План «Ґельб» ( — Жовтий план) — кодова назва німецького плану блискавичної війни проти Бельгії, Нідерландів, Люксембургу і Франції в 1940 році.
Перший варіант, відомий як «План ОКГ», мав суто позиційний характер і передбачав встановлення фронту по річці Сомма. Спочатку, через несприятливі метеорологічні умови, його виконання було кілька разів відкладено, а після критичного аналізу і наслідків «Мехеленського інциденту» повністю замінено іншим варіантом плану, відомим як «План Манштейна». Цей варіант плану передбачав повну перемогу і був успішно реалізований 10 травня 1940 року в першій фазі Французької кампанії. В результаті німецькі війська в стислі терміни повністю окупували територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Північної Франції.
Визначення стратегічних цілей
Початок розробці плану наступу на Францію було закладено 27 вересня 1939 року. На нараді головнокомандувачів видами збройних сил і їхніх начальників штабів Гітлер наказав негайно готувати наступ на заході: «Ціль війни — поставити Англію на коліна, розгромити Францію».
Проти виступили головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч і начальник генерального штабу Франц Гальдер. Вони навіть підготували план усунення Гітлера від влади, але, не отримавши підтримки командувача армії резерву генерала Фрідріха Фромма, полишили його.
6 жовтня 1939 року німецькі війська остаточно завершили окупацію Польщі, а 9 жовтня командувачу сухопутними військами Вальтеру фон Браухічу, військово-повітряними (люфтваффе) — Герману Герінгу і військово-морськими — Еріху Редеру була надіслана «Пам'ятна записка і провідні вказівки щодо ведення війни на Заході». У цьому документі на основі концепції «блискавичної війни» визначалися стратегічні цілі майбутньої кампанії:
«3. … для подальшого ведення воєнних дій наказую:
а) на північному фланзі Західного фронту підготувати наступ через територію Люксембургу, Бельгії і Нідерландів. Наступ повинен бути якомога більшими силами і якомога швидше;
б) мета цієї операції — знищити по можливості великі з'єднання французької армії і союзників, що знаходяться на її боці, і одночасно захопити якнайбільше території Нідерландів, Бельгії і Північної Франції, щоб створити плацдарм для успішного ведення повітряної і морської війни проти Англії та розширити передпілля життєво важливої Рурської області.»«Военно-исторический журнал», 1968, № 1, стр.76—78.
Вищий німецький генералітет поставився до наказу Гітлера з сумнівом. Один з генералів навіть вигукнув: «Франція — не Польща!». Однак, не зважаючи на внутрішні побоювання в провальному завершенні операції, головнокомандувач сухопутних військ Вальтер фон Браухіч дав доручення генеральному штабу (ОКГ) розробити «Директиву Ґельб щодо стратегічного розгортання».
План ОКГ від 19 жовтня 1939 року
За основу плану операції командуванням сухопутними військами (ОКГ) було взято план Шліффена 1914 року, але на відміну від плану Шліффена план ОКГ не ставив на меті повну перемогу у Фландрії, а мав суто позиційний характер — його повне виконання приводило лише до встановлення позиційного фронту по річці Сомма.
За директивою від 19 жовтня 1939 року передбачалося створити угруповання військ у складі: група армій «B» (Федор фон Бок) — 2-га, 4-та і 6-та армії (37 дивізій) група армій «A» (Герд фон Рундштедт) — 12-та і 16-та армії (27 дивізій) група армій «C» (Вільгельм Ріттер фон Лееб) — 1-ша і 7-ма армії (25 дивізій) армійська група «N» — 18-та армія (3 дивізії) резерв — 9 дивізій
Головного удару мала завдати група армій «B» по обидва боки Льєжа з метою розбити англо-французькі сили у Бельгії разом з бельгійською і голландською арміями. Далі на південь розташується група армій «A». 12 армія буде виконувати прикриття південного флангу групи армій «B», 16-та армія — удар в напрямку південної Бельгії і Люксембургу. Після маршу через Люксембург 16 армія повинна зайняти оборону на північ від західного флангу лінії Мажино між Сааром і Маасом. Проти лінії Мажино діятиме група армій «C». В залежності від політичного клімату армійська група «N» призначалася для розгрому НідерландівУ щоденнику Ф. Гальдера є запис від 15 жовтня 1939 року: З Голландією спробувати домовитися мирним шляхом.. Директива закінчувалася розпорядженням групам армій «A» і «B» зосередити свої війська таким чином, щоб вони за шість нічних переходів змогли зайняти вихідні позиції для наступу.
