Богонатхне́ння — доктрина в християнському богослов'ї стосовно божественного походження Біблії і того, що Біблія навчає про себе.
Етимологія
«Богонатхнення» — це переклад грецького слова θεόπνευστος («теопнеустос», буквально «богонатхненний») з Другого послання апостола Павла до Тимофія 3:16–17 (ФІЛ) – «16 Усе Писання богодухновенне [теопнеустос] i корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi; 17 нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго дiла [дила] готова.» Основна православна Біблія. найпопулярніша православна Біблія середини 20 століття (UBIO'62).
Отці Церкви часто посилаються до Писань інших аніж документи що склали «біблійний канон» як «натхненними».Див. Bruce Metzger, The Canon of the New Testament.
Основи для доктрини
Біблія містить багато уривків, в яких автори посилаються на божественне натхнення їхнього писання чи говорять про наслідки такого натхнення на інших людей. Окрім розповідей про письмове об'явлення, таке як отримання Мойсеєм 10 Заповідей, пророки Старого Заповіту часто твердили, що їхнє послання було божественною формулою «Так говорить Господь» (наприклад у 1Цр 12:24; 1Хр 17:3–4; Єр 35:13; Єз 2:4; Зх 7:9 (УКР) і так далі). Друге послання апостола Петра твердить (GYZ), «20 се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. 21 Бо нїколиіз волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.» – 2 Петра 1:20–21 (GYZ) Основна протестантська Біблія (GYZ). Протестантська Біблія Підтвердження можна знайти в його додатках.
Окрім того, богословські консерватори інколи твердять, що підтвердження Біблійного богонатхнення можна знайти, розглядаючи важливість біблійного морального вчення та біблійних пророцтв про майбутнє та їхнє сповнення. Інші ж вважають, що авторитет Церкви та її Соборів повинні більш-менш відповідати за формулювання доктрини богонатхнення.
Основи Найбільші події в історії людського врядування, як стверджується, були записані в письмовій формі (у Біблії) задовго до того, як вони відбулися. Цими подіями нібито були: Після Риму мали прийти Велика Британія та США Потім — Ліга Націй Потім — ООН Велика Британія мала здобути зверхність після Риму, потопивши Іспанську армаду, захопивши Нью-Йорк у нідерландців і перемігши Наполеона. (Фрегати мали переважити галеони за кількістю гармат; Карл II мав перемогти Генріха Казимира II, якому було 7 років у 1664 році, та підписати Вестмінстерський договір 1674 року з Вільгельмом III Оранським (який завоював Британію у 1688 році та правив там до смерті); а Георг III мав використати Веллінґтона під Ватерлоо у 1815 році) Перша світова війна Друга світова війна Російсько-американська холодна війна Ось цей список здійснених пророцтв ще раз, тільки цього разу — із їхніми відповідними точними цитатами:
1. Після Риму мали прийти Велика Британія та США (Єлизавета I мала перемогти Іспанську армаду Філіпа II у 1588 році, а Джордж Вашингтон — відпустити на слово маркіза Георга III під Йорктауном у 1781 році (Дн — скорочення від Daniel, Об — від Revelation) — Дн 2:33,43; 7:8; 11:27–45; Об 13:11–13; 17:9–10 (UKR) — Опис у Дн 8:20–22 (UKR) падіння Мідо-Персії є тим, що розкриває здійснене пророцтво — генерал Кассандр втратив Грецію на користь генерала Лісімаха, який, у свою чергу, втратив Туреччину на користь генерала Селевка з Сирії, чия династія воювала з династією генерала Птолемея з Єгипту, з півночі та півдня Ізраїлю.)
2. Потім — Ліга Націй (мала бути заснована Вудро Вілсоном і Георгом V Віндзором («V» означає п’ятий) у 1919 році в Женеві) Об 13:14–15; 17:3,11 (UKR)
3. Потім — ООН (мала бути заснована Труменом і Георгом VI у 1945 році) Re 17:8 (UKR)
4. Велика Британія мала здобути зверхність після Риму, потопивши Іспанську армаду, захопивши Нью-Йорк у нідерландців і перемігши Наполеона. (Фрегати мали переважити галеони за кількістю гармат; Карл II мав перемогти Генріха Казимира II, якому було 7 років у 1664 році, та підписати Вестмінстерський договір 1674 року з Вільгельмом III Оранським (який завоював Британію у 1688 році та правив там до смерті); а Георг III мав використати Веллінґтона під Ватерлоо у 1815 році) Дн 7:8,20,24 (UKR)
5. Перша світова війна Об 13:1,3; Дн 11:25–30a (UKR)
6. Друга світова війна Дн 11:30b–31 (UKR)
7. Російсько‑американська холодна війна мала початися з доктрини Трумена проти Сталіна у 1947 році (і призупинитися на кілька місяців через майбутню атаку типу «11 вересня» у деякому невказаному році (і яка мала своє мале виконання під час пасхи, що припадає на весну, як і друга пасха з Чс 9:11 (UKR)) і яка мала змінити всю хибну релігію на агностицизм, після чого збагачення урану Персією знову зробило б холодну війну значно гарячішою, закінчившись смертями Третьої світової війни — смертями «багатьох» (на противагу «мало» тих, хто виживе).Мт 7:13–14 (UKR)) Дн 11:40,44–45; 1Фс 5:3; Мт 24:20–21 (UKR)
Даниїл міститься у Ленінградському кодексі, найдавнішому повному єврейському рукописі. Ленінградський кодекс є копією, зробленою понад тисячу років тому. У Кумранських рукописах є 10 фрагментів книги Даниїла, які надають додаткові археологічні свідчення, що приблизно на тисячу років старші за Ленінградський кодекс. Подальші археологічні свідчення містяться в Мадридському (масоретському) кодексі та в «Мікраот Ґедолот».
