Ганс Ульріх Фердинанд фон Грайффенберг (, 12 жовтня 1893, Бютов — 30 червня 1951, Кенігштайн) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 20 січня 1914 року вступив на військову службу в 14 піхотний полк «Граф Шверін» (3 Померанський). З початком Першої світової війни в складі полку бився на західному фронті. У листопаді 1914 року після поранення призначений батальйонним ад'ютантом, в жовтні 1917 року призначений полковим ад'ютантом.
Після війни проходив службу в прикордонній охороні. На початку 1920 року вступив в 4-й стрілецький полк (згодом 4-й (прусський) піхотний полк), служив на штабних посадах. У жовтні 1923 року переведений в 10-й (прусський) кавалерійський полк, для проходження річного навчання штабних офіцерів служив в 2-й дивізії рейхсверу. Після закінчення навчання повернувся в 4-й піхотний полк. В 1925-26 роках відряджений до відділу професійної підготовки сухопутних військ міністерства рейхсверу. З 1928-30 роках проходив стажування у фінській і іспанській арміях. 1 жовтня 1931 року призначений командиром роти 4-го (Прусського) піхотного полку. З серпня 1932 по жовтень 1933 року проходив підготовку в американському навчальному центрі Command and General Staff School (Форт Лівенворт). Після недовгого перебування в міністерстві рейхсверу в листопаді 1934 року призначений 1-м офіцером генерального штабу (Ia) при командуванні 4-го військового округу. У жовтні 1936 року очолив 1-й батальйон 103 піхотного полку, через рік вступи у академію вермахту. В лютому 1938 року призначений керівником відділу Штабу ОКГ.
У серпні 1939 року призначений начальником оперативного відділу Штабу сухопутних військ. З січня по травень 1941 року — начальник штабу 12-ї армії. Учасник Балканської кампанії. Потім призначений начальником штабу групи армій «B». Учасник німецько-радянської війни. У квітні 1942 року переведений на посаду начальника штабу командування «Штаб Антон» (потім «Прибережний штаб Азов»), брав участь в підготовці літнього наступу на Кавказі. 7 липня 1942 року командування перейменовано в групу армій «А». У липні 1943 року відсторонений від посади і переведений в резерв фюрера. У бойових діях більше участі не брав. У жовтні 1943 року призначений військовим аташе в Угорщину, 1 квітня 1944 року призначений Повноважним генералом Вермахту в Угорщині. Незадовго до кінця війни потрапив в американський полон, звільнений 30 червня 1947 року.
Звання
Лейтенант (30 січня 1914) — патент від 22 червня 1912 року. Оберлейтенант (18 серпня 1917) Гауптман/ротмістр (1 квітня 1925) Майор (1 жовтня 1932) Оберстлейтенант Генштабу (1 червня 1935) Оберст Генштабу (1 січня 1938) Генерал-майор (1 серпня 1940) Генерал-лейтенант (1 квітня 1942) Генерал піхоти (1 квітня 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Лицарський хрест Залізного хреста (18 травня 1941) Савойський військовий орден, офіцерський хрест (Королівство Італія; 26 квітня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 19 березня 1943)
Література
Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 4: Fleck-Gyldenfeldt, Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S.412-413 Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 141 Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 347, ISBN 978-3-938845-17-2
Примітки