Тишко (Тит) Каленикович ( межи 1497 й 1499 роком) — руський боярин другої половини XV століття. Родоначальник Тишкевичів, онук Каленика Мишковича через сина-тезка, спом'янутого джерелами в 1457/58–88 годах.
Мав братів Окушка (fl. 1480 —1500, посідав уря́д звягельського намісника із раменя Казимира IV, а відтак при королівському дворі), Гетовта, Дебря й, либонь, Івана. Сестра — їй приписують ім'я Євфимія — стала дружиною Романа Івашковича.
Під кінець 1486 року одержав в винагороду 5 коп грошей з київської митні за службу при дворі великого князя. Напевно, саме він названий у листі монарха воєводі Юрію Пацевичу од 22 травня 1487 р., котрим господар підтвердив «Тишку якомусь» право на тримання землі у київському повітові за умови служби (раніш ця земля належала такому собі Карпу Лупандичу, заки той не «побіг до Волох»).
Польський історіописатель Симон Окольський й інші укладачі гербівників приписали нобілю мнимі титули: гетьман й воєвода землі київської, староста переяславський.
Родина Т. Каленикович мав п'ятьох дітей, які за зменшувальною формою імені батька стали кликатись Тишковичами, а пізніше Тишкевичами: Борис ( після 1499), був одружений із Милохною, сестрою військового ватажка Остафія Дашковича, дітей не лишив; отчинне село Тулюбле й «іменья» Ірову на р. Уборті в Олевській волості продав кн. Богдану Глинському. Лев (Дмитро), дворянин господарський, одружився з Феклою N; Гаврило ( після 1557), дворянин господарський, одружений з Анастасією Іванівною Сапегою, яка народила від нього 4 синів; Михайло, дворянин господарський, одружений із Софією Яциничівною; Василь, черкаський і канівський намісник, маршалок господарський, мінський і пінський староста, підляський і смоленський воєвода, одружений з Олександрою Семенівною Чорторийською;
У Тишка, очевидно, були дві дружини. Одна із них — ГаннаАкты Виленской комиссии для разбора древних актов. Т. 33. № 17. С. 25., матір Бориса та Льва, як зазначає литовський історик Еймантас Гудас.
Завваги
Примітки
Джерела