Скопос-теорія () — це теорія в галузі перекладознавства, яка базується на головному принципі цілеспрямованої дії, що визначає стратегію перекладу.Мета перекладацької діяльності, викладена у запиті на переклад, положення та правила спрямовують перекладача на досягнення цільового тексту, який відповідає очікуванням.
Загальна інформація
Передісторія
Вперше ця теорія з'явилася у статті, опублікованій лінгвістом Гансом Йозефом Фермеєром у німецькому журналі Lebende Sprachen, у 1978 році.
Як реалізація структурної схеми перекладознавства Джеймса Голмса (1972),
Скопос-теорія є стрижнем чотирьох підходів німецької функціоналістської теорії перекладу, що виникли наприкінці ХХ століття. Вони були частиною розвитку теорії скопосу, розробленої вченими з перекладознавства, та класифікувалися на чотири етапи:
Функціональна категорія Катаріни Райс, 1971 р. Скопос-теорія Ганса Фермеєра, 1978 р. Теорія трансляторіальних дій Юста-Гольца Манттарі, 1981 р. Теорія Крістіани Норд «Функція плюс вірність», 1997 р.
Визначення
Поняття скопос () походить з грецької мови і перекладається як «мета». Це фаховий термін, придуманий Гансом Фермеєром, який виражає мету перекладу. Пол Куссмауль дає наступне пояснення теорії скопосу: «Функціональний підхід дуже споріднений зі Скопос-теорією. Функція перекладу залежить від знань, очікувань, цінностей та норм цільових читачів, на яких, знову ж таки, впливають становище, в якій вони перебувають, і культура. Ці чинники визначають, чи можна зберегти функцію вихідного тексту або уривків з нього, чи ж потрібно її модифікувати або навіть повністю змінити.
За словами Фермеєра, існують три можливих типи цілей. По-перше, це загальна мета, до якої прагне перекладач, наприклад переклад як джерело професійного доходу. По-друге, це комунікативна мета цільового тексту за певних цільових обставин, наприклад, для повчання аудиторії. По-третє, це мета стратегії або підходу перекладу, наприклад виявлення структурних особливостей мови оригіналу. Якщо говорити про термін «скопос» в Скопос-теорії, то він відноситься до третього типу цілей. Теорія трактує цільовий текст як «надання інформації цільовій культурі», і ця точка зору розглядається як наслідок конструктивістських теорій сприйняття.
Більш чітке виконання перекладацької діяльності — переклад тут як людська дія, яка, відповідно, має намір— може бути досягнуте шляхом визначення мети перекладу. Таким чином, створюється транслят — цільовий текст (результат) вихідного тексту.
Обґрунтування мотивів
Скопос-теорія була запропонована Фермеєром, щоб ліквідувати розрив між практикою та теорією, який мав місце в раніше широко розповсюдженій Теорії Еквівалентності.У своїй спробі Фермеєр шукав інший спосіб перекладу, який би орієнтувався не лише на лінгвістичний рівень, а, отже, відсторонити переклад від «вічних дилем між вільним та точним перекладом, динамічною та формальною еквівалентністю, вправними перекладачами та не дуже» і так далі", які є проблемами в минулих теоріях перекладу. У своєму твердженні Фермеєр заявив, що: Одна лиш лінгвістика нам не допоможе; по-перше, тому що переклад — це не лише, і навіть не переважно, мовний процес. По-друге, тому що у лінгвістиці ще не сформулювали правильних питань для вирішення наших проблем. Тож давайте подивимось десь ще.
У рамках цієї концепції, він визначив, що суто лінгвістичні підходи до перекладу на той час були помилковими, і насущні проблеми перекладу буде проблематично вирішити. Таким чином, загальна теорія скопосу була створена як фундамент функціоналістських теорій з посиланням на існуючу теорію дій. Фермеєр бачив переклад як звичайну дію, як і будь-які інші, тому в нього, відповідно до теорії дії, мала бути певна мета (скопос). У зв'язку з цим, Фермеєр вважав акт перекладу як виробництво тексту в конкретних цільових умовах для конкретних цілей та людей за конкретних обставин.
