Медина () — місто в районі Хіджаз на заході Саудівської Аравії, адміністративний центр провінції Ель-Медина.Словарь географических названий зарубежных стран / Отв ред. А. М. Комков. Ред. коллегия: Г. .Г Арутюнова, Е. В. Горовая, Л. Г. Иванов и др. — М. : Недра, 1986. — 459 с. (с. 224) Друге священне місто ісламу, і місце поховання пророка Мухаммеда. А також місце, де Мухаммед і його послідовники знайшли притулок після нападів на них в Мецці (Хіджра). На 2016 рік населення Медини становить 1 183 205 осіб.
Загальні відомості Спочатку місто мало назву Ясриб, яке заснували гебрейські біженці, що втекли через війну з римлянами, але пізніше місто перейменували на аль-Мадінату 'н-Набі (مدينة ﺍﻟﻨﺒﻲ «місто пророка»), або Ель-Медина Ель-Мунавварах («святе місто» або «осяяне місто»), коротка форма Медина має сенс «місто». Медина відома мечеттю Мухаммада, і є другим найсвященнішим містом ісламу, після Мекки).However, an article in The Fourth Holy City by John Anthony states: «To the perhaps parochial Muslims of North Africa in fact the sanctity of Kairouan is second only to Mecca among all cities of the world.» Saudi Aramco’s bimonthly magazine's goal is to broaden knowledge of the cultures, history and geography of the Arab and Muslim worlds and their connections with the West; pages 30-36 of the January/February 1967 print edition The Fourth Holy City
Медина знаходиться за 338 км на північ від Мекки і близько 193 км від узбережжя Червоного моря. Вона розташовано в найплодючішій частині всієї території Хіджаз. Величезна рівнина тягнеться на південь; у всі сторони йдуть пагорби і гори.
Місто має форму овалу, оточено міцними мурами, 9-12 м заввишки, збудованими у 12-му сторіччі, захищених з флангів баштами. З четвертої брами, Баб-аль-Салам, або Єгипетської брами є чудовий краєвид. За стінами міста, на захід і південь — передмістя, що складаються з низьких будинків, подвір'їв, садів. Передмістя також мають стіни і вежі.
Аль-Масджід Аль-Набауї (Мечеть пророка) розташована на сході міста і нагадує мечеть в Мецці, але в більш маленькому масштабі. Двір має 152 м в довжину, купол високий з трьома мальовничими мінаретами. Могила Мухаммеду, який помер і був похований тут в 632 році від Р. Х., оздоблена екраном залізної філігранної роботи.1954 Encyclopedia Americana, vol. 18, pp.587, 588
Могили Фатіми (дочки Мухаммеда) і Абу Бакра (першого халіфа і батька дружини Мухаммеда Аіши), і Умара, другого халіфа, є також тут. Місто двічі було спалене, але знову відновлювалось.
Релігійне значення Медіни в ісламі
Важливість Медіни, в ісламі базується на наявності могили пророка Мухаммеда в мечеті Аль-Масджід Ан-Набавія (мечеті пророка). Мечеть була побудована на ділянці, сусідній до дому Мухаммеда, і як мусульмани вірять, що пророки мають бути поховані в тому ж місці, де вони померли, Мухаммед був тому похований в його будинку. Могила пізніше стала частиною мечеті, коли дозволив Омеяд халіф Валід I. Перша ісламська мечеть також розташована в Медіні і відома як Масджід Куба (мечеть Куба). Її знищила блискавка, ймовірно близько 850 року, і майже забута. У 892 місце було очищене, мечеть відновлюють, яку знищує вогонь в 1257 і майже негайно знов відновлюють. Каїтбей правитель Єгипту реставрує її, в 1487.
Як і в Мецці, місто Медина дозволяє вхід тільки мусульманам, хоча Харам (область, закрита для не мусульман) Медіни набагато менша, ніж у Мецці, з тим, що багато місць на околицях Медіни відкрито для не мусульман, тоді як в Мецці область, закрита до не мусульман, тягнеться набагато далі від меж забудованої області. В обох містах численні мечеті — призначенні для великої кількості мусульман під час хаджу. Сотні тисяч мусульман прибувають до Медіни щорічно, щоб відвідати могилу пророка і поклонитися в мечетях в об'єднаному святкуванні. Мусульмани вважають, що молитва одного разу в мечеті пророка рівна молитвам як мінімум 1000 разів в будь-якій іншій мечеті.
Історія
Догебрейські часи За часів Птолемея оаза була відома як Лафриппа.
