кодексі України щодо насильства. Зокрема, введено кримінальну відповідальність за примушування до шлюбу та співжиття та за домашнє насильство, змінено визначення зґвалтування та примушування до статевого зв'язку. У березні 2024 року набрав чинності закон, яким, зокрема, змінено кримінальне покарання за домашнє насильство, примушування до шлюбу та примушування до статевого зв'язку. У грудні 2024 року набрав чинності закон, яким, у тому числі, посилено адміністративну відповідальність за домашнє насильство, введено адміністративну відповідальність за сексуальні домагання, строк притягнення до адміністративної відповідальності за домашнє насильство подовжено до шести місяців з дня вчинення.

Ініціативи та організації До організацій, що борються з насильством проти жінок в Україні, належить, наприклад, Ла Страда Україна.

Організація, що допомагає у забезпеченні реалізації рівних прав жінок та чоловіків в Україні Жіночі перспективи (громадська організація).

Див. також

Насильство Насильство проти жінок Епідеміологія домашнього насильства Насильство проти чоловіків Домашнє насильство Домашнє насильство проти чоловіків Стамбульська конвенція Дублінська декларація Ради Європи Вікіпедія:Війна/Жінки

Примітки

Список літератури

Посилання

Українська національна «гаряча лінія» щодо запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі: 0 800 500 335 або 116 123