Костинюк Осип Антонович (15.04.1890 — 1919/1920) — український педагог, громадський діяч, поручник Буковинського легіону, УГА та Буковинського Куреня Дієвої армії УНР.
Життєпис Народився у селі Явірник Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії (Австро-Угорщина) в селянській родині. З 1900 р. навчався у 2-й цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях (, сьогодні Чернівецька гімназія № 5), де 14 липня 1910 р. склав матуральні іспити. Вищі студії здобув на філософському факультеті Університету Франса Йосифа в Чернівцях ( сьогодні ЧНУ ім. Ю.Федьковича), які закінчив кандидатом філології. Студентом, допомагав Юліану Кобилянському в роботі над укладанням латинсько-українського словника. Один із засновників українського академічного товариства «Запороже», член правління з 1912 р., голова товариства з березня 1913, «почесний батько» організації. Під час навчання мешкав в Чернівцях по вул. Струмкова (, сьогодні вул. Нечуя-Левицького), 22. З вересня 1913 р. вчителює у Вижницькій державній гімназії (), де викладав латинську та грецьку мови. За короткий час заслужив авторитет і повагу. За оцінкою Миколи Домашевського:
У Вижниці одружився з дочкою нотаря Людміла Клюґера. Як один з найкращих знавців україномовної стенографії на Буковині демонстрував (травень 1914) свої графічні роботи на міжнародній виставці «Bugra» (книжкова торгівля і графіка) у Ляйпціґу.
Перша світова війна Від початку війни, разом з іншими педагогами Вижницької гімназії пішов до війська. Воював на фронті в Карпатах в легіоні буковинських гуцульських добровольців. З 01.07.1915 р. іменований хорунжим резерву, з 01.01.1916 р. — лейтенантом резерву, а з 01.02.1918 р. — обер-лейтенантом резерву. У грудні 1914 р. нагороджений великою срібною медаллю за відвагу 1-го класу на стяжці хоробрості, отримавши при цьому похвалу від командира корпусу. В березні 1916 р. нагороджений срібною медаллю за мужність 2-го класу з мечами. Із спогадів Іллі Семаки:
Навіть у воєнні лихоліття Осип Костинюк не поривав зв'язку з Вижницькою гімназією. З вдячного оголошення правління вижницького товариства «Шкільна поміч»:
Повернувшись з війська у 1918 р., продовжив викладацьку працю в Вижницькій гімназії.
Українська революція Під час революційних подій брав активну участь у становлені української влади в краї. 10 травня 1919 р., після румунської окупації північної Буковини, в рамках другого виїзду українських службовців, які відчували себе громадянами української держави і не бажали скласти присягу на вірність Румунському королівстві, виїхав на Галичину. У Коломиї став на службу як поручник УГА. 24 травня 1919 р., після початку вторгнення румунів на Покуття, в складі бойової групи «Нижнів», відступав до Базару та Майдану. Там брав участь (05.06.1919) у нараді старшин УГА (Г.Гладкий, Я.Голота, О.Костинюк, Л.Семчук, Т.Шухевич, Г.Чарнецький), яка прийняла ухвалу: «Не уступимо ні на одну п'ядь, скоріше умремо, як уступимо!». Відзначився в боях як в Галичині, так і на Наддніпрянщині. Після переходу (17.07.1919) УГА через Збруч воював у складі Буковинського Куреня. Із спогадів Василя Руснака:
Загинув поручник Осип Костинюк взимку 1919-1920 років біля Бірзулі.
Література 1. Vierter Jahresbericht des k. k. zweiten Staatsgymnasiums in Czernowitz (1900/1901). Чернівці, 1901. — C. 51.; 2. Кобилянський Ю. Латинсько-український словар для середних шкіл. Відень: Накладом ц. к. видавництва шкільних книжок, 1912. — С. VI.; 3. Ukrainisch-akad. Verbindung «Zaporoze». // «Czernowitzer Tagblatt». — 1913. — 27 березня.; 4. Vom Landesschulrate. // «Bukowinaer Nachrichten». — 1913. — 17 вересня.; 5. Bukowiner graphische Arbeiten in der «Bugra». // «Czernowitzer Allgemeine Zeitung». — 1914. — 12 травня.; 6. Відзначеня при віддїлї Гуцулів-добровольцїв // «Буковина». — 1915. — 30 липня. Відзначеня офіцира Українця. // «Буковина». // 1915. — 4 грудня.; 7. Наші образки. // «Буковина». — 1916. — 26 лютого.; Відзначеня наших «Гуцулів-добровольцїв». // «Буковина». — 1916. — 11 березня.; 8. Відзначені члени укр. акад. тов. «Запороже». // «Буковина». — 1916. — 1 квітня.; 9. Щедрий дар. // «Буковина». — 1916. — 8 квітня.; Хорунжий Осип Костинюк при Гуцульських-добровольцях відзначений великою срібною медалею (фотографія). // Православний Калєндар на переступний рік 1916. Чернівці, 1916. — С. 97.; 10. Семака І. Гуцульскі Стрільцї. // Православний Калєндар на звичайний рік 1917. Відень, 1917. — С. 62-69.; 11. Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1930. — 2 березня.; 12. Масікевич О. Борімося — поборемо. // «Час». — 1935. — 7 липня.; 13. Попович С. Запорожці в визвольній боротьбі. // «Час». — 1935. — 7 липня.; 14. Лакуста С. Доля українських середніх шкіл на Буковині. У 25-ліття заснування Вижницької гімназії. / В збірнику: Двадцятьпятьліття товариства «Учительска громада» — Львів: Накладом товариства «Учительська Громада», 1935. –– С. 198—201.; 15. Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина її минуле і сучасне. — Париж-Філадельфія-Детройт: Зелена Буковина, 1956. — С. 704, 792—794.; 16. Гніздовський О. За рідний край. Спогади з визвольної війни // «Буковина». — Торонто, 1979. — Ч.1.; 17. Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1. Чикаго-Львів, 1995. — С. 90.; 18. Дуда А., Старик В. Буковинський Курінь в боях за українську державність 1914-1941-1944. — Чернівці: Накладом товариства «Український Народний Дім в Чернівцях», 1994. — С. 15, 50.; 19. Руснак В. Спомини (уривок про 1914—1923 рр.). / Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). // Одеса: Маяк, 2008. — С. 309.
Джерело Володимир Старик. Костинюк Осип Антонович// Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: 3 — О.Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 297—298.