«On Time» — дебютний студійний альбом американського хард-рокового гурту Grand Funk Railroad. Альбом, спродюсований Террі Найтом за сприяння провідного інженера звукозапису Кеннета Гаманна, був записаний навесні 1969 року на студії Cleveland Recording всього за три дні та випущений у серпні того ж року лейблом Capitol Records. Назва «On Time» вибрана не випадково — це була своєрідна заявка на лідерство в прийдешньому десятиріччі.
Вже в жовтні 1969 року альбом посів 27 місце в національних чартах. Однак, після успіху другого альбому «Grand Funk», також відомого як «The Red Album», «On Time» в 1970 році неочікувано для багатьох здобув золото — одну з чотирьох нагород за версією RIAA за рекордні продажі записів гурту того року. Два інші альбоми, що отримали золотий статус у 1970 році, були «Closer To Home» та «Live Album».
Перший сингл гурту «Time Machine» ледве пробився у Top-50 в сингл-чартах, досягнувши 48-ї позиції.Grand Funk Railroad, «Time Machine» Chart Position Retrieved March 23, 2015 Мелодія, написана Марком Фарнером, являла собою блюз, урізноманітнений важким бітом. По суті, на успіх претендувала скандальна пісенька, присмачена сексуальними натяками.
Альбом відкривала динамічна бугі-рок композиція «Are You Ready», яка ставила питання руба: «Чи готові ви до Grand Funk Railroad?». Мелодія з потужним вокальним дуетом Марка Фарнера і Дона Брюера надалі частенько відкривала концертні програми гурту. Подейкували, що схожість їх голосів вразила Террі Найта й додала йому впевненості — проєкт може стати успішним.
У 2002 році альбом «On Time» був ремастерований і перевиданий на компакт-дисках із бонус-треками. Це видання також увійшло до лімітованого подарункового бокс-сету «Trunk of Funk» (). Набір був розрахований на 12 компакт-дисків: крім перших чотирьох перевиданих альбомів гурту, у коробці було залишено місце для решти дисків періоду співпраці з лейблом Capitol Records, які планувалися до виходу пізніше. До бокс-сету також додавалися пара 3-D окулярів «Shinin' On», фірмовий гітарний медіатор (плектр) та наклейка, що відтворювала оригінальний вхідний квиток на концерт гурту.
Сприйняття альбому та критика Дебютний альбом «On Time» (1969) став важливим об'єктом класифікації критиками тогочасного «кислотного року», оскільки зафіксував перехідний етап від психоделії 1960-х років до формування класичного хард-року 1970-х. Музичні експерти відносили ранню творчість Grand Funk Railroad до важкої гілки психоделічного напрямку (), виділяючи кілька характерних ознак звучання релізу:
Екстремальна гучність і звукове спотворення. Гітарист Марк Фарнер активно використовував fuzz-ефекти та «wah-wah». Його соло-партії будувалися на агресивних, циклічних і навмисно «брудних» звукових потоках, що було характерним для пізніх психоделічних джемів. Важка та гіпнотична ритм-секція. Бас-гітарист Мел Шахер грав із постійним перевантаженням вихідного каскаду підсилювача(кліппінг), створюючи щільну монотонну стіну звуку. У поєднанні з інтенсивною грою барабанщика Дона Брюера це викликало у слухачів ефект трансу, особливо під час виступів гурту наживо.
Згодом історики музики, зокрема Френк Гоффман в «Encyclopedia of Recorded Sound», класифікували цей процес як природну еволюцію рок-музики. На зламі 1969–1970-х років важкий ейсид-рок таких гуртів, як Grand Funk Railroad, Blue Cheer та Iron Butterfly, став історичним містком, на основі якого сформувався американський хард-рок і ранній хеві-метал.
Тогочасна критика Одразу після виходу альбому в серпні 1969 року американські музичні критики сприйняли його як «вульгарне і перенасичене» продовження психоделічної революції. Звучання платівки «On Time» у тогочасній пресі називали «смітником важкого кислотного року».
Огляди в Rolling Stone Одним із найголовніших критиків колективу став із журналу Rolling Stone. У своїх оглядах упродовж 1969–1972 років, аналізуючи ранню творчість Grand Funk Railroad, він послідовно висміював музикантів за вторинність та спроби копіювати чужий стиль. Мендельсон закидав гурту, що їх матеріал був надмірно перевантаженим, «без жодного натяку на витонченість, смак чи оригінальність». Саме він популяризував у медіапросторі думку про те, що їх творчість — це лише «шум для невибагливих підлітків».
