Тінія (також Тін, Тінс або Тіна) — найвищий бог в етруській міфології. Він був чоловіком Тални або Уні. Від Уні у нього народилась Геркле, а з його голови народилась Менрва.
Римський вчений-енциклопедист Марк Теренцій Варрон згадував Тінія, як верховного бога етрусків «deus Etruriae princeps».
Атрибути Атрибутами Тінія, як і Юпітера, є блискавки і Жезл Сили, його завжди супроводжує орел, іноді його голову прикрашає вінок із плюща.
За етруськими віруваннями всього було одинадцять видів блискавок, з яких трьома, як верховний бог грому, володів Тінія. Блискавки Тінія тримає в своїх руках. На свій розсуд він міг використовувати два типи блискавок: ті, що дають удачу і ті, що попереджують. Щоб застосувати третій тип блискавок, що руйнують, йому необхідно було отримати узгоджений дозвіл богів. Етруски вірили в Дев'ять Великих Богів, що мали силу метати блискавки; римляни їх називали Новенсілей.
Функції
Тінія був богом неба, верховним богом-громовержцем і найвищим богом, богом-батьком в етруській міфології, рівноцінний римському Юпітеру і грецькому Зевсуde Grummond, Etruscan Myth, Sacred History and Legend, page 53. Ім'я Тінія є етруськимNancy Thomson de Grummond, Erika Simon. The Religion of the Etruscans. — University of Texas Press, 2009., наряду з іншими богами етруського походження, таких як Вейя, Туран і т. д., і походить від етруського tin, що означає деньGiuliano Bonfante, Larissa Bonfante. The Etruscan Language: An Introduction. — Manchester University Press, 2002. Це підтверджує початкову асоціацію цього божества з денним світлом.
З 5 століття до н. е. Тінія, Менрва та Уні являли собою потужну божественну тріаду, і кожне місто Етрурії мало храми на їхню честь.
Одночасно з функціями бога-громовержця і повелителя погоди Тінія виконував і роль хтонічного божества, пов'язаного з родючістю і загробним світом. В цій якості Тінія конкурував, або частково злився з божеством Вертумн, що має італійське походження. Тінію іноді представляли сидячи, з бородою, а іноді стоячи і без бороди.
З Тарквінії та її території (Ференто) приходять найдавніші жертовні написи для Тінія, зроблені на елементах буккеро ( — тип чорної та блискучої кераміки).
Написи та зображення
Тінія фігурує в кількох написах, серед яких: Килик (чаша для пиття), створений Олтосом (приблизно 500 р. до н.е.):
Itun turuce venel atelinas Tinas cliniiaras (Це було дано Венелем Ателіном для синів Тіна (тобто: Діоскурів)). На лапі бронзової Химери з Ареццо: Tinscvil (Подарунок для Тінія)
Зображення Тінія зустрічаються на бронзових дзеркалах, де він представлений в сценах, подібних до міфів про ЗевсаLarissa Bonfante. Etruscan Life and Afterlife: A Handbook of Etruscan Studies. — Wayne State University Press, 1986..
Спочатку до елінізації італійського регіону Тінія зображувався молодим юнаком без бороди (характерний образ вегетативних божеств), починаючи з 5 століття його образ змінюється в бік літнього чоловіка з густою і пишною бородою, відповідно грецькому Зевсу. В цей же починається процес перенесення міфів, пов'язаних з Зевсом, на Тінія.
Література Larissa Bonfante. Etruscan Life and Afterlife: A Handbook of Etruscan Studies. — Wayne State University Press, 1986 Nancy Thomson de Grummond. Etruscan Myth, Sacred History and Legend. — UPenn Museum of Archaeology, 2006 Nancy Thomson de Grummond, Erika Simon. The Religion of the Etruscans. — University of Texas Press, 2009 Johann Figl. Handbuch Religionswissenschaft: Religionen und ihre zentralen Themen. — Vandenhoeck & Ruprecht, 2003 W. von Bartels. Die Etruskische Bkonzeleber von Piacenza: In Ihrer Symbolischen Bedeutung. — Springer-Verlag, 1910 Giuliano Bonfante, Larissa Bonfante. The Etruscan Language: An Introduction. — Manchester University Press, 2002
Примітки