Едуард Ласкер (; , Яроцин — , Нью-Йорк) — німецький юрист і політик. Речник лібералізму та лідер лівого крила Національно-ліберальної партії, яка представляла професіоналів середнього класу та інтелігенцію. Сприяв об'єднанню Німеччини протягом 1860-х років і зіграв важливу роль у кодифікації німецького юридичного кодексу. У 1881 році Ласкер вийшов з Національно-ліберальної партії і допоміг створити нову німецьку партію «Вільна думка».

Біографія

Едуард Ласкер народився 14 жовтня 1829 року в ЯроциніВ «ЄСБЕ», ймовірно помилково, місцем народження Ласкера зазначено Познань. в єврейській родині. Його батько Данило Ласкер шанований у місті купець і вів життя ортодоксального єврея. У батьківському домі Ласкер навчався єврейській мові, а потім став вивчати загальні предмети, мріючи з часом стати лікарем. Однак по закінченні гімназії Ласкер вирішив вступити не на медичний, а на юридичний факультет Вроцлавського університету.

Під час революції 1848 року вступив добровольцем в студентський Академічний легіон і бився у Відні на барикадахBaumbach, Rickert, Haenel und Gneist, «L.» (Штутгарт 1884)..

По закінченні революції Ласкер служив у берлінському міському суді, а після трирічної відставки (1870—1873) перейшов у прусський адміністративний суд.

У 1861—1864 рр. він надрукував у «Deutsche Jahrbücher» ряд статей, присвячених прусській конституції («Zur Verfassungsgeschichte Preussens», Лейпциг, 1873).

Німецька прогресивна партія виставила його своїм кандидатом на виборах 1865 року в прусський ландтаг, де Ласкер засідав до 1879 рокуHeinrich Joachim Gehlsen. Das Buch vom «großen» Lasker oder Leiden und Freuden einer schönen Mannes — Seele. Kritisch — logisch — dramatische Glosse. Commissionsverlag. Springer'schen Buchhandlung, Berlin; Bernhard Hermann, Leipzig 1874/1875.

У рейхстаг Едуард Ласкер був обраний у 1867 році і залишався в ньому безперервно до самої смерті.

Проте, незабаром він розійшовся з прогресистами і став одним з чільних лідерів нової, націонал-ліберальної партії Німеччини.

У 1880 році Ласкер відокремився від націонал-ліберальної партії і утворив так звану сецесію. Злиття сецесії з прогресистами, до якого прагнув Ласкер, відбулося вже після його смерті.

Едуард Ласкер помер 5 січня 1884 року у Нью-ЙоркуErnest Hamburger. Juden im öffentlichen Leben Deutschlands. Regierungsmitglieder, Beamte und Parlamentarier in der monarchischen Zeit 1848—1918. In: Schriftenreihe wissenschaftlicher Abhandlungen des Leo Baeck Instituts. Band 19. Mohr Siebeck Verlag, Tübingen 1968, похований у столиці Німеччини.

Примітки