Срібна доба — це усталене визначення, що застосовується до рубежу XIX–ХХ століть для опису історії російської культури. «Благородне», як срібло, забарвлення цього словосполучення — протиставленого таким «депресивним» характеристикам того ж історичного періоду в західній культурі, як («кінець століття») або «кінець прекрасної епохи».

Термін Розширення меж визначення терміна «срібна доба» є заслугою критиків російської еміграції (що важливо). Першим, хто поширив цей термін, застосувавши його до опису всієї дореволюційної епохи модернізму в Росії, був Микола Авдійович Оцуп, який підхопив відомі ідеї Пайста в статті 1933 року під назвою «Серебряный век русской поэзии», опублікованій у паризькому емігрантському журналі «Числа». Оцуп фактично запозичив у Пайста ідею двох століть російського модернізму, але вилучив із XX століття «золота доба». Ось приклад роздумів Оцупа:

Саме ця компілятивна стаття ввела вираз «срібна доба» у лексикон російської літературної еміграції. Філософ Микола Бердяєв і письменник також претендували на авторство цього терміна. На відміну від загальноєвропейського fin de siècle, про мистецтво і, головним чином, літературу Срібної доби говорять тільки стосовно російської культури. Слід зазначити, що Срібна доба по відношенню до Золотої позначає епігонство, деградацію і декаданс. Відзначають, що російська художня література здобула в «Срібну добу» виражену еротичність.

Срібна доба російської поезії Найчастіше поняття «Срібна доба» використовується в поєднанні «Срібна доба російської поезії», — в понятті, що охоплює не тільки видатних поетів, але також десятки і сотні любителів, які створили середовище, необхідне для їх появи. Взагалі, для Срібної доби характерна поява широкого прошарку освічених любителів мистецтва. Багато з цих любителів самі згодом ставали професіоналами, інші ж складали аудиторію — були глядачами, слухачами, читачами, критиками.

Акмеїзм, об'єднаний в Цех поетів. , що об'єднався навколо журналу «Світ мистецтва».

Вираз «срібна доба» набув широкого поширення в Радянському Союзі після того, як читачі познайомилися з Анни Ахматової (вперше опублікована в скороченому вигляді в збірці «Бег времени», 1965)Российский гуманитарный энциклопедический словарь, см. раздел ссылок: На Галерной чернела арка, В Летнем тонко пела флюгарка И серебряный месяц ярко Над серебряным веком стыл…

Російська філософія Срібної доби Крім поезії Срібна доба була представлена і в російської філософії. Її початок пов'язують з революцією 1905 року, коли інтелігенція перемкнула свою увагу з соціально-політичних питань на містико-духовніСеребряный век , Энциклопедия Кругосвет. У 1906 році в Москві було створено релігійно-філософське товариство пам'яті Володимира Соловйова, а 1907 році — Петербурзьке релігійно-філософське товариство. Яскравою подією цієї пори став вихід «ВѢХИ. Сборникъ статей о русской интеллигенціи» (1909). Характерною рисою Російської філософії Срібної доби було богошукання, занепад, інтуїтивізм. Кінець Срібної доби в російській філософії пов'язаний з встановленням радянської влади, коли деякі філософи були змушені покинути країну.

Див. також

Список художників Срібної доби Срібна доба російської поезії

Примітки

Література

Емельянов Б. В., Новиков А. И. Русская философия Серебряного века: Курс лекций. — Екатеринбург, 2005. — 320 с. Рапацкая Л. А. Искусство серебряного века. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2003. — 912 с.

Фокин П. Е. Серебряный век: портретная галерея культурных героев рубежа XIX—XX веков: поэты, писатели, драматурги, критики, издатели, философы, религиозные мыслители, художники, скульпторы, коллекционеры, композиторы, музыканты, драматические артисты, оперные певцы, балетные танцовщики, режиссёры, деятели кино, антрепренёры, меценаты. В 3 томах. — СПб.: Пальмира, 2017. — ISBN 978-5-521-00303-7.

Бердяев Н. А. Кризис искусства. (Репринтное издание). — М.: СП Интерпринт, 1990. — 48 с. — ISBN 5-7100-0005-1.

Посилання

(Филол. Фак. С.-Петерб. Держ. Ун-ту, 2002)