Раймі́сто — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Доросинівської сільської громади. Населення становить 217 осіб.

Село має давню історію, пов'язану з князівським родом Воронецьких, та свого часу мало статус містечка. У XX столітті Раймісто стало ареною запеклих боїв під час Першої світової війни, зокрема Брусиловського прориву.

Назва Назва села є складною і походить від поєднання слів «рай» та «місто». Історик Сергій Янішевський зазначає, що до 1963 року існували гіпотези про зв'язок Райміста з літописним містом Рай, княжою резиденцією XII–XIII століть, однак археологічних підтверджень цьому не знайдено.

Місцева поетеса Юлія Омельчук передає народну етимологію назви у віршованій формі: «Христос як по землі ходив, то клаптик раю уділив. А як на небо відлітав, Раймісто — так його назвав. Дорослі знають і малі — то клаптик раю на землі».

Географія Село розташоване на правому березі річки Стохід. Через село також протікає річка Бистриця, яка є правою притокою Стоходу.

Історія Археологічні знахідки На території села та його околиць виявлено низку археологічних пам'яток. У 1967 році археолог Ірина Русанова відкрила ранньослов'янське поселення VI–VIII століть на правому березі Стоходу.

Археологічні розвідки, проведені наприкінці 1980-х років Віталієм Коноплею, виявили: За 2 км на південь від села в урочищі Ямне — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду XI–XII ст. площею 1 га. За 1,5 км на північний схід в урочищі Шолобини — багатошарове поселення культур гребінцево-накольчастої кераміки, кулястих амфор, стжижовської, тшинецько-комарівської, ранньослов'янського часу та давньоруського періоду X–XII ст. площею 2 га.

У складі Речі Посполитої Перші згадки про населений пункт на місці сучасного села з'являються наприкінці XVI століття. У 1596 році згадується село Райволя як власність князя Матуша Войнича Воронецького.

У березні 1597 року князь Матуш Воронецький скаржився в Луцькому гродському суді на напад шляхтича Яна Цимінського «на местечко наше прозываемое Райгород над рекою Стоходом, в котором ся тепер воля от нас на кгрунте нашом властном садит почала». Це свідчить, що осадження (заснування) містечка тільки розпочалося. Як новоосаджене містечко воно згадується також у 1606 і 1609 роках.

Раймісто залишалося у власності роду Воронецьких. У 1629 році з частини Райміста князь Михайло Воронецький платив податки з 64 димів (господарств). У квітні та серпні 1638 року в містечку сталися великі пожежі, що знищили 19 та 16 будинків відповідно.

Під час Національно-визвольної війни містечко зазнало значних руйнувань. У 1649 році воно вже згадується як село, а кількість димів у володіннях Воронецьких (Раймісто, Ясенівка, Тристень) скоротилася з 41 до 30 через «спустошення так през огонь, яко и през постинане людей, других поумеране». До 1655 року кількість димів у містечку зменшилася до 8. Свій міський статус Раймісто остаточно втратило в середині XVII століття.

Згідно з переписами єврейського населення, що входило до Кисилинського кагалу, в 1765 році в Раймісті проживало 5 євреїв, а в 1790 — 8.

У складі Російської імперії Після третього поділу Речі Посполитої Волинь увійшла до складу Російської імперії. На початку XIX століття Раймісто належало підчашому Петру Грималі, а згодом перейшло у власність майора Ксаверія Шанцебаха та його нащадків.

У 1867 році, після скасування кріпацтва, було укладено угоду про викуп земельних ділянок селянами Райміста у поміщиці Евеліни Шанцебах.

Наприкінці XIX століття в селі було 34 доми та 217 жителів, діяли дерев'яна церква та водяний млин. Станом на 1906 рік село входило до Щуринської волості Луцького повіту Волинської губернії. У селі було 36 дворів та 255 мешканців.Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

Перша світова війна Влітку 1916 року село опинилося в епіцентрі боїв Брусиловського прориву на річці Стохід. 28 липня після тривалої артилерійської підготовки в наступ на Раймісто пішли частини російської імператорської гвардії, зокрема Преображенський лейб-гвардії полк. Гвардійці потрапили під нищівний кулеметний вогонь і зазнали величезних втрат у болотяній місцевості. Ці бої увійшли в історію як «Стохідська м’ясорубка», внаслідок якої елітні частини російської армії були фактично знищені. Під час боїв згорів старовинний Хрестовоздвиженський храм.

У складі Польської Республіки (1921—1939) У міжвоєнний період село входило до складу ґміни Щурин Луцького повіту Волинського воєводства. У 1927 році село стало місцем розкриття вбивства: сліди одного зі злочинців, який кульгав на праву ногу, привели поліцію з сусідньої Ясенівки до хати Тіта Яворського в Раймісті.

У 1930-х роках урядом Польщі було реалізовано масштабний проєкт меліорації. У його рамках проводилося будівництво каналу Раймісто-Кіяж довжиною майже 20 км для осушення басейну річки Стохід. У 1938 році в селі було завершено процес консолідації (сцалення) земель.

Радянський період Після входження Західної України до складу УРСР село було підпорядковане Вітонізькій сільській раді. В селі було створено колгосп ім. 50-річчя Жовтня. Пізніше село входило до Немирської сільської ради.

Відновлення незалежності України На Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 року щодо збереження СРСР мешканці села продемонстрували один із найвищих показників у районі: 84,8% проголосували «за» збереження оновленого Союзу.

Російсько-українська війна Під час повномасштабного російського вторгнення жителі села стали на захист України. Серед загиблих героїв: Дмитро Мозговенко — загинув у жовтні 2023 року. Роман Дудик (27.04.1985 — 27.08.2025) — офіцер, помер у районі міста Павлоград на Дніпропетровщині. Похований у Раймісті 1 вересня 2025 року.

Релігія Здавна в селі існувала церква. У XVII–XVIII століттях Хрестовоздвиженська церква в Раймісті згадується як греко-католицька (уніатська) парафія. У 1705 році під час візитації храм описували як «дуже слабкий, недоглянутий, дірявий».

Після входження Волині до Російської імперії почався процес переведення парафії на православ'я, який зустрів опір місцевих жителів. У 1797 та 1799 роках вони виганяли православних священиків із храму.

У 1800 році коштом поміщика Шанцебаха було збудовано нову дерев'яну церкву, також Хрестовоздвиженську. У храмі зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. За легендою, вона з'явилася на кленовому дереві на краю села, і зняти її змогла лише донька поміщика Гримали. На місці явлення спершу збудували каплицю, а потім і церкву. Ікона вважалася цілющою, біля неї залишали милиці зцілені каліки. У 1890 році ікону тимчасово перевозили до Луцька під час візиту царя Олександра ІІІ. Стара дерев'яна церква згоріла під час боїв Першої світової війни у 1916 році.

Сучасний Свято-Різдво-Богородичний храм було збудовано пізніше. 15 травня 2022 року релігійна громада села на загальних зборах (80 голосів «за») ухвалила рішення про вихід з підпорядкування УПЦ (МП) та приєднання до Православної церкви України.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 240 осіб, з яких 105 чоловіків та 135 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 235 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,57 % білоруська 0,43 %

Соціальна сфера У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).

Інфраструктура Через село проходить автобусний маршрут «Вітоніж — Луцьк».

Відомі люди Юлія Омельчук — місцева народна поетеса, авторка численних віршів на різноманітну тематику, які тримає в пам'яті і не записує.

Галерея

Примітки

Джерела

Посилання Погода в селі Раймісто