о. Іван ГордієвськийУ деяких джерелах фігурує з ім'ям Іоан або Йоан. (13 березня 1854, Доброполе — 14 липня 1927, Станиславів, нині Івано-Франківськ) — український греко-католицький священник, громадський та освітній діяч, благодійник. Митрат, почесний крилошанин, перший місцедекан Скальського деканату.

Учасник Українських визвольних змагань, депутат Станиславівської повітової ради ЗУНР.

Життєпис Іван Гордієвський народився 13 березня 1854 року в селі ДоброполіГуцал, с. 158. (коронний край Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії, нині Чортківського району Тернопільської области, Україна) в родині вчителя народних шкілНародній ілюстрований калєндар товариства «Просвіта» на переступний рік 1928. — Львів : Коштом товариства «Просвіта» у Львові, 1928. — С. 274..

У 1879 році закінчив Львівський університет імені Франца І (нині — Львівський національний університет імені Івана Франка) і був рукопокладений на священника Української греко-католицької церквиШематизм всего клира Греко-католицкой Епархіи Станиславôвской на рôкъ Божій 1909 . — С. 211.. Служив на парафіях: Калуш (1879–1880), Ягільниця поблизу Чорткова (1880–1881), Львів (1881–1883), Шманьківці поблизу Чорткова (1883–1909).

Скальський віцедекан у 1888–1909 рокахДелятинський, с. 369. (перший місцедекан, зокрема, в 1909 році). Став митратомСвященнослужитель, нагороджений митрою — титул у греко-католицькій церкві, який давали священникам за особливі заслуги перед Церквою., архипресвітером капітули, радником консисторії, настоятелем катедри у СтаниславовіДелятинський, с. 377. (нині собор Святого Воскресіння в Івано-Франківську).

У 1907 році кандидував у посли до австрійського парламенту (Райхсрату), однак не був обраний. Член окружної шкільної ради, організатор захоронок, бурс. Член повітової ради

Після початку наступу з Карпат австрійського війська під час Першої світової війни російська влада, побоюючись можливих саботажів, почала брати заручників з-поміж цивільних людей. Виконуючи цей наказ, станиславівський повітовий управитель наказав заарештувати кілька десятків свідомих українців, серед яких були д-р Іван Дем'янчук, о. Іван Гордієвський (арешт у січні 1915 рокуДелятинський, с. 79.), судовий радник Клим Кульчицький, лікар Володимир Янович, директор гімназії д-р Микола Сабат. Спочатку заарештованих тримали у станиславівській тюрмі «Діброва». Коли фронт наблизився до міста, то, на думку Івана Драбчука всіх заручників вивезли до ЛьвоваДрабчук І. Директор гімназії Микола Сабат // Івано-Франківська обласна організація НСКУ.. Руслан Делятинський стверджує, що в 1915 році о. Івана (також о. Єремію Івана Ломницького ЧСВВ) вивезли до Симбірська, звідки він повернувся до Станиславова в 1917 році.

Відомий як філантроп, багато займався благодійною діяльністю (наприклад, у 1920 році обраний до складу управи Товариства «Український фонд воєнних вдів і сиріт» у ЛьвовіЗагальні збори Тов. «Український фонд воєнних вдів і сиріт» // Громадська думка. — 1920. — 10 трав.), допомагаючи бідним.

Він заснував у Шманьківцях братство тверезости, касу ощадности, крамницю мішаних товарів і збудував дім для читальні «Просвіта» та інших установ.

Був головою читальні товариства «Просвіта» у с. СтросівціЗвіт з діяльности Товариства Просвіта. — Львів, 1908. — С. 112.. Брав участь в українському національно-визвольному русі. Після утворення ЗУНР увійшов до складу Станиславівської повітової радиДелятинський, с. 87.. Польська влада обмежила його право переміщатися («конфінувала») в 1919 році.

Помер 14 липня 1927 року в Станиславові, де й був похований на місцевому цвинтаріФуштей А. Без минулого немає майбутнього… // Галицька Просвіта. — 2017. — Ч. 15 (641, 13 квіт.). — С. 3. — (Пантеон).. Як і щороку, у суботу перед Зеленими Святами 1932 року в Станиславові відбулися заходи з вшанування пам'яти полеглих за український народ. Зокрема, у місцевій катедрі Службу Божу відправив вояк Української галицької армії (став інвалідом на війні), о. катехит Коновалець. Пізніше відбулися панахиди на могилах д-ра Яновича, Дениса Січинського, фундаторок товариства «Рідна Школа», митрата о. Гордієвського.На могилах борців у Станиславові // Діло. — 1932. — Ч. 136 (23 червня). — С. 3.. Міський цвинтар в Івано-Франківську зруйнували за радянської влади (нині тут — Івано-Франківський меморіальний сквер), могила знищена.

Родина Був удівцем принаймні станом на 1898 рік.

Брат — о. Порфирій Гордієвський (1857—1940) — український греко-католицький священник. Рукопокладений у 1889 роціШематизмь всего клира Греко-католицкой Епархіи Станиславôвской на рôкъ Божій 1886. — С. 75.. Служив священником у селахБлажейовський, Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 199. — ISBN 966-658-228-4. : Шульганівка в околиці Чорткова (1889–1890, 1896–1898), Росохач в околиці Чорткова (1890–1891), невідомо (1891–1892), Устечко в околиці Заліщиків (1892–1894), Рожнів в околиці Снятина (1894–1896), Свидова/Мухавка в околиці Чорткова (1898—1905), Стрільче в околиці Городенки (1905–1909), Шманьківці в околиці Чорткова (1909–1938).

Дружина — Михайлина1864—1918 — роки життя Михайлини Гордієвської., дочка — Олена (у шлюбі Гаврилко)1890—1967 (роки життя Олени Гордієвської)Олена Порфирівна Гордієвська нар. 8 лютого 1890 пом. 5 травня 1967, Родовід..

Помер у 1940 році в селі Шманьківцях Чортківського району Тернопільської области. Похований разом з дружиною в Богослужбовій каплиці (побудована за час його служіння), розташованій на території сільського цвинтаря в Шманьківцях. Поруч з каплицею є могила онуки Любовіо. Порфирій Гордієвський // Тернопільщина..

Примітки

Джерела Гордієвський Іван //  — Т. 2. — С. 411.

Громадська думка . — 1920. — 10 трав. // Zbruč. Делятинський Р. Станиславівська єпархія Греко-католицької церкви в суспільному житті Галичини (1885—1946 рр.). — Івано-Франківськ, 2017. — 390 с. Бондарев І. Щоденник отця Єремії ІІІ — першого ректора станиславівської греко-католицької семінарії // Репортер. — 2016. — 1 квіт. — 09:10.

Посилання Іван Микитович Гордієвський нар. 13 березня 1854 пом. 14 липня 1927 // Родовід.