Зауваження ОКВ
21 жовтня 1939 року командувач Верховного Головнокомандування Вермахту (ОКВ) Вільгельм Кейтель виклав Гітлерові критичні зауваження щодо «плану Ґельб». Вони зводилися до наступного: Армійська група «N» має невиправдано великі сили. В неї однаково мало шансів прорвати укріплену лінію Греббе. Лівофлангова 4-та армія групи армій «B», що наступає південніше Льєжа, повинна завдавати удару на захід і лише у крайньому випадку — на північний захід. Варто переглянути склад 6-ї армії, що завдає удару північніше Льєжа. Виділених їй трьох танкових і однієї моторизованої дивізій недостатньо для розвитку успіху. Після початку наступу й зняття французьких військ з лінії Мажино із групи армій «C» можна буде передати для посилення наступаючого угруповання десять дивізій. Таким чином, штаб оперативного керівництва ОКВ пропонував ще більше підсилити, головним чином рухливими військами, північний фланг.
План ОКГ від 29 жовтня 1939 року
У стратегічному плані від 29 жовтня 1939 року ставилася вже більше широка мета — знищити союзне угруповання військ в районі на північ від Сомми і вийти до Ла-Маншу. До складу групи армій «B» додатково була включена 18-та армія, а кількість її дивізій збільшилася до 43 (з них 9 танкових і 4 моторизовані). Склад групи армій «A» зменшився до 22, а групи армій «C» — до 18 дивізій. Вивільнені дивізії підсилили північне крило фронту. Група армій «B» одержала завдання прорватися одним ударним угрупованням північніше Льєжа, у район Брюсселя, а іншим — південніше Льєжа, у район на захід Намюра і потім продовжувати наступ в північно-західному або південно-західному напрямку. Група армій «A» мала допоміжне завдання — прикрити групу армій «B» з півдня й південного заходу; група армій «С», як і в плані від 19 жовтня, займала позицію проти лінії Мажино. Кордон з Нідерландами прикривав 6-й корпусний округ, який підпорядковувався групі армій «В».
Закінчити розгортання планувалося до 5 листопада. Початок наступу було призначено на 12 листопада 1939 року.
Критика плану ОКГ
Адольф Гітлер назвав план, підготовлений ОКГ, верхом посередності. На одній з нарад з обговорення оперативного плану Гітлер, звертаючись до Кейтеля і Йодля, відмітив: «Так це ж старий план Шліффена з посиленим правим флангом і головним напрямком удару уздовж атлантичного узбережжя. Двічі такі номери не проходять!»Кейтель В. 12 ступенек на эшафот… — Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2000. стр. 242. Повторення шліффенівського задуму початку століття, наступ на Францію серпоподібним рухом через Бельгію, не влаштовував його. У 1939 році було очевидніше, ніж в 1914, що якщо й відбудуться бойові дії між Німеччиною і союзниками, то саме в Бельгії, оскільки лінія Мажино уздовж франко-німецького кордону надійно захищала Францію. У порівнянні з лінією Мажино бельгійські укріплення були дуже слабкими. Очевидно, що французи також розуміли це і очікували такого розвитку подій. Однак, хоча Гітлер і мав іншу точку зору, він жадав якомога швидкого початку наступальної операції:«Час працює на супротивника… Наша ахілесова п'ята — Рур… Якщо Англія і Франція прорвуться через Бельгію та Нідерланди в Рур, ми опинимося у величезній небезпеці».
5 листопада Браухіч знову спробував відговорити Гітлера від вторгнення у Францію. Гітлер, у свою чергу, ще раз підтвердив, що наступ необхідно почати не пізніше 12 листопада. Однак 7 листопада наказ було скасовано через несприятливі метеорологічні умови. Пізніше початок операції буде перенесено ще 29 разів.
