Кучка (, також Кучки) — зникле село в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, яке розташовувалося в центрі району, в 1,5 км на північний захід від села РіднеКарта РККА Крыма • 1 км. // Etometo.ru (1941)., на руслі річки Уппа.
Історія Документальних згадок про село Кучки, часів Кримського ханства і раніше поки, не виявлено, але, очевидно, воно відноситься до найдавніших поселень південно-західного Криму, заснованих нащадками готів і аланівКизилов М. Б., Масякин В. В., Храпунов И. Н. Готы. Аланы. // От киммерийцев до крымчаков (народы Крыма с древнейших времен до конца XVIII в.) / А. Г. Герцен. — Благотворительный фонд «Наследие тысячелетий». — Симферополь: Доля, 2004. — С. 71—96. — 293 с. — 2000 экз., що змішалися з місцевим населеннямА. Г. Герцен. Ю. М. Могаричёв. О некоторых вопросах истории Таврики иконоборческого периода в интерпретации Х.-Ф.Байера // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — Симферополь: ТНУ, 2002. — Т. 9. — 640 с..
За кілометр на схід від колишніх кримськотатарських селищ Кучки, у верхній течії р. Чорна у безіменній лощині розташована пам'ятка археології «Поселення Кучки». Підйомний матеріал локалізується на площі близько 3 га, знахідки належать раннім горизонтам кизил-кобинської культури. Серед знахідок — фрагменти ліпних пателень, лискованого посуду, в тому числі чаш і мисок, орнаментованих наліпами і пружками, кістки та роги оленя, мушлі равликів і мідій.
Приблизно з XII століття Кучки, як і всі навколишні поселення, входили спочатку в зону впливу, а потім і до складу християнського князівства Дорі-Феодоро. Вважається, що Чоргунський (Бібіковський) ісар XIII—XV століть (назва — на честь прізвища археолога Бібікова, який вперше досліджував і описав пам'ятник), розташований в кілометрі на південь від колишнього села, був феодальним замком, у вотчину якого, за часів Мангупського князівства, входило КучкиФадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. // — Симферополь: Бизнес-Информ, 2005. — С. 127. — 295 с.. Після падіння в 1475 році Мангупа село, разом з усіма землями князівства, входило до складу Мангупського кадилика санджака Кефе (до 1558 року, 1558—1774 роках — еялету)Мурзакевич Николай. История Генуэзских поселений в Крыму // — Одесса: Городская типография, 1955. — С. 87. — 116 с. Османської імперії. Тоді ж, внаслідок тісних економічних і особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами почалася поступова ісламізація греків села Кучки, так що до 1778 року, згідно з «Відомості про виведених з Криму до Приазов'я християн» О. В. Суворова від 18 вересня 1778 року жодного християнина в селі не залишилосяВедомость о выведенных из Крыма в Приазовье христианах… от 18 сентября 1778 года. // Азовские Греки.. Хоча в кримській історії були випадки, коли греки-християни, не бажаючи покидати рідні місця, терміново приймали ісламФ. П. Ходеев. К истории переселения греков из Крыма в Новороссию в XVIII веке // Реконструктор РФ.. Офіційно до складу Кримського ханства село входило близько 9 років: від здобуття ханством незалежності в 1774 році до анексії Криму Російською імперією в 1783 році. Ідентифікувати село Кучки в перерахованих Мангупського кадилика Бахчисарайского каймаканства «Камерального Опису Криму 1784 року» поки не вдалося, але Кучки згадуються в губернаторських документах від 3 жовтня 1796 року з нагоди виділення землі надвірному раднику ОспурінуЛашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии. // — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 26..
Після анексії Криму Російською імперією 19 квітня 1783 року, 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повітуГржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.. Вперше позначене на карті Таврійської області з гірського училища 1792 рокуКарта Таврической области из атласа горного училища. // Etomesto.ru (1792).. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губерніїГржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124, Кучки було включено до складу Чоргунської волості Сімферопольського повіту.
