Миха́йло Васи́льович Леви́цький (16 березня 1948, село Пукеничі Стрийського району Львівської області — 11 квітня 2018, Тернопіль) — український поет, перекладач, художник. Член Національних спілки письменників України (від 1981) та спілки художників України (від 1996), депутат Тернопільської обласної ради І скликання (1990—1994).
Співзасновник, перший голова першої в Україні крайової організації НРУ, член Великої Ради НРУ.
Життєпис Михайло Левицький народився 16 березня 1948 року в селі Пукеничі Стрийського району Львівської області. У рідному селі закінчив початкову, а в сусідніх Лисятичах — середню школу. Відчуваючи потяг до друкованого слова, вступив на факультет журналістики Львівського університету. Після першого курсу продовжив навчання у Дрогобичі. Закінчив у 1984 році філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту (нині Дрогобицький педагогічний університет).
Від 1984 року проживає в Тернополі. Працював у редакції газети «Відродження» (нині «Свобода»), художньому комбінаті.
Помер 11 квітня в Тернополі, похований у рідному селі.
Творчість
Перший вірш Михайло Левицький надрукував чотирнадцятирічним школярем у газеті «Зірка», завдяки чому його преміювали путівкою в табір «Молода гвардія» — як найкращого юного кореспондента та художника.
1979 року у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга Михайла Левицького «Мамині перепілки». У січні 1981 року він став членом Спілки письменників України.
Автор збірок: «Мамині перепілки» (1979), «Світ околиць» (1986), «Ранок» (переклад з Миколи Рубцова, 1986), «Я завжди був закоханий в дерева» (1993, художнє оформлення автора), «Сніг горів од снігурів» (1992), «Великдень» — вірші для дітей (1993), «Вівторок» (1994, художнє оформлення автора), «Де ростем, там мусимо цвісти» (1998), «Відгомоніла золота діброва» (переклад із Сергія Єсеніна), «З останньої пелюстки літа» (2004, ілюстрації автора).
Відзнаки Лауреат премії імені Іванни Блажкевич. Орден «За мужність» 3-го ступеня (2009) (доповнення).
Примітки
Джерела Весна Х., Ханас В. Левицький Михайло Васильович // Гармаш С. Михайло Левицький: «Якби я зараз сказав, що мені чогось Бог не дав, то мав би великий гріх!» // Нова ера. — 2007. — 16 серпня. — С. 163.
Посилання Поету та художнику Михайлу Левицькому — 70! Вірші-присвяти Михайлові Левицькому // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».
Знайомтеся - "Михайло Левицький" [Текст] : [інтерв'ю з письменником, автором книги про М. Левицького Іларіоном Пилипцем / провів] Василь Томин // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 43 (23 жовт.). — С. 6 : фот.