Різанина в Марікані (16 серпня 2012 року) — смертельне застосування зброї проти цивільних осіб у Південно-Африканській Республіці з 1976 року. Страйк відбувався з 10 серпня по 20 вересня 2012 року. Знімки в ЗМІ були описані як "різанина" та порівнювались з різаниною в Шарпевілі у 1960 році . Інцидент стався на 25-річчя загальнодержавного страйку шахтарів Південної Африки.
Вбивства відбувалися на двох локаціях, приблизно в 500 метрах один від одного, в кожному з яких 17 людей було смертельно поранено. Переважна більшість загиблих були вбиті зі штурмової гвинтівки R5, яку використовувала Південноафриканська поліцейська служба (SAPS). Офіційно, 78 страйкуючих було поранено.
Страйк вважається важливою подією в історії сучасної Південної Африки, адже за ним послідували аналогічні страйки в інших шахтах ПАР. 2012 рік називається найбільш заповненим бастуваннями роком, з моменту закінчення епохи апартеїду.
Різанина в Марікані розпочалося як страйк на шахті, що належить компанії в районі , недалеко від Рустенбурга, Південна Африка. Подія здобула міжнародну увагу після серії насильницьких інцидентів між Південноафриканською поліцейською службою, службою безпеки та членами (НСШ) з одного боку та самими нападниками з іншого. Повідомлялося, що перші випадки насильства почалися 11 серпня після того, як лідери Союзу Шахтарів відкрили вогонь по членах НСШ, які страйкували. Початкові повідомлення вказували на те, що цього дня поширюється думка, що два страйки загинули; однак згодом виявилося, що двоє нападників були важко поранені, але не загинули під час стрілянини з членів НСШ.Marikana Commission: NUM in a deep hole over the fight that started it all, by Sipho Hhlongwane, The Daily Maverick, 1 February 2013
У проміжку з неділі 12 серпня по вівторок 14 серпня загинуло 10 людей, у тому числі 6 працівників шахти, 2 охоронці та 2 члени SAPS. Вдень 13 серпня троє працівників шахти та двоє членів SAPS загинули в сутичці страйкарів та поліцейських. Решта 5 людей вважаються вбитими страйкуючими. В знак солідарності з шахтарями , по всьому південноафриканському видобувному сектору пройшла хвиля невдоволень. Marikana Commission: NUM in a deep hole over the fight that started it all, by Sipho Hhlongwane, The Daily Maverick, 1 February 2013
Початок Фонд Bench Marks стверджував: "Переваги видобутку не досягають робітників чи навколишніх громад. Відсутність можливостей працевлаштування для місцевої молоді, убогі умови життя, безробіття та зростаюча нерівність сприяють цьому безладу » Він стверджував, що робітників експлуатували, і це було мотивацією до насильства. Фонд також критикував високі прибутки в порівнянні з низькою заробітною платою робітників. Міжнародна організація праці розкритикувала стан шахтарів, заявивши, що вони піддаються "різному небезпеці для безпеки: падіння гірських порід, потрапляння пилу, інтенсивного шуму, парів та високих температур". Міністр торгівлі та промисловості Роб Девіс описав умови в шахтах як "жахливі", і сказав, що власники, які "заробляють мільйони", мають відповісти на питання, як вони ставляться до своїх працівників. Пізніше Аль-Джазіра повідомляв, що умови на шахті призвели до "бурхливої напруги" внаслідок "гострих умов життя, союзницької конкуренції та незацікавленості компаній". У шахтах Марікани найбільше з металів видобувається платина.
Перші протести 10 серпня 2012 року буровики розпочали страйк з метою підвищення зарплати до 12 500 Південноафриканський ранд на місяць - цифри, яка була втричі більша за їх щомісячні зарплати (приблизно від 500 до 1500 доларів США).
Страйк стався на тлі антагонізму та насильства між Африканським національним конгресом - союзником (НСШ), та його противником - (АШБС). За словами оглядача Guardian, Національний союз шахтарів був тісно пов'язаний з правлячою партією ANC, але втратив свої організаційні права на шахті після того, як її членство впало з 66% до 49%, і його керівництво почало сприйматись як "занадто близьке" до управління.
