Битва при Монсі (; ; ) — одна з серії битв, що відбувалися в ході великої Прикордонної битви повздовж східного кордону Франції та в Бельгії, в якій вперше взяв участь Британський експедиційний корпус. Поблизу Монса британська армія намагалася втримати оборонний рубіж Монс-канал Конде від наступу німецької 1-ї армії. Попри організовану вмілу оборону, мужність та стійкійсть британських солдатів, що спричинили величезні втрати кайзерівським військам, врешті-решт під тиском переважаючих сил противника та відступу французької 5-ї армії на правому фланзі, експедиційний корпус фельдмаршала Френча змушений був відступити від займаного рубежу і почати відхід углиб Франції. Відступ британців від Монса тривав протягом двох тижнів і супроводжувався ар'єргардними боями з противником, аж до підступів до Парижа.

Історія

Передумови 9 серпня 1914 року Британський експедиційний корпус фельдмаршала Джона Френча висадився у ФранціїGeorge Stuart Gordon, The Retreat from Mons, p. 12. й вирушив у напрямку фронту, де розгорталася колосальна Прикордонна битва між французькою, бельгійською арміями та кайзерівськими військами. Британські формування вирушали на лівий фланг французького фронтуErnest W. Hamilton, The First Seven Divisions, p. 3.Lomas, p. 28., на напрямок головного удару німецької 1-ї армії генерала Александра фон Клюка, найвіддаленішого крила потужного «правого хука», замисленого «планом Шліффена», у відповідності до якого планувалося або розгромити армії союзників поблизу кордону або змусити їх відступити з північної Франції та Бельгії.

22 серпня британці досягли Монса. Того дня французька 5-та армія, розташована праворуч від БЕК, вела затяті бої проти німецьких 2-ї генерала Карла фон Бюлова та 3-ї армій генерала Макса фон Гаузена у битві при Шарлеруа. На прохання командира 5-ї армії генерала Шарля Ланрезака, фельдмаршал сер Джон Френч погодився зайняти оборону по рубежу Конде-Монс-каналу Шарлеруа на двадцять чотири години, щоб не допустити можливості наступаючій німецькій 1-й армії обійти французів з лівого флангу. Вийшовши на визначені рубежі, британські підрозділи розпочали активно облаштовувати оборонні позиції уздовж каналу.

Положення та склад сторін До початку битви при Монсі Британський експедиційний корпус мав у своєму складі два армійських корпуси, одну кавалерійську дивізію та окрему кавалерійську бригаду, і налічував близько 80 000 осібGordon, p. 15.. I корпус під командуванням сера Дугласа Гейґа складався з 1-ї та 2-ї піхотних дивізій. II корпусом командував сер Горацій Сміт-Дорріен, у нього в підпорядкуванні були 3-тя та 5-та піхотні дивізії британської арміїHamilton, p. 5.. Кожна піхотна дивізія мала 18 073 вояки та 5 562 коня, та організаційно складалася з трьох бригад по чотири батальйони. В кожній дивізії було 24 кулемети «Віккерс» — по два на батальйон. Угруповання мало також три бригади польової артилерії з 54 84-мм польовими гарматами QF 18-pounder, одну гаубичну бригаду з 18 114-мм польовими гаубицями QF 4.5-inch та важку артилерійську батарею з 4 127-мм важкими гарматами BL 60-pounder.

Ключові позиції в британській оперативній побудові зайняв II корпус Горація Сміт-Дорріена, його підрозділи розташувалися в обороні вздовж каналу Монс-КондеLomas, p. 34., в той час як I корпус розміщувався майже під прямим кутом до каналу, вздовж дороги Монс-Бомонт, забезпечуючи захист правого флангу усіх експедиційних сил, на випадок, якщо французи змушені будуть відступити зі своєї позиції в Шарлеруа. Важливою географічною особливістю поля битви був вигін каналу, що протікав назовні від північних околиць Монса до селища Німі. Ця петля утворювала невеликий виступ, який стирчав вперед і його було важко захищати, на ньому і зосередився весь фокус битвиHamilton, pp. 6–7, 13..

