Правопис Шашкевича,Юрій Тис. Біла Гора // Калєндар Канадійського фармера / Canadian Farmer Almanac. 1961. 80-83 стор.: С. 82Ірина Фаріон. Москвофільство Галичини: до історії проблеми // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Журналістські науки. 2018. Вип. 896, no 2. С. 171-176 шашкевичівка,Петро Самоверський. Письмо, правопис і його історія: 4. Шашкевичівка // Ілюстрований календар "Просвіти" на звичайний рік. Аргентина: Накл. Українського т-ва "Просвіта" в Аргентині, 1953. С. 57 Право́пис Руса́лки Дністро́вої,Історія української літературної мови / І. Огієнко (митрополит Іларіон); упоряд., авт. передм. і комент. М. С. Тимошик. – [2-ге вид., випр.. – Київ: Наша культура і наука, 2004. – С. 349—350] Федик О. Духовні номінації та їх правопис / О. Федик // Сучасна українська богословська термінологія: відісторичних традицій до нових концепцій: матеріали Всеукр. наук. конф., (Львів, 13–15 травн. 1998 р.). – Львів, 1998. – С. 287 або ж Правопис «Руської трійці»1. Маркіянъ Шашкевиъ // Омелян Огоновський. История литературы рускои: Часть II., 2. воддел. 354-393 стор. : С. 368 — перша фонетична система правопису для української мови на основі адаптованого кириличного алфавіту, ужита «Руською трійцею» в альманасі «Русалка Днѣстровая» (1837). Автором правописної системи, уживаної в «Русалці Дністровій», звикли вважати саме Маркіяна ШашкевичаПримітка №23 // Петро Тимошенко. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови: Кн. 2. Київ: Радянська школа. 1961. 346 стор.: С. 56. Через це її називають правописом Шашкевича чи шашкевичівкою. Уживання фонетичного принципу орфографії мотивував у передмові Маркіян Шашкевич тим, що «знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; за-для-того держалисмо-ся правила: „пиши як чуєшь, а читай як видишь“».
Орфографічні особливості Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак (за необхідності замінюється дефісом); звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и, та уживалася на початку слів згідно з українською вимовою слів инший, и, Ирід, тощо. [о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jo] — як йо; збережено вживання літери ѣ, що її читали згідно з українською церковнослов'янською традицією як [і] (після голосних — [ji] сучасне ї); збережено літеру ѳ — у деяких словах грецького походження; в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ як от нѣс-несу. [ji] після голосних, етимологічно не пов'язане з історичним ѣ, може передаватись двома способами: як и або як ѣ (з Украини, з Украѣни); звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і як от ніс-носу; відновлено літеру є з її традиційним накресленням, що позначала традиційно [е], тут уживалася для йотованого е як і у сучасному правописі; введено літеру ў для губно-губного апроксиманта в на місце етимологічного л, як от у словах ходил-ходиў, у сучасному правописі пишемо -в ходив. введено џ для звука [ʤ] за сербським зразком.
Використання та поширеність
Правопис Шашкевича не прищепився на Галичині, але став однією з основ для пізніших систем українського (руського) фонетичного здебільшого письма і, зрештою, сучасної української абетки та правопису.Іван Огієнко. Історія українського правопису
Приклади тексту
Джерела та примітки