Мирні протести та сутички 10 серпня на платинній шахті Марікана, поблизу Рустенбурга, 3000 робочих покинули свої місця після того, як не зустрівся з працівниками. 11 серпня лідери НСШ відкрито засудили страйкарів, членів НУМ. Вбивство двох шахтарів, як повідомлялося в південноафриканських ЗМІ, стало центральною причиною зриву довіри до профспілки серед робітників. Незважаючи на попередні суперечливі повідомлення, сутички 11 серпня зараз визнані першими випадками насильства під час страйку.
У період з 12 по 14 серпня в районі навколо Марікана було вбито приблизно дев'ять людей. Існують суперечливі повідомлення про те, хто кого вбив за ці дати. Однак, принаймні, чотири шахтарі, два працівники міліції та два охоронці загинули за цей час. Під час Фарламської комісії, адвокат звинуватив в змові з поліцією у вбивстві двох шахтарів під час дороги назад від офісів 13 серпня, після чого двоє поліцейських також були вбиті.
Перед перестрілками капітан SAPS Денніс Адріао сказав наступне: "Ми намагалися протягом декількох днів вести переговори з лідерами та тими, хто зібрався на шахті. Наша мета - змусити людей здати зброю та розійтися мирним шляхом." Однак, подання до Фарламської комісії суперечить цьому, звинувачуючи поліцію у тому, що вони не змогли домовитись із страйкарями та в участі у мстивих вбивствах шахтарів.
Колишній лідер профспілки - Сиріл Рамафоса, зі своєї посади в раді Лонгона, міг би домовитись про перемовини, навіть для вигоди робітникам. Натомість - як стверджує Фарламське розслідування, - він відстоював те, що поліція повинна зайти на територію шахти. У посланні колегам-директорам він написав: "Страшні події, що розгорнулися, не можна характеризувати, як трудовий спір. Вони явно підступні злочинці і повинні бути охарактеризовані як такі. . . Для вирішення цієї ситуації необхідні супутні дії ".
Представник Джозеф Матунгва стверджував, що протести відбуваються через низьку зарплатню:« До тих пір, як боси і вище керівництво отримують великі чеки, це добре для них. А ці працівники приречені на бідність протягом життя. Після 18 років демократії, шахтарі все ще заробляють 3 000 [південноафриканський ранд - приблизно $ 360] в тих суворих умовах під землею. "
Різанина 16 серпня Вдень, 16 серпня, члени елітного спецпідрозділу Південноафриканської служби поліції The South African Police Service and the Public Order War, by Chris McMichael, Think Africa Press, 3 September 2012 відкрили вогонь із штурмових гвинтівки по групі страйкарів. За лічені хвилини загинули 34 шахтарі, а щонайменше 78 було поранено. Цей інцидент був найбільш смертельним застосуванням сили Південноафриканськими силами безпеки проти мирних жителів з моменту розправи в Шарпевіллі ще за епохи апартеїду.
Попередні теорії Кадри з декількох різних кутів показують, що поліція зміщувала страйкарів на невелику територію. Групи страйкарів почали співати пісні та йшли до офіцерів SAPS. Поліція почала стріляти сльозоточивим газом та гумовими кулями. Щонайменше одна людина з групи страйкарів стріляла в поліцію з пістолета. Вони або піддалися паніці, або навмисно спровокували поліцейських, через що розпочалася стрілянина.https://www.youtube.com/watch?v=t6guOlOFY7Q, eNCA, New Evidence Shows Marikana Miners Shot First, 20 August 2012
Твердження протестувальників Через рік після інциденту огляд реакції поліції вказав на наступне: Мабуть, найважливіший урок Марікани - це те, що держава може стріляти у десятки чорношкірих працівників з невеликим або відсутнім відхиленням від «громадянського суспільства», судової системи або інституцій, які нібито становлять основу демократії. Натомість ми маємо далекоглядну Фарламську комісію та її очевидну спробу очистити роль держави в різанині та запобігти будь-якому реальному розслідуванню дій поліції в цей день. Іншими словами, держава може ухилитись від масових вбивств, маючи явну безкарність з точки зору інституційних концепцій справедливості та політичної підзвітності.
