Анатолій Гаврилович Ковальов ( , станиця Гнилівська, тепер у складі міста Ростов-на-Дону, Російська Федерація — , Москва) — радянський державний діяч, дипломат, поет, заступник, 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1986—1990 роках.

Життєпис Народився в станиці Гнилівській Донської області (за іншими даними — в місті Москві).

Трудову діяльність розпочав у 1941 році освітлювачем «Большего театра» Москви.

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1948 році закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР. Одночасно з 1943 року заочно навчався в Літературному інституті імені Горького в семінарі Іллі Сельвінського.

У 1948—1949 роках — старший референт в центральному апараті Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1949—1953 роках — в апараті політичного радник Радянської контрольної комісії в Німеччині.

У 1953—1955 роках — в апараті Верховного комісара СРСР у Німеччині і в посольстві СРСР у Німецькій Демократичній Республіці.

У 1955—1958 роках — 1-й секретар, радник, співробітник Третього європейського відділу МЗС СРСР.

У 1958—1965 роках — помічник міністра закордонних справ СРСР Андрія Громика, керівник групи радників при міністрі закордонних справ СРСР.

У 1965—1971 роках — завідувач Першого європейського відділу Міністерства закордонних справ СРСР (Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди та ін.). З 1966 року — член колегії МЗС СРСР.

У 1971—1986 роках — заступник міністра закордонних справ СРСР. Одночасно в 1971—1985 роках — начальник Управління планування зовнішньополітичних заходів МЗС СРСР.

Очолював радянські делегації на 2-му етапі Наради з безпеки і співробітництва в Європі, в ході якого був узгоджений Заключний акт НБСЄ, і на Мадридській зустрічі держав учасниць НБСЄ. Архітектор радянської європейської політики, людина «розрядки», виступав за зменшення військового протистояння в Європі між Організацією Варшавського договору та НАТО.

У 1986—1991 роках — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З 1991 року — персональний пенсіонер у місті Москві. З 1992 року — радник міністра закордонних справ Російської Федерації.

З 1977 року регулярно публікувався як поет. Був лауреатом кількох конкурсів «Пісня року» як автор текстів пісень. Член Спілки письменників Росії.

Помер 17 січня 2002 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Основні праці «Азбука дипломатії» (1965, 1968, 1977, 1984, 1988, 1993) «Безсонна артерія». (1981) «Раптом» (1982) «Діалектика душі» (1991) «Нещадна земля» (1996) «Мистецтво можливого. Спогади» (2016)

Нагороди і звання орден Леніна (1983) два ордени Жовтневої Революції (1971, 1977) три ордени Трудового Червоного Прапора (1966, 1973, 1975) медалі Державна премія СРСР (1976) надзвичайний і повноважний посол СРСР (1968) заслужений працівник дипломатичної служби Російської Федерації (2000)

Примітки

Джерела Ковалёв Анатолий Гаврилович