Рудка-Козинська — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Рожищенської міської громади. Колишній центр Рудко-Козинської сільської ради, якій були підпорядковані села Залісці, Козин, Ужова. Село розташоване в 9 км на північний-захід від центру громади. Населення становить 752 осіб.
Назва Назва села виникла від того, що на його півночі простяглися великі непрохідні болота з покладами залізної руди червоно-рудого кольору. Від цього і виникла назва Рудка, як село спочатку називали. Щоб відрізнити його від інших сіл, що мали таку ж назву, стали локалізувати тим, що воно знаходиться поблизу села Козин, звідки і виникла назва Рудка-Козинська.
Історія
Від Середньовіччя до 1795 року Рудка-Козинська — поселення стародавнє. Перші його поселенці осіли на північно-західній частині, на горбі, де тепер стоїть церква. Писемні джерела свідчать, що в XV ст. Рудка-Козинська була значним поселенням. Вона вже мала свою церкву, до якої були приписані довколишні села. В церкві зберігається метрична книга записів народжень і шлюбів з 1499 року, т. зв. Літопис Рудківського приходуДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.9.
У 1570 Рудка-Козинська належала поміщикові Федору Рудецькому. Тут тоді нараховувалося 11 дворів, з них городників — 8, які не мали польових земельних наділів, а займались рудним промисломA. Jabłonowski, «Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym», t.VIII, Warszawa, 1899. Уже через 13 років(у 1583 році) кількість дворів у селі зросла до 14 за рахунок городників. Це свідчить про розширення рудного промислу по виробництві заліза.
У 1583 Рудка-Козинська знаходилася в руках орендаря Я. К. Москі.
Російська імперія Внаслідок Третього поділу Речі Посполитої (1795) Волинь увійшла до складу Російської імперії. У багатьох селах одразу змінилися власники, так село Рудка-Козинська стало належати князю ВороницькомуДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.2.
Під час Франко-російської війни у 1812 недалеко на захід від села відбулася битва між російськими і наполеонівськими військами. Французи були розбиті, тому вони відступили у село Пожарки. Поломані вози, поранені коні та інше спорядження забрали селяниДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.22. В битві полягло багато воїнів, про це свідчать 8 курганів, що знаходяться по шляху від Рудки-Козинської до села БашоваВ. А. Антонович, «Археологічна карта Волинської губернії» ст.54.
Протягом XIX ст. декілька разів змінювалися власники Рудки-Козинської. Село належало дворянину Свецинському, Гулевичу, панні Ясінській, яка передала землю німецьким колоністам.
На початку XIX ст. селяни Рудки-Козинської жили у тяжких побутових умовах. Хати були малі, без димоходів, курні. Будували їх з вільхових або соснових колод. Всередині приміщення стояла грубка або піч, в стіні була дірка для виходу диму. Під час опалення людина могла лише сидіти, щоб дим був над головою. В цих будинках разом з людьми жили також поросята, телята і ягнята, а інколи навіть велика худоба, якщо хворілаА.Братчиков, «Материалы для иследования Волынской губернии», вып.1, Житомир, 1868 год.
У 1831 та 1854 роках в селі лютувала холера. Померлих ховали на окремих кладовищах без трун. Померлі були одягнуті в той одяг, в якому їх застала смерть. У ті часи холеру сприймали як «Божу кару» і в ніяке лікування не вірилиДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.7.
у 1847-1848 роках за селянами Рудки-Козинської було закріплено 456 десятин землі.
Скасування кріпосного права дало поштовх до розвитку капіталізму і на селі. Дерев'яне рало було замінено залізним плугом. Поліпшився обробіток землі і збільшилося виробництво зерна. Крім землеробства, селяни займалися теслярством«Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии», Житомир, 1913, стор.126. Чоловіки робили колеса, посуд, а жінки виробляли різного роду полотно. Свої вироби і хліб селяни вивозили на ринок в Рожище, Ковель або Луцьк. В результаті серед населення росло розшарування. Частина селян вирушила до міста на заробітки, деякі селяни розбагатіли, з яких почала складатися сільська верхівка, вони мали свої молотарки, віялки, січкарні. Збільшилося населення села, подорожчала земля. Відбулися зміни і у побуті селян. Хати почали будувати з димоходами, грубки класти із цеглиДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.6. У більшості селян в садках росли вишні та сливи, тільки в кінці XIX століття завдяки німецьким та чеським колоністам в селі з'явилися яблуні, груші, горіхи і т. д.