Мета та аудиторія
Скопос-теорія — це загальна основа для перекладачів, яка сигналізує про «відхід від статичних лінгвістичних типологій перекладацьких прийомів».На відміну від минулих теорій перекладу, які зосереджуються на лінгвістиці та перекладах, що базуються на еквівалентності на мікрорівні, транслят в Скопос-теорії не вимагає функціональної еквівалентності вихідного тексту, оскільки ціль Скопос-теорії робить акцент на меті перекладацької дії.
Теоретичні засади
Теорія дії
За словами Фермеєра, теорія дій лежить в основі Скопос-теорії, оскільки кожна дія керується ціллю. Дія визначається як «реалізація діяльності, тобто навмисне (довільне) спричинення або запобігання зміні світу (у природі)». Оскільки переклад — це форма перекладацької дії, яка передбачає навмисне спілкування (або взаємодію, якщо це стосується двох або більше дійових осіб) та перетворення, має бути визначена мета, пов'язана з ним. Фермеєр запропонував кілька аксіом або тез, щоб контекстуалізувати Скопос-теорію як форму теорії дій, і вони включають твердження, що Скопос дії визначає стратегію досягнення поставленої мети. Інші вчені припускають, що в процесі перекладу матеріалів слід враховувати контекстуальні фактори, такі як культура читача, а також клієнта, який замовив переклад. Однак, теорія дій має ширший обсяг, ніж Скопос-теорія.
Запит на переклад
Для того, щоб перекладач інтерпретував мету перекладу і використовував стратегії, щоб діяти відповідно до мети, необхідно, щоб клієнт надав запит на переклад.У ньому прописується інструкція, як виконувати призначену дію, тобто «перекладати».
Замовлення повинне містити якомога детальнішу інформацію про (1) мету, наприклад конкретизація наміру замовлення; (2) умови, за яких повинна бути досягнута поставлена мета (звичайно, включаючи практичні питання, такі як граничний термін і плата).
Клієнт надасть «якомога більше детальних відомостей про мету, зазначивши адресатів, час, місце, обставину та носія передбачуваної комунікації та функції, які має нести цей текст». Зазначаючи цю інформацію в письмовій або усній формі, запит на переклад стає більш ясним.Однак, коли клієнт не надає ясного детального замовлення на переклад, можливо, через незнання міжкультурної комунікації, перекладачеві слід вести переговори та надати вказівки, чи потрібно перекладати вихідний текст та який тип цільового тексту є необхідним для досягнення мети, тобто скопосу.
Приклад запиту на переклад:
Запит на переклад:
Будь ласка, перекладіть наступний уривок з англійської на іншу. Клієнт — Університет Нового Південного Уельсу; переклади мають бути опубліковані на вебсайті UNSW як інформація для майбутніх студентів-міжнародників та їх батьків.
Коротко про UNSW
Університет Нового Південного Уельсу є одним з провідних університетів досліджень та викладання в Австралії. Створений у 1949 році, він входить до 60 кращих університетів світу, славиться якісним рівнем підготовки своїх випускників та дослідженнями світового класу.
З цього короткого пояснення перекладу можна зрозуміти, що клієнт, Університет Нового Південного Уельсу, вимагає, щоб мова перекладу інформації була індонезійською. Інформація буде відображатися на носії, який знаходиться на вебсайті UNSW, для цільових читачів, які є індонезійцями. Метою перекладу є надання інформації майбутнім студентам-міжнародникам та їхнім батькам. Таким чином, з чітко визначеною метою перекладач зможе уважно стежити за нею та обрати відповідну стратегію перекладу для виконання місії.