Гебрейські племена Оаза Яфриб спочатку була заселена гебрейськими племенами :Бану Кайнука, Бану Курайза і Бану Надір.Jewish Encyclopedia Medina Ібн Хордадбек пізніше писав, що за часів Перської імперії у Хіджазі, Бану Кураяза були податківцями для шаха.Peters 193
Бану Аус і Бану Хазрадж Ситуація змінилася після прибуття з Ємену двох арабських племен Бану Аус і Бану Хазрадж. Спочатку, ці племена були підлеглими гебреїв, але пізніше вони повстали і набули незалежність.«Al-Medina.» Encyclopaedia of Islam У 5-му сторіччіfor date see «J. Q. R.» vii. 175, note, євреї контролювали ще місто. Єврейська енциклопедія стверджує: «Влаштувавши бенкет, запросивши євреїв на нього і зробивши різанину керманичів гебреїв».. Так або інакше Бану Аус і Бану Хазрадж остаточно отримали владу в Медіні.
Найсучасніші історики приймають записи ісламських джерел, що після повстання, єврейські племена стали підлеглими Аус і Хазрадж.See e.g., Peters 193; «Qurayza», Encyclopedia Judaica Згідно з Вільямом Мотгомеррі, єврейські племена зберігали незалежність до 627.
Ібн Ішак говорить про конфлікт між останнім єменським королем королівства Хим'ярMuslim sources usually referred to Himyar kings by the dynastic title of «Tubba». і представниками Яфрибу. Коли король проїжджав мимо оази, мешканці Яфрибу убили його сина, і правитель єменців загрожував винищити людей і порубати пальми. Згідно з ібн Ішаком, він утримувався від виконання тому що двоє ребе були з племені Бану Курайза, вони умовили короля, пожаліти оазу, тому що це було місце, «до якого пророк Курейши, мігрував, і оаза була його домівкою і місцем відпочинку». Єменський король не знищив місто і прийняв юдаїзм. Він узяв ребе з собою, і в Мецці, вони визнали Каабу як храм, побудований Авраамом, і радили королю «зробити те, що люди Мекки роблять: ходити навколо храму, щоб шанувати його, поголити його голову і бути покірним, поки він не залишив його околиці.» Повертаючись до Ємену, говорить ібн Ішак, ребе показали дивні місця де люди проходять неушкодженими крізь вогонь, після чого єменці сприйняли юдаїзм.Guillaume 7-9, Peters 49-50
Громадянський конфлікт Зрештою Бану Аус і Бану Хазрадж стали ворожим один до одного і на час Хіджра (переселення) Мухаммеда до Медіни, вони воювали вже 120 років і були заклятими ворогами один одного.The Message (Subhani) The Events of the First Year of Migration Бану Надір і Бану Курайза були союзниками з Бану Аус, тоді як Бану Кайнука був на стороні Бану Хазрадж.For alliances, see Guillaume 253 Загалом відбулося чотири війни.
Їх остання і найкривавіша була битва Буаф, що відбулася за кілька років до переселення Мухаммеду. Результат битви був непереконливий, і усобиця продовжувалася. Абд-Аллях ібн Убайй, один з лідерів Бану Хазрадж, відмовився брати участь в битві, на чому він заробив свій капітал. На час прибуття Мухаммеду він був найшановнішим мешканцем Яфрибу.
Прибуття Мухаммеда У 622, Мухаммед і мухаджири залишили Мекку і прибули в Яфриб, подія, яка змінила політичний ландшафт цілком; давнішня ворожнеча між племенами Бану Аус і Бану Хазрадж була припинена, оскільки багато хто з двох племен сприйняв іслам. Мухаммед, пов'язаний з Бану Хазрадж через його прабабусю, незабаром став на чолі і об'єднав новонавернених мусульман Яфрибу під ім'ям «Ансар» (покровителі). Після прибуття Мухаммеда, місто поступово стало відомим як Медина (буквально «місто» в арабській мові). Деякі розглядають це ім'я як похідне слово з арамейської — Медінта, яке євреї могли б використали для позначення міста.
Згідно з ібн Ішаком, мусульмани і євреї оази підписали угоду, Медінську конституцію, яка привела єврейські і ісламські племена до співпраці. Природа цього документа, яку писав Ібн Ішак і передається близько ібн-Гішамом — тема суперечки серед сучасних істориків багато з хто підтримують, що цей «договір» — можливо колаж угод, і не зрозуміло, коли він був зроблений або ким.Firestone 118. For opinions disputing the early date of the Constitution of Medina, see e.g., Peters 119; «Muhammad», «Encyclopaedia of Islam»; «Kurayza, Banu», «Encyclopaedia of Islam».