1-ша німецька армія генерал-полковника Александра фон Клюка наступала на оборонній рубіж британських експедиційних силLomas, p. 19.. Армія мала у своєму складі чотири кадрові корпуси (II, III, IV та IX корпус) та три резервні корпуси (III, IV та IX резервний корпус), хоча в боях під Монсом участь взяли лише корпуси регулярних військ. Кожний німецький корпус складався з двох піхотних дивізій та формувань кінноти й артилерії. Армія фон Клюка володіла найпотужнішою ударною міццю серед усіх кайзерівських армій і, по-суті, була головною силою всіх сил вторгнення. Щільність її бойових порядків досягала 18 000 військових на 1,6 км (1 милю) фронту, або близько 10 солдатів на погонний метр смуги наступуBarbara Tuchman, The Guns of August, p. 255..

Виходячи із загального задуму операції, 1-ша армія мала, після здобуття Брюсселя 20 серпня, просуватися на південний захід, охоплюючи сили союзників глибоким обхідним маневром. Фон Клюк розраховував, що зіткнення з британськими військами відбудеться не раніше, ніж на рубежі Лілля, на півночі Франції, й не приділяв належної уваги можливості битви з ними, базуючись на оцінки власних сил та загальної ситуації на фронті. Командувач 1-ї армії планував просуватися далі на південний захід, щоб зберегти свободу маневру, і 21 серпня спробував переконати генерала Карла фон Бюлова, командувача 2-ї армії та тимчасового головнокомандувача правого крила німецької імперської армії, дозволити 1-й армії продовжувати маневр. Фон Бюлов відмовив і наказав 1-й армії ізолювати Мобеж і підтримати своїми діями правий фланг 2-ї армії, просунувшись до лінії від Лессіна до Суаньї, тоді як III і IV резервні корпуси армії за його наказом залишилися на півночі, щоб захистити тил армії від контратак бельгійської армії південніше Антверпена.

Перші сутички 21 серпня відбулася перша збройна сутичка між двома арміями, коли велосипедний розвідувальний патруль британців наразився на передовий загін німців поблизу бельгійського села Обур; рядовий Джон Парр вважається першим британським солдатом, загиблим у війні.

Зранку 22 серпня стався перший бій. О 6:30 ранку 4-й Королівський Ірландський драгунський полк влаштував засідку на маршруті патрулювання німецьких уланів за межами села Касто, на північний схід від Монса. Коли німці помітили пастку та розгорнулися назад, взвод драгунів на чолі з капітаном Горнбі почав їх переслідувати, а за ними в атаку перейшла решта ескадрону, з шаблями наголо. Відступаючи, німці вискочили до своїх основних сил, які відразу верхи контратакували британців. Капітан Горнбі став першим британським солдатом, котрий вбив ворога у Великій війні, бившись на коні шаблею проти німецьких уланівJohn Grehan, Martin Mace Western Front, 1914—1916: Mons, Le Cataeu, loos, the Battle of the Somme. The War Despatches Series. Pen and Sword, 2013. ISBN 147-3828-554.

Пізно ввечері 22 серпня німецьке командування отримало перші розвідувальні повідомлення про те, що британці утримують оборону на переправі канал-дю-Сентре від Німі до Віль-дю-Гайн. 23 серпня 1-ша армія фон Клюка почала просуватися на північний захід від Мобеж, на лінію від Баскєля до Сен-Гілена і Жемапеса. Погода була похмурою та дощовою, що позбавило командування 1-ї армії можливості використати свою повітряну розвідку. Дивізії IX корпусу вирушали чотирма колонами з півночі від Монса до Рель до канал-дю-Сентре, і на лівому (східному) фланзі, зустріли французькі війська біля каналу, який, як вважалося, був стиком британських і французьких військ. Командир корпусу, генерал Фердинанд фон Каст, наказав розпочати атаку о 9:55 вранці, щоб захопити переправи. Дві дивізії III корпусу наблизилися до Сен-Гілен, і генерал Евальд фон Лохов наказав їм підготувати атаку з Тертра на Глін. У районі IV корпусу генерал Сікст фон Армін наказав атакувати переправи через канал біля Перювельза і Блатона і віддав наказ командиру 8-ї дивізії провести розвідку місцевості від Турне до В'є-Конде.