Редактор журналу Rolling Stone , досліджуючи витоки комерційного феномену Grand Funk Railroad, зазначив:
Оцінка Лестера Бенгса Легенда рок-журналістики Лестер Бенгс часто використовував щодо перших альбомів гурту словосполучення «важкометалевий/кислотно-роковий шум» (). Він критикував музикантів за монотонний гул, викликаний надмірним використанням fuzz-ефекту, та повну відсутність структури в композиціях.
Еллен Вілліс (The New Yorker) У журналі The New Yorker одна з найпроникливіших рок-критикинь тієї епохи , яка спочатку ігнорувала Grand Funk Railroad і називала їхню музику одним вигаданим словом «купашуму» (), згодом зауважила, що колектив спровокував конфлікт поколінь усередині самої рок-культури. Вона констатувала, що нове покоління підлітків знайшло власну музику, а стрімкий злет Grand Funk Railroad став для неї головним доказом «фрагментації рок-аудиторії».
Музичний критик у своїй фундаментальній праці «Major Labels: A History of Popular Music in Seven Genres», аналізуючи спадок Еллен Вілліс, писав:
Список пісень Автором усіх пісень є Марк Фарнер, а їхнім музичним видавцем — компанія Storybook Music, яка перебувала у власності Террі Найта.
Склад Марк Фарнер — гітара, вокал, клавішні в «Ups and Downs» та «High on a Horse», губна гармоніка в «Time Machine» Дон Брюер — ударні, вокал Мел Шахер — бас-гітара
Виробництво Террі Найт — продюсер альбому, A Good Knight Production Кеннет Гаманн () — провідний інженер звукозапису, Cleveland Recording — автор фотографій для обкладинки альбому
Інші виконання Кавер-версія «Time Machine» Кавер-версія пісні «Time Machine» у виконанні гурту увійшла до триб'ют-альбому «A Tribute To: Grand Funk Railroad (…An American Band)». Композиція стала одинадцятим треком із п’ятнадцяти на компакт-диску, випущеному у 2000 році лейблом RH Music.
«Time Machine» () — це був найперший офіційний сингл Grand Funk Railroad та їх дебютний хіт. У вересні 1969 року саме з цієї пісні почалося сходження гурту в головному американському хіт-параді Billboard Hot 100.
Кавер-версія «Heartbreaker» У 1970 році чилійський гурт випустив кавер-версію композиції «Heartbreaker», яка увійшла до їхнього другого студійного альбому «Volumen 2». Цей запис став початком еволюції чилійського року: переходом від простого копіювання зарубіжних хітів до створення самобутніх авторських інтерпретацій.
Музиканти відмовилися від сліпого наслідування американського оригіналу. Головними рушіями нового звучання стали експресивний вокал Деніз Коралес () та майстерність гітариста Карлоса Коралеса (). Завдяки цьому трек зберіг драматизм та енергію першоджерела, але набув яскравого психоделічного забарвлення.
Серед чилійських шанувальників року версія Aguaturbia здобула статус культової. Сучасні музиканти та слухачі й досі сприймають її як важливу частину національної музичної спадщини.
В інших медіа Запис пісні «Into the Sun» з'являється в скандальній стрічці «Mondo Daytona: How To Swing on your Spring Vacation», знятій в США навесні 1968 року ще до виходу першої платівки «On Time». У цій стрічці використовуються фрагменти документального фільму «Get Down Grand Funk», доступному глядачам тільки на VHS-касетах й знятому значно пізніше — влітку 1970 року.
Трек «Are You Ready» з'являється в короткометражній комедії «Butler's Night Out», яка вийшла на екрани США в 1972 році.
Композиція «Heartbreaker» звучить у фільмі «Pocket Full of Rocks» (). Це сьома серія третього сезону телесеріалу , кримінальної драми, що її почали знімати у 2017 році, а закінчили зйомки у квітні 2022 року.
Цікаве Ходили чутки, що компанія Capitol Records знищила 30 тис. альбомних конвертів «On Time», які не сподобалися Террі Найту — він був незадоволений дизайном та обкладинкою. Проте на обкладинці, що таки побачила світ, залишились фото, зроблені Баррі Едмондсом під керівництвом Террі Найта. Продюсер прагнув розвинути індивідуальні образи гурту: Дон Брюер — барабанщик-дикун, Мел Шахер — похмурий задумливий басист, Марк Фарнер — секс-символ гурту.