На час реформи в селі нараховувалось 35 дворів, з них один городницький без польової землі, 123 ревізькі душіЦДІА УРСР, ф.442, оп.299, спр.191, арк.19-20(Ревізька душа — особа, занесена в список для нарахування подушної податі).
У 1861 році в селі була відкрита церковно-приходська школа. Служителі церкви навчали учнів читати, писати, рахувати і знати закон Божий. Школу відвідували лише хлопці.
Польське повстання (1863—1864) років сприяло тому, що царський уряд переглянув взаємовідносини між поміщиками ти селянами Правобережної України і видав у липні 1863 року указ, за яким селянам була повернути захоплена поміщиками після 1848 року земля. Після указу селянам Рудки-Козинської було збільшено кількість надільної землі. Руденці отримали на двір по 15 десятин землі, з якої лише половина була орноюЦДІА УРСР, ф.442, оп.299, спр.191, арк.22. Також уряд був змушений значно понизити викупні платежі, яких селяни були не в змозі платитиЦДІА УРСР, ф.442, оп.299, спр.191, арк.23. Після придушення польського повстання (1863) земля Рудки-Козинської, що належала поміщикові, була конфіскована в казну.
У 1866 році в селі сталася пам'ятна подія — за три кілометри від нього, недалеко від села Ужова, випадково було відкрито велике джерело, яке за ніч залило всю навколишню місцевість. Наступного дня з великим зусиллям воно було закрите мішками із землею.
У 1870 році за декілька кілометрів на північ від села була прокладена залізниця Ковель — Київ.
Вже у 1870-х роках «Старий ліс», що пролягав з південно-східної частини села, був вирубаний лісопромисловцями«Военное статистическое обозрение Волынской губернии. Луцкий уезд», Киев, 1887, ч.1, стор.56(в основному чеськими та німецькими колоністами). За рахунок цього розширилась площа орної землі. В селі появились земельні володіння мирового судді і мирового посередника.
В кінці 1870-х роках уряд подарував землі Рудки-Козинської румуну Кістостурову за участь у Російсько-турецькій війні (1877—1878), в якій він відзначивсяЗі спогадів старожила Семенюка Данила Трохимовича(записані до 1965 року). Власник маєтку, в якому нараховувалось 323 десятини землі, жив зимою в Акермані (нині Білгород-Дністровський), а літом приїжджав у село. Господарство вів управитель. Частину землі обробляли селяни, а частину — щоденно наймані селяни і постійні наймити. Поміщик Кістостуров продав землі через банк мешканцям села внаслідок революційниого руху у 1905-1907 роках і виїхав у Румунію.
У 1880 році в Рудківському приході була страшна епідемія віспи, помирали діти і дорослі, багато дітей залишилося сліпими.
У 1892 році в церковно-приходській школі навчалося 32 хлопці. На той час письменних на весь прихід, які уміли читати і писати, було лише чоловік 30.
Через відсутність належної медицини в селі була висока дитяча смертність. Так у 1893 в Рудківському приході народилося 123 дитини з яких 81 дитина померлаДержавний архів Житомирської області ф.159, оп.1, спр.97, арк.3. Середня тривалість життя тоді становила 32 роки, головне було пережити перші 5 років життя.
В кінці XIX ст. в селі Міністерством освіти було відкрито двокласну школу. Спочатку учителями в ній були сини священиків, а пізніше — вихідці з селян«Девятсотлетие православия на Волыни 992—1892», Житомир, 1892, стор.358. Першим таким вчителем був Корніюк Антон Якович, який успішно закінчив церковно-приходську школу і навчався на вчительських курсах в Житомирі, а після їх закінчення повернувся в село і працював вчителем з 1900 по 1905 рік.
