Тіті́й (, Tityόs; ) — у грецькій міфології гігант (велетень), покараний богами за зґвалтування. Син смертної царівни Елари від Зевса-Громовержця, яку той сховав під землею, остерігаючись гніву своєї дружини ГериСхолія до Аполлоній Родоський, Аргонавтика, 1:761, цит. Ферекіда.. Після загибелі матері під час пологів виховувався Геєю, богинею Землі. За іншою версією — син самої Геї. Мешкав на острові Евбея. Намагався зґвалтувати Лето, батькову коханку, за що Зевс уразив його блискавкою і скинув у ТартарHyginus, Fabulae 55.; за іншою версією міфу, Аполлон і Артеміда убили його стріламиСхолія до Піндар, Pythian Odes, 4:160, цит. Ферекіда.. В «Одіссеї» розповідається, що в підземному царстві Тітій лежав простягнутий на землі (він займав своїм тілом дев'ять десятин). У покарання два грифи (в деяких перекладах шуліки) щоденно роздирали його печінку, яка відростала за нічГомер, Одіссея, 11:576-581.. Батько Європи, коханки бога моря Посейдона, яка народила від нього Єфема, одного із аргонавтів.
Міф Походження Тітій — істота хтонічного походження. Як зазначають Аполлоній Родоський і Псевдо-Аполлодор, що спираються на беотійські перекази, гігант був сином бога Зевса від коханки-царівни Елари, доньки царя Мінія або його сина Орхомена, родоначальника племені мініївАполлодор, Бібліотека, 1:4:1. Боячись гніву ревнивої дружини-богині Гери, Зевс сховав вагітну коханку під землю, де вона народила Тітія. Проте царівна сконала під час пологів, оскільки новонароджений був велетенських розмірів. Хлопчика доношувала і вирощувала богиня землі Гея.
Згідно з іншою, архаїчною версією, яка представлена в «Одіссеї» Гомера, богиня Гея і була власне матір'ю ТітіяГомер, Одіссея, 7:324.Гомер, Одіссея, 11:576.. У тому ж творі зазначено, що сам гігант мешкав на острові Евбея, де його відвідував на кораблі феаків критський цар РадамантГомер, Одіссея, 7:320—324..
Злочин і покарання У працях Аполлонія і Псевдо-Аполлодора вказано, що Гера, бажаючи помститися Зевсу за подружню зраду, навіяла його сину Тітію жагу до богині Лето, коханку самого Громовержця. Одного разу, коли Лето йшла до Дельфів через луки Панопеї, хтивий гігант накинувся на неї і намагався зґвалтувати. Та покликала на допомогу своїх дітей — бога світла Аполлона і богиню мисливства Артеміду. Вони врятували матір, застреливши Тітія з лука. У «Піфійських одах» Піндара це зробила лише одна Артеміда.
В іншому варіанті міфу, Зевс особисто вразив сина-гіганта блискавкою за збезчещення Лето і скинув його до аїду. Там, у світі мертвих, скутого Тітія щоденно мучили два падальщики-грифи, які рвали йому печінку і нутрощі.
Могила За переказом велетенська могила Тітія розташовувалася поблизу ПанопеяVerg. A. 6, 595. Ov. met. 4, 457. Tibull. 1, 3, 75..
Одіссея Фрагмент із 7 пісні «Одіссеї», де Тітій названий сином Геї та мешканцем острова Евбея.
Фрагмент із 11 пісні «Одіссеї», де Одіссей бачить Тітія та його муки. В українському перекладі (грифи, падальники) перекладено як «шуліки».
У мистецтві У давньогрецькому вазописі Тітія зображували в момент злочину — коли він намагався зґвалтувати Лето, але був застрелений її сином Аполлоном.
У живописі доби відродження і бароко переважає тема мук Тітія — хижий птах (гриф, орел або шуліка) вириває з його тіла печінку або нутрощі.
Примітки
Джерела Аполлодор. Бібліотека Аполлоній Родоський. Аргонавтика. Вергілій. Енеїда (Vergilius, libro sexto Aeneidis 595-600) Гомер. Одіссея / переклад Б. Тена. Київ: Дніпро, 1963. Горацій. Оди (Horatius, libro tertio Carminum IV, 77-79). Лукрецій. Про природу речей / переклад А. Содомори. Київ: Дніпро, 1985 (Lucretius libro tertio De Natura rerum 984-994). Овідій. Метаморфози / переклад А. Содомори. Київ: Дніпро, 1988 (Ovidius libro quarto Metamorphoseon versus 457). Псевдо-Гігін. Міфи (Hyginus mythographus Fabulae 55). Страбон. Географія (Strabo, Geographica IX:3:12-14) Тібулл. Елегії (Tibullus, libro primo Elegiarum III, 75-76). Федр. Байки (Phaedrus Fabulae, appendix Perrotina VI, 13-16.)
Словники Тітій // Словник античної міфології. Київ: Наукова думка, 1985. Любкер Ф. Tityus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру. Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. С. 873. Титий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1901, Т. 33, С. 255. Тахо-Годи, А. А. Титий // Мифы народов мира (2-е изд.). Москва: Советская энциклопедия, 1988, Т. 2, С. 514. Vollkommer, Rainer. Tityos // Lexicon Iconographicum Mythologiae Classicae (LIMC). Band VIII, Zürich/München 1997, S. 37–41. Waser, Otto. Tityos // Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie. Band 5, Leipzig, 1924, Sp. 1033–1055 .
Посилання