До альбому увійшло кілька ранніх композицій, що їх Марк Фарнер написав ще з «Terry Knight and the Pack». Це були пісні «Getting Into The Sun» та «Can't Be Too Long (Faucett)». Назва першої з них в «On Time» скоротилася до «Into The Sun», друга втратила слово Faucett — назву однієї з вулиць Флінта, рідного міста музикантів Grand Funk Railroad. Але справжнім хітом виявилася лірична балада «Heartbreaker», написана Фарнером ще як початківцем в гурті The Bossmen. В подальшому вона завжди лунала зі сцени у живому виконанні та увійшла до всіх альбомів, записаних наживо, починаючи з «Live Album» (1970) та «Live: The 1971 Tour» і закінчуючи платівкою «Bosnia» (1997).
В композиції «Ups and Downs» музиканти використали елементи дитячої пісні «». Вони переспівали її у традиційній формі вокального канону: Марк Фарнер і Дон Брюер послідовно накладають свої голосові партії одна на одну зі зміщенням у часі, створюючи ефект багатоголосся на тлі поступового затухання (). Використання дитячої пісні додало твору філософського підґрунтя, оскільки її текст традиційно сприймається як метафора людського життя та швидкоплинності часу. Після завершення канону трек переходить у фінальну сольну вокальну коду Фарнера.
Чарти Альбом Рік Чарт Країна Позиція 1969 Go-Set Australian National Charts 14Grand Funk Railroad, On Time Australia Chart Position Retrieved March 23, 2015 RPM LP Chart 34 Billboard TOP LP’s 27 Cash Box Album Charts 36 Record World 100 Top LP's 34 1970 Top Records of 1970 68
Пісні РікПісня Чарт КраїнаПозиція1969«Time Machine»RPM Canada’s Only National 100 Single Survey 43 Billboard Hot 1004854Record World 100 Top Pops421970«Heartbreaker»RPM Canada’s Only National 100 Single Survey 58Billboard Hot 1007272Record World 100 Top Pops72
Література Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad — SAF Publishing, 1999 — ISBN 9780946719266 Eric Weisbard, Listen Again: A Momentary History of Pop Music — Duke University Press, 2007 — ISBN 9780822340416 Christian David Hoard, Nathan Brackett, The New Rolling Stone Album Guide — Simon & Schuster, 2004 — ISBN 9780743201698 Alberto Tonti, Enzo Gentile, Dizionario del pop-rock —Dalai, 1999 — ISBN 9788880895893 Cris Thellung, Paolo Madeddu, Riccardo Bertoncelli, 24.000 dischi — Zelig, 2004 — ISBN 9788888809298 Frank Hoffmann, Encyclopedia of Recorded Sound — Taylor & Francis, 2004 — ISBN 9781135949495 Dafydd Rees, Luke Crampton, VH1 Rock Stars Encyclopedia — DK Publishing, 1999 — ISBN 9780789446138 Steve Waksman, his Ain't the Summer of Love. Conflict and Crossover in Heavy Metal and Punk — University of California Press, 2009 — ISBN 9780520943889 Steve Waksman, Instruments of Desire. The Electric Guitar and the Shaping of Musical Experience — Harvard University Press, 2001 — ISBN 9780674005471 Robert Duncan, The Noise. Notes from a Rock 'n' Roll Era — Ticknor & Fields, 1984 — ISBN 9780899191683 Lester Bangs, Psychotic Reactions and Carburetor Dung — Knopf Doubleday Publishing Group, 1988 — ISBN 9780679720454 Kelefa Sanneh, Major Labels: A History of Popular Music in Seven Genres — Penguin Publishing Group, 2021 — ISBN 9780525559603 Juan Pablo González, Des/encuentros de la música popular chilena 1970-1990 — Ediciones Universidad Alberto Hurtado, 2017 — ISBN 9789563571103 Fabio Salas Zuñiga, Aguaturbia: una banda chilena de rock — Bravo y Allende Editores, 2006 Thierry Aznar, Hard Rock & Heavy Metal 40 années de purgatoire, Tome 3 — Camion Blanc, 2015 — ISBN 9782357796904
Посилання Grand Funk Railroad: Songs, Albums, Discography & Reviews | AllMusic Grand Funk Railroad: reviews, music, news | sputnikmusic Writer profile of John Mendelssohn Grand Funk Railroad: Is This Band Terrible?