Сицилійський емірат (, ʾImārat Ṣiqilliya, «емірат Сикилія») — мусульманська берберська монархічна держава у 831–1091 роках на Сицилії та Мальті зі столицею в Палермо. Один із найбільших мусульманських осередків у Європі часів середеньовіччя. Постала внаслідок ісламського завоювання Сицилії (827—902), що належала Східній Римській імперії. Спочатку була складовою Аглабідського емірату Аббасидського халіфату (831—909) і Фатімідського халіфату (909—948). Згодом стала самостійними еміратом династії Кальбійського дому (948).
В багатьох галузях державного будівництва та культури спиралася на візантійські взірці, проте у законодавстві керувалася ісламським правом. Панівною релігією був іслам, проте завойовники дозволили місцевому населенню сповідувати християнство і юдаїзм в обмін на сплату спеціального податку. Офіційною мовою діловодства була арабська (сицилійська арабська). У середині Х ст. емірат увійшов у політичну кризу, що розвинулася у міжусобиці. Християнські найманці-нормани під проводом Рожера I захопили острів у мусульман і заснували Сицилійське графство (1071) й здобули останній форпост мусульман в Ното (1091). Тривалий час нормани зберігали релігійну автономію мусульман, які становили більшість населення Сицилії до ХІІІ ст.
Примітки
Бібліографія Metcalfe, A. The Muslims of Medieval Italy. Edinburgh University Press, 2009. Smith, D. A History of Sicily: Medieval Sicily 800—1713. London, 1968. Ahmad, A. A History of Islamic Sicily. Edinburgh, 1975.
Посилання
Сицилійський емірат