За «Відомості про всі селища в Сімферопольському повіті, що складаються з показань в якій волості скільки числом дворів і душ» від 9 жовтня 1805 року в селі Кучки записано, що в 18 дворах проживало 85 кримських татар — казенних селян у володінні надвірної радниці Апуріної, а на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі Кучки записано 16 дворівВоенная топографическая карта полуострова Крым, составленная Мухиным. // Etomesto.ru (1817).. Після реформи волосного поділу 1829 року Кучки, згідно «Відомости про казенні волостяхі Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Байдарської волостіГржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 128., а, після утворення в 1838 році Ялтинського повіту, село залишилося в складі Сімферопольського, але до якої волості його приписали, поки встановити не вдалося. На карті 1842 року в селі записаний 21 двірВоенно-топографическая карта Крыма полковника Бетева. // Etomesto.ru (1842)..
У 1860-х роках, після Земської реформи Олександра II, село приписали до Каралезської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кучки — громадське татарське село, з 34 дворами, 254 жителями і мечеттю при фонтані Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г. / М. Раевский. // — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб: Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 21. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи). (на трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року в селі записано також 30 дворівТрехверстовка Крыма. Военно-топографическая карта. // Etomesto.ru (1865).). На 1886 рік в селі Кучки, згідно з довідником «Волості і важливі поселення Європейської Росії», проживало 125 людей в 38 домогосподарствах, діяла мечетьВолости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. // — Санкт-Петербург: Статистический комитет МВД, 1886. — Т. 8. — С. 70. — 157 с.. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», складеної за результатами X ревізії 1887 року в селі Купки зафіксовано 48 дворів і 216 жителівВернер К. А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. // — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с., а на докладній карті 1890 року позначені Купки і записано 38 дворів з виключно кримськотатарським населеннямВерстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890)..
Після Земської реформи 1890-х років село залишилося в складі перетвореної Каралезськой волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Кучки, яке входило в Шульське сільське суспільство, значилося 220 жителів в 42 домогосподарствах, що володіли, спільно з селянами села Уппа 1738 десятинами земліТаврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. // — 1892. — С. 71.. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Кучки, значилося 220 жителів в 43 домогосподарствахТаврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. // — 1902. — С. 126—127.. У 1912 році в селі було розпочато будівництво нової будівлі мектеби. За «Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч. II-а. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 рік», у селі Купки Каралезської волості Сімферопольського повіту значилося 46 дворів з татарським населенням в кількості 268 осіб приписних жителів і 6 — «сторонніх». У спільному володінні було 107 десятин придатної землі, всі двори з землею. У господарствах було 52 коня, 46 волів, 25 корів, 24 телят і лошат, і 100 голів дрібної худобиЧасть 2. Выпуск 6. Список населенных пунктов. Симферопольский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. // — Симферополь, 1915. — С. 70..
Після встановлення в 1920 році Радянської влади в Криму була скасована волосна система і 15 грудня 1920 року, було виділено Севастопольський повіт. 23 січня 1921 року (за іншими даними 21 січня), був створений Балаклавський район. Після утворення 18 жовтня 1921 року Кримської АРСР повіти були перетворені в округи (за іншими даними в 1922 роціИ. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель. // — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.) і в складі Севастопольського округу виділили Чоргунський район, у який увійшли Кучки, як центр Кучкської сільради (з населенням 400 осіб). 16 жовтня 1923 року рішенням Севастопольського окружкому Чоргунський район був ліквідованийНеделькин Е. В., Хапаев В. В. Село Чоргунь в первой половине 20-х годов XX века // Вестник Нижневартовского государственного университета,№ 4. Стр. 15—22. // — Нижневартовск: Изд-во Нижневартовского гос. университета, 2015., створений Севастопольський район і село включили до його складу. Згідно зі списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, у селі Кучки Чоргунської (з 21 серпня 1945 року — Чорноріченської) сільради Севастопольського району було 69 дворів, з них 68 селянських, населення становило 270 осіб (136 чоловіків та 134 жінки). У національному відношенні враховано: 269 кримських татар і 1 росіянин, діяла татарська школаКоллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. // — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 116, 117. — 219 с. (з 1931 року — Балаклавського району). За даними Всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 193 людиниМузафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз.. .