Битва На світанку 23 серпня на британські оборонні лінії обрушився вогонь німецької артилерії; протягом усього дня німці вели зосереджений вогонь по британцях, особливо по тих, що тримали оборону у річковому виступі. О 9:00 ранку розпочалася перша німецька атака піхоти, німці намагалися пробитися через чотири мости, що з'єднували береги каналу у виступіHamilton, p. 14.. Чотири німецькі батальйони атакували міст у Німі, який захищала рота 4-го батальйону, Королівських фузилерів, посилена кулеметною секцією. Наступаючи спочатку в тісному бойовому, практично похідному порядку, як на параді, німці виявилися доволі легкими цілями для стрільців, які підпустивши ворожі ланцюги, відкрили з гвинтівок, кулеметів та артилерії нищівний вогонь з відстані 900 метрівGordon, p. 32.. Щільність та влучність вогню була настільки вражаюча, що німці думали, що вони наразилися на декілька кулеметних ротTuchman, p. 302..

Німецька атака була відбита з важкими втратами. Перегрупувавшись, німці почали наступ вдруге, цього разу атакуючи у розсипному бойовому порядку. Отже, ця атака виявилася успішнішою, ірландцям не вдалося вже завдати максимальних втрат противнику. Ведучи затятий бій, британські підрозділи билися за свої позиції, але величезна перевага в живій силі зіграла вирішальну роль і незабаром позиції на південному берегу мосту були захоплені німцями. В цьому бою за мости Німі та Гліні, проявили мужність лейтенант Моріс Диз та рядовий Сідні Годлі, які до останнього утримували позиціїHamilton, pp. 15–16.; вони стали першими британськими військовиками, що були відзначені у війні найвищою військовою нагородою Британської імперії — хрестом ВікторіїLomas, p. 44..

Праворуч від Королівських фузилерів оборонявся 4-й батальйон Міддлсекського полку та 1-й батальйон Гордонських Хайлендерів, які також підпали під потужніший удар кайзерівських військ, захищаючи свої позиції на виступі. Обидва батальйони зазнали багато жертв, але Королівський ірландський полк, дивізійний резерв, що прибув на підкріплення та підтримка дивізійної артилерії, надали їм можливості утримати мостиHamilton, pp. 16–17.. Німці посилили свій наступ, розпочавши атаку на британські підрозділи, що оборонялися на прямій гилці каналу на захід від виступу. Використовували прикриття ялинових плантацій, що росли на північному берегу каналу, німці наблизилися на відстань декількох сотень метрів від каналу, звідкіля відкрили прицільний кулеметний і стрілецький вогонь по англійцям.

До полудня оборона британських позиції на виступі стала неприйнятною; батальйони, що утримували важливий рубіж, зазнали величезних втратHamilton, pp. 18–20.. На схід від британської позиції підрозділи німецького IX корпусу почали перетинати канал, загрожуючи правому флангу Британського корпусу.

Відступ

О 3:00 ранку командир 3-ї дивізії отримав наказ відійти з виступу на південь від Монса, увечері 5-та дивізія також відійшла. До настання ночі II корпус перейшов до оборони на новому рубежі, що проходив через села Монрель, Буссю, Васмес, Патураж та Фрамері. Тим часом, німці побудували кілька понтонних мостів через канал і великими силами почали наближатися до нових британських позицій. Одночасно, фельдмаршал Френч отримав повідомлення, що під тиском кайзерівських військ 5-та французька армія відступає, небезпечно оголюючи британський правий фланг, і о 2:00 24 серпня командиру II корпусу було наказано відступити на південний захід у Францію, щоб досягти оборонних позицій вздовж дороги Валансьєнн — МобежHamilton, p. 26..