Культура
Фермеєр розглядає норми та конвенції як основні риси культури і розглядає переклад як порівняння культур. У цьому «порівнянні» знання про культуру джерела інтерпретуються з використанням наявних у перекладача знань про культуру джерела, і чи це «порівняння» займає внутрішню або зовшню перспективу на те, чи перекладач перекладає на свою мову і культуру чи з неї і.Розглядаючи культури та мови як системи та предмети нижчого рівня як елементи, коли один елемент переноситься з однієї системи в іншу, його значення буде змінюватися, оскільки тепер воно пов'язане з елементами, що належать до нової системи. Це означає, що модифікації при перенесенні з вихідного тексту на текст перекладу є доцільними в певних контекстах, доки переданий елемент має таку ж кількість умовності в культурі перекладу, що і оригінал у вихідній культурі. Крім того, скопос перекладу визначається комітетом з перекладу або комісією з перекладу, що інакше називається «міжкультурним оператором».Таким чином, видно, що хоча Скопос-теорія більш орієнтована на переклад, культурні аспекти як джерела, так і мови перекладу відіграють важливу роль.
Історичний розвиток
Загальна Скопос-теорія Фермеєра
Протягом періоду часу, в який була заснована загальна Скопос-теорія Фермеєра, область перекладознавства зіткнулася з переходом від переважно більш формальних та «лінгвістичних» теорій, де «точність» та «еквівалентність» вихідного тексту була найбільшим критерієм із найбільшим авторитетом у визначенні успіху перекладу, до теорій, що приділяють більше уваги функціональності та соціокультурним факторам. Ця зміна була мотивована теорією комунікацій, теорією дій, лінгвістикою тексту та теорією тексту, а також орієнтацією на теорію рецепції в літературознавстві. Таким чином, Скопос-теорію можна розглядати як похідну від цих теорій. Отже, Скопос-теорія, сформована в той період, і під впливом вищезгаданих теорій мала функціонально та соціокультурно орієнтовану структуру завдяки зосередженню уваги на факторах перекладу, що лежать між позамовними та текстовими. Багато чинників, перейнятих із Теорії дій, стали важливими в кінці ХХ століття через зростаючий попит на нелітературні переклади тексту. У таких текстах контекстуальні фактори, що їх оточують, набули істотного значення в перекладі, особливо коли це стосується функції тексту в конкретній культурі і для конкретного читача (читачів).
Фермеєр та Райс
Крім вищеописаної загальної Скопос-теорії, Скопос-теорія (як концепція) пізніше була досліджена різними науковцями в галузі перекладу, поділяючи її розвиток на чотири етапи, два з яких були об'єднані в більш пізню співпрацю, з якої, можна сказати, починається сучасна Скопос-теорія . Зокрема, поєднання загальної Скопос-теорії та моделі функціональної категорії Катаріни Райс, представленої у своїх колективних статтях у 1984 та 1991 роках. Цей комбінований підхід дозволив вивести загальні фактори (які впливають на процес перекладу) з явищ, що зустрічаються випадково в окремих культурах та / або мовах. Ці вищезгадані фактори можуть бути послідовно пов'язані із та / або витікає з особливих теорій, розвиваючись так, щоб бути більш функціональними та орієнтованими на ціль.
У цій рамках знання передумов перекладу та функції тексту перекладу є першорядними для перекладача для створення успішного перекладу. По суті, Скопос-теорія відкидає теорії перекладу, засновані на еквівалентності, виходячи з їх спрямованості на текст оригіналу, цілі автора вихідного тексту або вплив вихідного тексту на його читачів, як переконливі детермінанти в перекладах. Натомість, Скопос-теорія припускає, що переклади повинні зосереджуватися на цільовій культурі та мові, ілюструючи вихідний текст, їх вплив на читача та цілі автора вихідного тексту як визначальних факторів, а не впливта цілі мови оригіналу.
Положення та правила
Положення
З досліджень Райс та Фермеєра в Скопос-теорії вийшло шість положень, що базуються на трьох основних правилах, що регулюють Скопос-теорію. Шість основних положень:
Транслят визначається його Скопосом. Транслатум — це надання інформації у цільовій культуроі та мові перекладу, згідно з інформацією що надається похідною культурою та мовою. Транслатум не ініціює передачу інформації оборотним чином. Транслят повинен бути внутрішньо узгодженим. Транслят повинен бути узгоджений з вихідним текстом. П'ять правил [sic] вище стоять в ієрархічному порядку, з правилом Скопосу на першому місці.