Твердження поліцейських Служба поліції Південної Африки заявила, що шахтарі відмовилися від прохання роззброїтись та напали на них різною зброєю, включаючи вогнепальну зброю, узяту у двох поліцейських, вбитих на початку тижня. Комісар поліції Південної Африки Мангваші Вікторія Фієга заявила, що 500 сильних поліцейських піддалися атакам озброєних нападників, заявивши, що "бойова група штурмувала до поліції стрілянину з пострілів та носіння небезпечної зброї".The New York Times, South African Official Defends Police Killing of 34, 19 August 2012
На наступний день після розстрілу уповноважений поліції Фієга оприлюднив заяву, в якій детально проаналізував зусилля, які вжила поліція для запобігання загрозі насильницького припинення протистояння. У заяві Комісар Фієга стверджує, що SAPS неодноразово з початку тижня намагався домовитись про мирне припинення страйку. Уповноважений Фієга також стверджує, що SAPS почав отримувати інформацію про те, що натовп не має наміру залишатись мирним шляхом і що бурхлива реакція шахтарів - це ймовірний результат. У цей момент уповноважений Фієга стверджує, що докладалися зусилля для посилення оборонних заходів та заходів контролю натовпу, шляхом розгортання концертних дротяних барикад та використання водяних гармат, гумових куль, світлозвукових гранат та сльозогінного газу, щоб розбити страйкарів та загнати їх у область, де вони могли б краще контролювати їх. Саме в цей момент уповноважений Фієга стверджує, що зусилля, спрямовані на контроль над ситуацією, не вдалися, а шахтарі виявилися жорстокими, бо почали атакувати членів SAPS. Комісар Фієга стверджує, що члени SAPS, які були безпосередньо на шляху нападу, рухалися назад оборонним шляхом аж до моменту, коли їх безпеці почала загрожувати небезпека, і тоді вони отримали право використовувати максимальну силу, щоб зупинити напад і захистити себе. Уповноважений Фієга заявив, що SAPS діяла добре в межах свого законодавчого мандату, як це визначено у розділі 205 Конституції Південної Африки.
Адвокат поліції Ізмаїл Семеня під час офіційного розслідування розповів про масштаби розстрілу, коли 6 листопада 2012 року він заявив, що "Не більш, ніж 100 одиниць зброї було використано 16 серпня. Якщо комісія розслідує законність поведінки поліції, то ми можемо викликати 100 свідків ".South Africa: Marikana Commission – 'Don't Single Us Out' – Police, AllAfrica, By Sipho Hlongwane, 7 November 2012, http://allafrica.com/stories/201211070802.html
Твердження очевидців та журналістів Аль-Джазіра повідомляв, що міліціонери в бронетехніці та з водяними гарматами змусили нападників потрапити в район, оточений колючою стрічкою, на якій почалася стрілянина.
оглянув місце події та встановив, що більшість жертв були розстріляні за 300 метрів від поліцейських ліній". Він стверджує, що деякі з потерпілих "здається, були застрелені з близької відстані або збиті поліцейськими машинами". Завдяки місцевому рельєфу, вони повинні були бути відстріляні з близької відстані. В околицях було знайдено небагато куль, що свідчить про те, що вони не загинули під градом куль. Маринович робить висновок, що "цьому репортерові стає зрозуміло, що важко озброєні поліцейські холоднокровно полювали і вбивали шахтарів".
повідомив, що страйкарі-шахтарі, здається, стріляли в поліцію, хоча група, яка просунулася до поліції, здавалося, "мирно збирається". Журналіст Полоко Тау заявив, що поліція стверджує, що спершу в них почали стріляти, але журналіст цього не бачив.
повідомляв, що поліція не використовувала бойові боєприпаси, поки один з страйкарів не почав обстрілювати їх з рушниці.
Сифіве Сібеко, фотограф порталу Reuters, заявив, що бачив, як мінімум один із протестувальників стріляв з пістолета до того, як поліція відкрила вогонь.