П'єр Буле́з (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (, Монбризон — , Баден-Баден) — французький композитор, диригент та музичний діяч. Засновник, згодом директор Інституту дослідження та координації акустики/музики (IRCAM) та Ensemble Intercontemporain.

Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У жовтні 1943 року він спробував вступити до Паризької консерваторії по класу спеціального фортепіано, але безуспішно. Але в січні наступного, 1944 року, він знову випробовує свій талан і тепер вже отримує позитивні результати та стає студентом викладача та композитора Жоржа Дандло по класу основ гармонії. Досягнення П'єра були настільки вельми стрімкими, що у травні 1944 року Дандло описав свого учня як «найліпший у класі». Згодом Булез навчався також і у композитора Олів'є Мессіана, а у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом .

Композиторська творчість Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950—1951) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951—1952), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.

З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961—1968) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Джона Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.

Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945—1946), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром

Диригентська діяльність Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери А. Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954—1967). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунґа».(Philips).

29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії () на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм)Інтернаціональний культурно-мистецький TV-канал 3SAT.

Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолював створений ним у Парижі Інститут дослідження та координації акустики/музики (IRCAM).

Список творів

Роки Назва Примітки 1972−1974 …explosante-fixe… Для електроніки і живих інструментів 1944−1945 Ноктюрн для фортепіано 1944−1945 Прелюдія, Токата і Скерцо для фортепіано 1945 Notations, цикл з 12 п'єс для фортепіано 1945 Psalmodies, цикл з 3 п'єс для фортепіано 1945 Тема і варіації для фортепіано 1945−1946 Квартет для 4 хвиль Мартено 1946 Notations версія для оркестру 1946 Соната № 1 для фортепіано 1946 Сонатина для флейти і фортепіано 1946 Le visage nuptial для альта, сопрано, 2 хвиль Мартено, фортепіано i ударних 1947−1948 Соната № 2 для фортепіано 1948 Le soleil des eaux Мюзикл 1948−1961 Livre pour quatour для струнного квартету 1950 'Essais| 3 п'єси для ударних

| align="center" | 1950−1951 || Polyphonie X| камерний твір

| align="center" | 1950−1965 || Le soleil des eaux| Utwór wokalno-instrumentalny

| align="center" | 1951−1952 || Etudes| електронна музика

| align="center" | 1951−1952 || Structures I| для 2 фортепіано

| align="center" | 1951−1989 || Le visage nuptial| вокально-інструментальний твір

| align="center" | 1953−1955 || Le marteau sans maître| вокально-інструментальний твір

| align="center" | 1955 || Orestie| мюзикл

| align="center" | 1955 || Symphonie mécanique| кіно музика

| align="center" | 1955−1963 || Соната № 2 для фортепіано

| align="center" | 1956−1961 || Structures, Book II, | для 2 фортепіано

| align="center" | 1957 | Le crépuscule de Yang Koueï-fei| Радіомюзикл

| align="center" | 1957−1958 | Improvisations sur Mallarmé II (trzecia część Pli selon pli) |Трек на сопрано, арфи клавішного інструменту і ударних

| align="center" | 1957−1962 | Improvisations sur Mallarmé I (друга частина Pli selon pli) для сопрано та оркестру 1958 'Poésie pour pouvoir| електронна музика з оркестром

| align="center" | 1958−1968 || Figures — Doubles — Prisms| для оркестру

| align="center" | 1959−1960 | Tombeau (п'ята частина «Pli selon pli») | для сопрано та оркестру

| align="center" | 1959−1984 | Improvisations sur Mallarmé III (четверта частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру

| align="center" | 1960−1990 | Don (перша частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру

| align="center" | 1961−1968 | Domaines| для кларнета і 21 інструмента у шести групах

| align="center" | 1961−1968 || Domaines| для кларнета соло

| align="center" | 1962 | Mon Faust| Мюзикл

| align="center" | 1965 || Éclat| для 9 ударників і 6 інших інструменталістів

| align="center" | 1968−1988 || Livre pour cordes| для струнного оркестру

| align="center" | 1969 || Pour Dr. Kalmus| для флейти, кларнета, скрипки, альта та віолончелі

| align="center" | 1970 | Éclat/Multiples (niedokończone) | для ударних

| align="center" | 1970−1986 || Cummings ist der Dichter| для голосу та інструментів

| align="center" | 1974 || Ainsi parla Zarathoustra| мюзикл

| align="center" | 1974−1975 | Rituel: In Memoriam Bruno Maderna| для оркестру

| align="center" | 1977 || Messagesquisse| для скрипки з оркестром

| align="center" | 1978−1980 || Notations| для оркестру

| align="center" | 1980−1984 || Répons| електронна музика з живими інструментами

| align="center" | 1982−1995 || Dialogue de l'ombre double| електронна музика з живими інструментами

| align="center" | 1984 || Dérive I| Utwór na zespół instrumentalny

| align="center" | 1985 || Mémoriale| для флейти з оркестром

| align="center" | 1987−1992 || Initiale| для духового оркестру

| align="center" | 1988−1990 || Dérive II| камерний твір

| align="center" | 1991 || Anthèmes| для скрипки соло

| align="center" | 1991−1993 || …explosante-fixe…| електронна музика з живими інструментами

| align="center" | 1995−1998 || sur Incises| для камерного ансамблю

| align="center" | 1997 || Anthèmes II'' для скрипки з електронікою

Примітки

Посилання

Pierre Boulez — Біографія