«Муза» — вірш Тараса Шевченка, що входить до ліричного циклу «Доля», «Муза», «Слава» 1858 року, у якому автор створив універсальну формулу покликання поета і суті поезії.
Історія створення і публікації Зберіглося декілька чистових автографів вірша: у щоденнику Шевченка — запис від 9 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 104; у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 8; у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 164; у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 228—229«Муза» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 262—263; 699—700.] litopys.org.ua Процитовано 28 травня 2023.
Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород». Датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 року, Нижній Новгород.
Найраніший відомий текст — автограф у щоденнику поета, переписаний з невідомого автографа. 10 лютого поет переписав цей текст з виправленнями до листа М. С. Щепкіну, 22 лютого — до листа М. М. Лазаревському.
У 1858 році, не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір з кількома новими виправленнями до «Більшої книжки», текст якої остаточний.
Вперше надруковано в журналі «Основа» 1862 року«Основа». — 1862. — № 5. — С. 24 за текстом щоденника Шевченка.
До збірки творів вперше введено у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року«Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867, с. 619—620 за «Більшою книжкою»; у рядку 8 помилково замість «співала» — «сповивала».
Твір поширювався у списках з рукописних і друкованих джерел. За «Більшою книжкою» виконано рукописну копію П. О. КулішаІЛ, ф. 1, № 87; за текстом першодруку — у переписаному Д. Демченком «Кобзарі» 1865 рокуІЛ, ф. 1, № 81, с. 154—155; за автографом листа до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 року — у збірці «Сочинения Т. Шевченка» 1862 рокуЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 398—399. Список невідомою рукою без назви й датиІР НБУВ, I, № 7445 містить різночитання нез'ясованого походження:
Раніше, ніж першодрук оригіналу, з'явився переклад вірша, виконаний поетом М. С. Курочкіним на прохання автораНародное чтение. — 1860. — № 5.
Ідейно-тематичний зміст У центральному вірші триптиха Шевченко розкриває, чим була в його житті поезія — покликанням, долею і славою («Моя порадонько святая! // Моя ти доле молодая!»). Раніше в Шевченка персоніфікований образ творчості, поетичного натхнення реалізувався в образах «зорі», «думи пречистої», («Невольник», «Княжна», «Марина»), «дум» («Думи мої, думи мої» та інші). У вступі до поеми «Царі» («Старенька сестро Аполлона») образ музи має бурлескно-іронічний характер. У «Музі» вперше створено ліричний образ музи, який безпосередньо передує образові музи у вірші «Чи не покинуть нам, небого». Муза тут не посестра, а божествена покровителька; вона не веде за руку, а пеленає, колихає і «чари діє» «на могилі серед поля», що є центральним топосом Шевченкової поезії: «могила» як запечатана скарбниця національної пам'яті, «поле» — як простір історичної доліШевченківський словник. Том другий. — К., 1977, с.11.* Ненадкевич Є. О. Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857—1858).— К., 1956Дзюба І. М. Загальмоване повернення // Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008.— с. 489—490..
Примітки
Джерела «Муза» на сайті litopys.org.ua