«Дивна війна» («Сидяча війна») (, , ) — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті. Ця назва була прийнятою в СРСР офіційною державною історіографією Другої світової війни.
Вперше назва Phony War () була використана американськими журналістами 1939 року.Лиддел Гарт Б. Г. Вторая мировая война. — М.: АСТ, СПб.: Terra Fantastica, 1999, стр. 56. Авторство французького відповідника Drôle de guerre () належить перу французького журналіста Ролана Доржелеса.Max Lagarrigue, 99 questions… La France sous l'Occupation, Montpellier, CNDP, 2007, p. 2. C'est l'écrivain et reporteur de guerre Roland Dorgelès qui serait à l'origine de cette expression qui est passé à la postérité. Таким чином було підкреслено характер бойових дій між ворожими сторонами — майже повна їхня відсутність (за винятком бойових дій на морі). Сторони протистояння вели лише бої місцевого значення на французько-німецькому кордоні, переважно перебуваючи під захистом оборонних ліній Мажіно і Зігфріда.
Період «Дивної війни» повною мірою було використано німецьким командуванням як стратегічну паузу. Це дозволило Третьому Рейху успішно завершити Польську кампанію, реалізувати план окупації Данії і Норвегії, а також підготувати вторгнення до Французької республіки.
Передумови
Після отримання влади Адольф Гітлер почав реалізовувати ідею об'єднання всіх германців у єдину державу. Спираючись на військову силу та дипломатичний тиск, у березні 1938 року Німеччина безперешкодно приєднала Австрію, а у жовтні 1938 року в результаті Мюнхенської угоди анексувала Судетську область, що належала Чехословаччині.
21 березня 1939 року Німеччина почала вимагати від Польщі повернути їй місто Данциг і відкрити «польський коридор» (створений після Першої світової війни з колишніх німецьких територій для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря, що відокремив Східну Пруссію від Німеччини, перетворивши її на ексклав). Польща відкинула всі вимоги Німеччини. У відповідь 28 березня 1939 року Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею, який було укладено в січні 1934 року.
31 березня 1939 року прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен від імені англійського та французького урядів заявив, що буде надавати Польщі всю можливу допомогу, якщо її безпеці буде загроза. Одностороння англійська гарантія Польщі 6 квітня була замінена попередньою двосторонньою угодою про взаємну допомогу між Англією і Польщею.
15 травня 1939 року було підписано польсько-французький протокол, відповідно до якого французи обіцяли розпочати наступ протягом 2-х тижнів після мобілізації.
25 серпня 1939 року у Лондоні остаточно був оформлений і підписаний англо-польський союз у вигляді Угоди про взаємну допомогу і секретного протоколу.
Стаття перша англо-польської Угоди про взаємну допомогу проголошувала: «У випадку якщо одна з Договірних сторін розпочне воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надасть Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу.»Układ o pomocy wzajemnej między Rzecząpospolitą Polską a Zjednoczonym Królestwem Wielkiej Brytanii i Irlandii Północnej Під «європейською державою», як випливало із секретного протоколу, малася на увазі Німеччина.
1 вересня 1939 року німецькі війська перетнули кордон із Польщею. Відповідно до попередніх домовленостей у цей же день у Франції було оголошено мобілізацію.
Початок війни
3 вересня 1939 року Велика Британія (о 5:00) і Франція (об 11:00) оголосили війну Німеччині. Вже постфактум 4 вересня було укладено франко-польську угоду. Польський посол у Франції після цього почав наполягати на негайному загальному наступі.
У той же день, 4 вересня 1939 року, представники Великої Британії, начальник імперського генерального штабу генерал Едмунд Вільям Айронсайд і головний маршал авіації Сіріл Ньюелл прибули до Франції для переговорів із французьким генеральним штабом. Попри численні попередні наради об'єднаного комітету штабів, які відбувалися з кінця березня, на початок вересня ще не було скоординованого плану дій з надання допомоги полякам.
Наступного дня Айронсайд і Ньюелл доповідали кабінету міністрів, що після завершення мобілізації своїх армій головнокомандувач французькою армією Гамелен збирався орієнтовно 17 вересня «натиснути на лінію Зигфріда» і перевірити міцність її оборони. У доповіді однак зазначалося, що «Гамелен не має наміру ризикувати дорогоцінними дивізіями при необачному наступі на настільки укріплені позиції».
Ситуація на фронті була такою. У вересні 1939 року з початком Польської кампанії французи та англійці на Західному фронті мали 110 дивізій проти 33 німецьких.
Довжина північного кордону Франції становила 804,67 км, наступальні дії французи могли вести тільки на вузькій ділянці завширшки 144,84 км від Рейну до Мозеля. В іншому випадку Франція порушувала б нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Німці змогли зосередити найбоєздатніші дивізії на цій вузькій ділянці та прикрили підходи до лінії Зигфріда мінними полями. У такий спосіб наступальні дії французьких військ були значно ускладнені.
Однак важливішим виявилося те, що французи не змогли почати наступальну операцію до 17 вересня. До того часу франко-німецьке протистояння обмежувалося боями місцевого значення. Нездатність Франції раніше завдати удару пояснювалася застарілою мобілізаційною системою: сформовані з'єднання не встигали пройти належної підготовки. Іншою причиною затримки було те, що французьке командування дотримувалося застарілих поглядів на ведення війни, вважаючи, зокрема, що будь-якому наступу, як і в роки Першої світової війни, мала передувати потужна артилерійська підготовка. Однак більша частина важкої артилерії французької армії перебувала у консервації, і її не можна було підготувати раніше, ніж на п'ятнадцятий день після оголошення мобілізації.
