Андрій Степанович Клюненко ( , село Грушівка, тепер Апостолівського району Дніпропетровської області — , місто Запоріжжя) — український радянський діяч, журналіст, редактор запорізької обласної газети «Запорізька правда», головний редактор газети «Индустриальное Запорожье». Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік).
Біографія Народився в селянській родині.
З 1918 року — пастух, наймит. У 1920 році служив у Червоній армії, учасник Громадянської війни.
У кінці 1920-х — початку 1930-х роках — комсомольський активіст, організатор колгоспів. Деякий час очолював колгосп.
Член ВКП(б).
З 1932 року працював редактором районної газети «Червоний шлях», редактором обласної одеської газети «Чорноморська комуна».
У 1937 році був заарештований органами НКВС, півтора року перебував у в'язниці.
З 1941 по 1945 рік служив у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни, агітатор політичного відділу 18-ї армії.
До травня 1956 року — заступник відповідального керівника Радіотелеграфного агентства України (РАТАУ).
У травні 1956—1963 роках — редактор обласної газети «Запорожская правда».
У 1963—1983 роках — головний редактор газети «Индустриальное Запорожье».
З 1983 року — на пенсії в місті Запоріжжі.
Нагороди три ордени Трудового Червоного Прапора орден Вітчизняної війни І ст. орден Вітчизняної війни ІІ ст. орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» (4.05.1962) медаль «За відвагу» медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.12.1965) Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік; разом з В. Рєпіним, А. Фріманом, О. Шерстюком, І. Щербаком за книгу нарисів «Днепровские огни», в якій передає особисті спостереження та враження про відбудову Дніпрогесу та «Запоріжсталі»).
Примітки
Джерела Журналист Андрей Клюненко. Он стал легендой еще при жизни