Битва Бадр У січні 623 Мухаммед, відіслав Убайда ібн Аль-Харіфа, сина свого дядька Харіф ібн Абд Аль-Мутталіба, щоб напасти на ворожий караван (належав до переслідувачів перших мусульман), що проходив по торговому маршруту Сирія — Мекка. Оскільки караван (на чолі з Абу Суфйан ібн Харб) запасались водою в долині Рабіг, загін Мухаммеда дав залп стріл з відстані, але не нанесли ніякого пошкодження.The Biography of Mahomet, and Rise of Islam. Chapter Eleventh. Hostilities between Medina and Mecca. A.H. I. & II. — A.D. 623. by William Muir Убайда отримав честь «він, вистрелив першу стрілу за Іслам» Абу Суфйан ібн Харб змінив курс, щоб уникнути нападу. У відповідь на цей напад Абу Суфйан ібн Харб закликав війська з Мекки, які прибули і брали участь у битві Бадр, у якій був убитий Убайда ібн Аль-Харіф.The Biography of Mahomet, and Rise of Islam. Chapter Fourth. Extension of Islam and Early Converts, from the assumption by Mahomet of the prophetical office to the date of the first Emigration to Abyssinia by William Muir
Протягом зими і весни 623 інші загони, послані Мухаммадом з Медіни заподіяли неспокій, але не були особливо ефективні або руйнівні.
Угода Мухаммеда з єврейськими племенами незабаром була порушена, оскільки євреї не змогли сприйняти Мухаммеда як пророка і протидіяли росту його впливу. Після його перемоги в битві Бадр, Мухаммад, завойовує плем'я Бану Кайнука, що було залучене в родову усобицю і непохитно відмовилися перейти в Іслам або тримати мир з мусульманами. Через заступництво Абд-Аллях ібн Убайй, і тому що це був перший інцидент з племенами, Мухаммад пожалів життя племен і вигнав їх із міста.
Битва Ухуд В 625, Абу Суф'ян ібн Харб ще раз застував війська Мекки проти Медіни. Мухаммед вийшов, щоб відповісти на напад, але перед початком битви, мав тільки близько однієї третини солдатів під головуванням Абд-Аллях ібн Убайй. Мусульмани розпочали атаку і спочатку частково досягли успіху, проте вони втратили стратегічну висоту і тому зазнали поразки в битві при Ухуді. Проте, мекканці не вимагали капітуляції і так Мухаммед повернувся до Мекки.
Тим часом, конфлікт з євреями поновився знову: один з лідерів Бану Надір, поет Ка'б ібн аль-Ашраф, був страчений за порушення Конституції Медіни і після битви Ухуд, Мухаммед звинуватив плем'я у зраді і змові проти його життя і вигнав їх з міста після короткої боротьби.
Окопна битва
У 627, Абу Суф'ян ібн Харб ще раз застосував війська Мекки проти Медіни. Оскільки медінці рили окопи, щоб захистити місто, ця подія стала відомою, як Окопна битва. Після тривалої облоги і різних сутичок, мекканські війська відійшли знову. Протягом облоги, Абу Суф'ян ібн Харб контактував з залишившимся єврейським плем'ям Бану Курайза і підписав угоду з ними, щоб напасти на захисників з тилу. Це було виявлено мусульманами і зірвано.
Це було порушення конституції Медіни і після відступу мекканських військ, Мухаммед негайно атакував Бану Курайза і осадив їх квартал. Євреї кінець кінцем підкорилися. Деякі члени Бану Аус заступилися за їх старих союзників і Мухаммед погодився на призначення з їх лідерів, Са'д ібн Муа'дх, суддею. Са'д вирішив, що всі чоловіки племені мають бути страченими, а жінки і діти ув'язнені.Robert Mantran, L'expansion musulmane Presses Universitaires de France 1995, p. 86
Ця дія задумана як захисний захід, щоб гарантувати ісламському суспільству його подальше виживання в Медіні. Історик Роберт Мантран переконує, що, з цієї точки зору це було успішно — від цього часу, мусульмани були більше не стурбовані виживанням, а тільки розширенням і завоюванням.Insert footnote text here<Robert Mantran, L'expansion musulmane Presses Universitaires de France 1995, p. 86>
Столиця