Стосовно допомоги Великої Британії, то було зрозуміло, що перші дві дивізії англійського експедиційного корпусу могли прибути на континент лише на початку жовтня, ще дві — у другій половині жовтня. На інші англійські дивізії розраховувати не доводилося. Для французів це також слугувало підставою не починати наступальних дій.
До 17 вересня крах Польщі став настільки очевидний, що, зважаючи на усі вище зазначені причини, у французів з'явилося виправдання для перегляду своїх намірів щодо активного ведення війни.
Німецька армія також не поспішала починати повномасштабну війну на Західному фронті. У «Розпорядженні головнокомандувача військовими силами Адольфа Гітлера щодо нападу на Польщу (від 31.08.1939)» говорилося таке:
3) Im Westen kommt es darauf an, die Verantwortung für die Eröffnung von Feindseligkeiten eindeutig England und Frankreich zu überlassen. Geringfügigen Grenzverletzungen ist zunächst rein örtlich entgegen zu treten…3) На заході відповідальність за розв'язання війни варто цілком покласти на англійців і французів. На незначні порушення кордонів потрібно спочатку відповісти діями суто місцевого порядку…Die deutsche Westgrenze ist zu Lande an keiner Stelle ohne meine ausdrückliche Genehmigung zu überschreiten. Zur See gilt das gleiche für alle kriegerischen oder als solche zu deutenden Handlungen.Німецький сухопутний кордон на заході не має бути порушено у жодному пункті без мого особливого дозволу. Те ж стосується всіх військово-морських операцій, а також до інших дій на морі, які можуть розцінюватися як воєнні операції.</blockquote>
|Die defensiven Massnahmen der Luftwaffe sind zunächst auf die unbedingte Abwehr feindl. Luftangriffe an der Reichsgrenze zu beschränken… |<blockquote>Дії військово-повітряних сил повинні насамперед обмежуватися протиповітряною обороною державних кордонів від нальотів авіації супротивника…4) Eröffnen England und Frankreich die Feindseligkeiten gegen Deutschland, so ist es Aufgabe der im Westen operierenden Teile der Wehrmacht, unter möglichster Schonung der Kräfte die Voraussetzungen für den siegreichen Abschluss der Operationen gegen Polen zu erhalten…4) Якщо Англія й Франція почнуть воєнні дії проти Німеччини, то завдання розташованих на Заході збройних сил буде полягати у тому, щоб шляхом збереження сил забезпечити передумови для переможного завершення операцій проти Польщі…Das Heer hält den Westwall und trifft Vorbereitungen, dessen Umfassung im Norden…Weisung des Obersten Befehlshaber der Wehrmacht Adolf Hitler für den Angriff auf Polen. («Fall Weiß») Vom 31. August 1939. Сухопутні сили утримують Західний вал і готуються до запобігання його обходу з півночі…Директива № 1 о ведении войны (Перевод — Министерство обороны СССР, 1954 год)
Для виконання цього завдання група армій «C» під командуванням генерал-полковника Вільгельма Ріттера фон Лееба мала у розпорядженні 8 кадрових і 25 резервних та ландверних дивізій. Останні не можна було вважати повністю боєздатними ні з огляду на технічне оснащення, ні з огляду на їхню бойову підготовку. Танкових з'єднань група армій «С» не мала. Західний вал (лінія Зігфріда) значно поступався у потужності лінії Мажино і частково ще добудовувався, тому не міг компенсувати недостатню кількість сил. Останні були розгорнуті таким чином: 7-ма армія (командувач генерал артилерії Долльман) уздовж Рейну від Базеля до Карлсруе, 1-ша армія (командувач генерал-полковник Ервін фон Віцлебен) — від Рейну до люксембурзького кордону. Невелика армійська група «А» під командуванням генерала від інфантерії барона Курта фон Гаммерштейна охороняла кордони з нейтральними державами до міста Везель.
Дії на Західному фронті
З початку війни французи обмежилися декількома атаками місцевого значення у районі Західного вала. При будівництві захисного бар'єру німці не дотримувались природної кривизни кордонів, тому лінія укріплень в деяких місцях являла собою пряму. Крім того німецьким військам було наказано проводити лише захист лінії Зигфріда і не вступати у затяжні бойові дії. 13 вересня 1939 року французи зуміли порівняно легко захопити дві виступаючі вперед ділянки — ділянку «Варндт» західніше Саарбрюкена і виступ кордону між Саарбрюкеном і Пфальцьким лісом.
Коли після закінчення війни з Польщею стала помітною передислокація німецьких з'єднань зі Східного на Західний фронт, французи, починаючи з 3 жовтня, звільнили більшу частину захопленої ними прикордонної зони та відійшли до державного кордону, а частково і за нього. За свідченням німецьких військових, вони були здивовані погано підготовленими (з інженерного погляду) польовими позиціями, які залишили французи.
Дії французів
Згідно франко-польському військовому договору, зобов'язання французької армії полягала в тому, щоб почати підготовку до великого наступу через 3 дні після початку мобілізації. Французькі війська повинні були захопити район між французьким кордоном і німецькою лінією оборони і провести розвідку боєм. На 15 день мобілізації (тобто на 16 вересня) мета французької армії полягала в тому, щоб почати повномасштабний наступ на Німеччину. Попередня мобілізація була розпочата у Франції 26 серпня, а 1 вересня була оголошена повномасштабна мобілізація.