Віталій Гуди́ма (03 лютого 1861 — 19 лютого 1929, м. Каліш, Польща) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Життєпис Походив зі спадкових дворян Полтавської губернії. Закінчив 4-ту Московську військову прогімназію, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1880), вийшов підпрапорщиком до 54-го піхотного Мінського полку. З 1881 служив у 63-му піхотному резервному батальйоні, з 30.08.1894 — капітан. З 26.02.1909 — підполковник, з 19.08.1910 до 27.12.1917 — черговий штаб-офіцер управління начальника Віленської місцевої бригади. З 06.10.1913 — полковник.
На українській військовій службі з 29.05.1918 — Ніжинський військовий начальник. Командував 4-им полком Сірої дивізії в боях з більшовицькими військами в обороні північних кордонів України під Конотопом і Бахмачем, а також за Житомир, Бердичів і Проскурів в 1919 р. та у наступі на Київ в 1920 р. З 21.08.1919 р. — Могилів-Подільський повітовий військовий начальник. З 20.10.1920 р. — начальник мобілізаційного управління Головної мобілізаційно-персональної управи військового міністерства УНР.
В еміграції отримав звання генерал-хорунжого. З 1923 р. жив на еміграції у Калішу, заробляв на прожиття малюванням ікон.
Нагороди
УНР Хрест Симона Петлюри (посмертно, не раніше 1936 р.)
Російської імперії Св. Станіслава 2-й ст. (1906) Св. Анни 2-й ст. (01.07.1915) Св. Володимира 4-й ст. (29.11.1915).
Джерела Гудима Віталій Овксентійович Гудима Виталий Авксентьевич За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6 Некролог. Гудима Віталій Оксентійович // Табор. — Варшава. — Ч. 10. — С. 100. Список полковникам по старшинству на 1909 г. С.-Петербург, 1909 Русский Инвалид. № 289, 1915/Информацию предоставил Юрий Веденеев Русский Инвалид. № 150, 1915 Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.03.1914. С-Петербург, 1914 Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.08.1916. Петроград, 1916 — С. 125. — С. 295. Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917—1921 роки. К., 1995 Український інвалід. — м. Каліш. — 1929. — Ч. 14-18. — С. 78