На початку XX ст. в житті села відбуваються помітні зміни. Розширюються площі орних земель, вдосконалюються знаряддя праці, краще обробляється земля, збільшуються врожаї зернових. Порівняно швидко зростає населення села. За даними перепису 1906 року в Рудці-Козинській нараховувалося 89 дворів в яких мешкало 567 осібСписок населенных мест Волынской губернии. Волынский губернский статистический комитет, Житомир, 1906, № 683.
Через швидкий приріст населення навіть розвиток агротехніки не завжди рятував селян від злиднів. Земельні наділи, що одержали селяни в результаті реформи, до кінця XIX — початку XX ст. були уже поділені між синами і внуками колишніх кріпаків. Появилися господарства, які володіли уже четвертою частиною наділу.
Унаслідок Столипінської реформи у 1909—1911 рр. частина селян переселилася із Рудки-Козинської на хутори. Відбувається подальше розшарування селян. Саме у цей час в основному завершується формування території села в його сучасних межахЗі спогадів старожила Степанюка Данила(Записані до 1965 року).
1914—1920 роки Під час першої світової війни на території села відбувалися воєнні дії. Населення евакуювалося в Курську губернію. У 1915 році німці захопили село і спалили його. Із 89 дворів вціліло лише два. У червні 1916 року російські війська звільнили село від німецьких військ. Лінія фронту тоді проходила по річці Стохід, а в селі розташувалися російські війська.
Хвиля Жовтневого перевороту швидко донеслася до Волині. Вже у листопаді 1917 полки 126-ї піхотної дивізії, що входила до складу 39 корпусу Особливої армії, під керівництвом більшовицького Воєнно-Революційного комітету на чолі з прапорщиком О. М. Дмитрієвим захопили владу у Луцьку і в окрузіЦГВИА, ф.2290, оп.4, спр.2, арк.26Р. Н. Оксенюк, «1917 рік на Волині», «Радянська Волинь» за 26.11.1963 р.. Одразу були обрані керівники сільських рад, в Рудці-Козинській ним став житель села, вчитель — Корніюк Степан ЯковичЗі спогадів Корніюка Степана Яковича. Втім, радянська окупація проіснувала у селі недовго: її сксували австро-угорські та німецькі війська, які пробули тут аж до кінця 1918 року. На весні 1919 року село зайняли війська Польської Республіки.
У серпні 1920 радянська окупація знову повернулася, коли село зайняли підрозділи Першої кінної армії Будьонного. Тоді ж четверо жителів села вступили до лав Комуністичної партії Західної України.
ІІ Річ Посполита У жовтні 1920 польські війська остаточно прогнали більшовиків та їх армію.
На 30 вересня 1921 року в селі Рудка-Козинська було 98 дворів з населенням 556 чоловікSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej, Warszawa, 1923, stor.41.
У 1923 місцеві сільські комуністи створили підпільну революційну групу на чолі зі Шпаком Петром з метою возз'єднатися із Радянською Україною. Учасники групи розповсюджували комуністичні листівки, літературу, вивішували червоні прапори на революційні свята, підтримували зв'язок з іншими комуністами навколишніх сіл, звідки вони отримували листівки, літературу і вказівки щодо подальших дій. Учасники цієї групи за свої активні дії проти польської влади були неодноразово покарані.
У селі діяла чотирьохкласна школа, в розпорядженні якої була лише одна класна кімната. Навчання проводилось у дві зміни польською мовою. Українська мова була, але лише як предмет.
У 1936-1937 відбулися місцеві заворушення: селяни вимагали передачі їм землі без викупу і зменшення податків. В ніч на 1 травня 1937 року в селі було вивішено два червоні прапори. Польська поліція розпочала слідство, але виявити винуватців не вдалося, селяни не видали своїх односельчан. Поліція була змушена припинити слідствоДержавний архів Волинської області, ф.46, оп.1, спр.3931.
Друга світова війна У другій половині вересня 1939 Червона армія перейшла радянсько-польський кордон і окупувала терени села, приєднавши ці землі до Радянської України.