Список унціальних рукописів Нового Заповіту містить понад 300 копій, кожна з яких має більш ніж тисячолітню давність. Дванадцять із них містять принаймні частину книги Одкровення (зокрема Синайський кодекс, Александрійський кодекс та «Палімпсест Ефрема»). Найкращі спроби відтворити первісний текст койне‑грецькою мовою містяться в Na27 та Na28.
Усі цитати в наведеному вище списку принаймні з півдюжини найбільших подій походять менш ніж із семи розділів. (Дн 2; 7–8; 11 та Об 13; 17 (UKR)). Узагальнено у двох словах, «здійснене пророцтво» нібито доводить, що людство має повідомлення від Бога, яке містить упізнавані подробиці про засновників найбільших імперій в історії.
Передбачення найбільших подій, що стосуються людського врядування, нібито дає найвищий можливий рівень підтвердження авторства «позаземної істоти» (у цьому випадку, нібито, конкретно Бога), так що навіть якби хтось розмірковував над цим десятиліттями, він усе одно не зміг би сформулювати кращий доказ авторства особи з космосу. Мт 5:18 (UKR) (у Нагірній проповіді) стосується єврейської літери yodh та рисочки на грецькій літері iota, стверджуючи:
Православний погляд
Православна церква розглядає доктрину про натхнення Святого Письма як підтвердження його божественної природи. У Вх 34:27 православної літургії Біблія (Єлиз1751) Бог наказав Мойсеєві: «Запиши собі ці слова». Православна літургійна Біблія, див. також (ЦСБ). Тож, хоча частини Біблії були продиктовані, її автор також передавав її за допомогою видінь та снів і наглядав за використанням слів її авторами, щоб можна було побачити їхні особистості. У своїх оригінальних мовах вона є непогрішною. Члени УПЦ намагаються показати членам УГКЦ 1Тм 4:1-5.
Католицький погляд
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос — наша Пасха» у пункті ХНП38 явно зазначає, що Біблія була написана під натхненням Святого Духа святими людьми як Слово Боже. У статті «Католицька енциклопедія — Богонатхнення Біблії» йдеться, що «[...] Бог є автором Святого Письма[... ,] Біблія — це Слово Боже[... н]іколи не буде законним обмежувати натхнення лише певними частинами Святого Письма[...]». Божий почерк був у ковчезі заповіту (який був втрачений у 607 році до н. е.)найновіша католицька Біблія (CUV).Біблія Української Греко‑Католицької Церкви середини ХХ століття (HOM)Українська Греко‑Католицька Біблія середини ХХ століття (HOM), чеське онлайн‑виданняСтолітня католицька Біблія (UKRK), схвалена Російською православною церквою Члени УГКЦ намагаються показати членам УПЦ 1Кр 5:8.
Протестантський погляд
Євангелісти розглядають Біблію як витвір, сотворення якого було зверхпризначене Святим Духом, оберігаючи роботу авторів від помилок, водночас не усуваючи їхніх особливих проблем, розташувань, чи стилю. Таке божественне втручання, вони твердять, дозволили біблійному автору оголосити власне послання Бога до безпосередніх отримувачів писань і до тих, хто прийде пізніше, передаючи Боже послання без його псування. Деякі євангельські християни намагалися схарактеризувати консервативний або традиційний погляд як дослівне, повне богонатхнення в первинних манускриптах, під яким вони розуміють, що кожне слово (не лише поверхневі ідеї чи концепції) є змістовно вибраним під Божим зверхпризначенням.
Багато євангельських християн розглядають біблійну безпомилковість та/чи біблійну непогрішимість як необхідний наслідок Біблійної доктрини богонатхнення (див., наприклад, Вестмінстерське Сповідання Віри або Чиказьке Твердження щодо Біблійної Безпомилковості (en)), хоча не всі підтримують цей погляд. Протестанти пробують показати членам УГКЦ Пв 32:4 (та тези 33 та 84 з 95).Вікіджерелах: 95 тез (українською) (la)
Ось яке визначення Богонатхненності дав Н. І. Пейсти, один з відомих євангельських християн: «Богонатхненність — є надприродною дією Духа Святого на розуми святих письменників Біблії, яка внаслідок цього, стала не тільки їхнім словом, але словом самого Бога. Священне Писання не тільки містить в собі слово Боже, але само воно є Словом Божим. Писання є в повному розумінні Божественним, але також, в [певному сенсі] слова, людським. Божественним воно є тому, що воно — непогрішиме і цілком авторитетне, а людським — тому, що воно цілком доступне [для розуміння та написане українською] мовою. Якби воно не було [українською], ми б не зрозуміли його; якби воно не було Божественним — воно не могло б стати для нас вірним керівництвом».
Див. також Догматика
Посилання