Зауваження групи армій «A»
Ще під час підготовки плану ОКГ начальник штабу групи армій «A» під командуванням Рундштедта Еріх фон Манштейн відзначав, що його задум занадто очевидний. Іншим недоліком плану ОКГ, на думку Манштейна, було те, що німецьким військам доведеться зіштовхнутися з англійськими частинами, які напевно будуть більш важким супротивником, ніж французи. Більше того, цей план не обіцяв вирішальної перемоги.
Обмірковуючи цю проблему, Манштейн дійшов висновку, що доцільніше завдати головного удару через Арденни в напрямку Седана, чого союзники аж ніяк не очікували. Основною ідеєю його плану було «заманювання». Манштейн не сумнівався, що союзники обов'язково прореагують на вторгнення в Бельгію. Але, розгортаючи там свої війська, вони втратять вільний резерв (принаймні на кілька днів), геть завантажать дороги і, головне, послаблять «ковзанням на північ» оперативну ділянку Дінан — Седан.
Свій план Манштейн спочатку обговорив с командиром 19-го армійського корпуса Хайнцом Гудеріаном, а потім переконав у своїй правоті генерала Рундштедта. Після цього Рундштедт і Манштейн направили пам'ятну записку в штаб сухопутних військ Браухічу і Гальдеру. Записка містила такі пропозиції: Метою наступу на заході повинне бути одержання рішучої перемоги на суші. Прагнення домогтися часткової перемоги, що лежить в основі директив ОКГ, не виправдано ні з політичної (порушення нейтралітету трьох країн), ні з військової точки зору. Головного удару у наступальній операції мала завдати група армій «A», а не група армій «B». Якщо удар буде здійснювати група армій «B», вона зустріне підготовленого до нього супротивника, на якого їй доведеться наступати фронтально. Такі дії призведуть спочатку до успіху, однак, можуть бути зупинені на Соммі. Група армій «A» має шанси на успіх за умови завдавання нею раптового удару через Арденни у напрямку нижньої течії Сомми. Тільки таким шляхом можна ліквідувати весь північний фланг супротивника в Бельгії, що буде передумовою для одержання остаточної перемоги у Франції. Якщо противник буде діяти правильно, він спробує уникнути несприятливого для нього результату бою в Бельгії, відійшовши за Сомму. Одночасно він може кинути всі наявні в його розпорядженні сили для контрнаступу на широкому фронті проти південного флангу з метою оточення головних сил німецької армії в Бельгії або південніше Нижнього Рейну. Щоб перешкодити цьому, необхідно розбити сили супротивника, що зосереджуються проти південного флангу, приблизно в районі південніше й північніше річки Маас або між річками Маас і Уазою. Група армій «A» повинна одержати замість двох армій три (обов'язково зі збільшенням танкових з'єднань), хоча з міркувань ширини фронту в складі групи армій «B» могло б діяти більше дивізій.
В штабі сухопутних військ не погодилися з пропозиціями Манштейна, але Франц Гальдер все-таки доповів Гітлеру про цей варіант плану, зазначивши, що наступ у цьому напрямку неможливий, оскільки ліс і гориста місцевість завадять просуванню технікиГоловним аргументом противників плану Манштейна був досвід Першої світової війни: в 1914 році навіть кавалерійські частини з великими труднощами долали цю ділянку фронту..
Доповнення до плану ОКГ
Критичні зауваження щодо плану ОКГ змусили внести деякі корективи. Так директива ОКГ від 29 жовтня передбачала тимчасово відмовитися від наступу проти Нідерландів, щоб вивільнити сили для нарощування удару на головному напрямку. Але 15 листопада 1939 року ОКВ переглянуло це рішення і видало директиву про захоплення Голландії. У цей же день наказом Браухіча це завдання було покладено на групу армій «B»Р. de Mendelssohn. Die Nurnberger Dokumente. Hamburg, 1946, S. 156; Dokumente zur Vorgeschichte des Westfeldzuges 1939 — 1940. S. 55.