Психосинтез (італ. Psicosintesi, англ. Psychosynthesis) – метод психотерапії, що виник на основі концепції самореалізації особистості, яку розробив італійський психіатр та психолог Роберто Ассаджолі на початку XX століття.

Р. Ассаджіолі вважав, що в залежності від сфери застосування психосинтез може стати методом психологічного розвитку та самореалізації, методом комплексного виховання, методом лікування психосоматичних захворювань, психічних розладів та відхилень, зокрема психозів. Сьогодні психосинтез застосовують в практичній психології, медицині та педагогіці, а також в управлінні бізнесом, мистецтві та спорті.

Психосинтез належить до психотерапевтичних модальностей, які визнаються Європейською асоціацією психотерапії.

Виникнення психосинтезу З. Фрейд вважав, що психосинтез – це автоматичний та неминучий процес віднайдення єдності та гармонізації психічного життя невротика як наслідок психоаналізу. На думку З. Фрейда, синтезуюча функція Я полягає у відновленні стану, який передував психічному розщепленню (дисоціації) пацієнта внаслідок психологічної травми.

Одним з основних своїх послідовників в Італії З. Фрейд вважав Р. Ассаджіолі. Однак, у 1911 році на Міжнародному філософському конгресі в Болоньї Р. Ассаджіолі висловив незгоду з деякими положеннями З. Фрейда про несвідоме і започаткував відмінний від психоаналізу напрям і метод психотерапії, який назвав психосинтезомКучеренко Є. В. До проблеми витоків поняття «психосинтез» // Психологічне консультування та психотерапія: виклики сучасності. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 15-16 лист. 2019 р. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2019. – С. 78–81. – ISBN 978-966-285-610-1.. За рік до того він захистив докторську дисертацію з психоаналізу під назвою «Критичне дослідження психоаналізу».

К. Юнг міг назвати власний психотерапевтичний метод психосинтезом, однак після 1923 року він більше не вживав поняття «психосинтез» в своїх публікаціях. У листуванні з З. Фрейдом в 1909 році К. Юнг зауважував, що психосинтез повинен створювати майбутнє, керуючись тими ж законами, що й психоаналіз. Він вважав, що метод психосинтезу не стосується усвідомлення травматичного досвіду, а пов’язаний з цілеспрямованим розвитком особистості, яка матиме здатність успішно адаптуватись до соціального життя, реалізовуючи свої бажання та потяги, що були виявлені завдяки психоаналізу. Саме К. Юнг допускав, що психоаналіз «розкладає» особистість на елементи, а психосинтез може «поєднати» ці елементи як «транцендентна функція».

Р. Ассаджіолі розробив концепцію психосинтезу задовго до розколу між К. Юнгом та З. Фрейдом, а потім вона стала спробою «примирення» їхніх розбіжних поглядів на динамічну природу несвідомого. Але поступово психосинтез став проміжною ланкою між психоаналізом, гуманістичною та трансперсональною психологією, намагаючись дослідити природу здорової особистості, проблеми свободи вибору, самовизначення та самореалізації.

У 1927 році Р. Ассаджіолі вперше представив психосинтез як метод в англомовній статті «Новий метод лікування – психосинтез», яку надрукував після конференції в Римі, де за рік до того відкрив Інститут психосинтезу. Згодом Р. Ассаджіолі розвинув психосинтез як міждисциплінарну концепцію, що поєднує різні напрями психотерапії та освітні підходи. В подальшому він науково обґрунтовував психосинтез як комплекс теорій та практичних методівАсадуллина Ф. Г. Концепция психосинтеза Роберто Ассаджиоли (историко-психологическое исследование) : автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.01 / Фарида Гильмановна Асадуллина ; Моск. пед. гос. ун-т им. В.И. Ленина. – М. – 1993. – C. 2. – 16 с. (рос.), що становлять окрему дисципліну, яка покликана досліджувати людське існування в єдності усіх його рівнів: тілесного, емоційного, ментального, особистісного та духовного.

Структурна модель психіки Р. Ассаджіолі виділив 7 основних компонентів в структурі людської психіки.

Нижче несвідоме Середнє несвідоме (підсвідомість) Вище несвідоме або надсвідоме (суперсвідомість) Поле свідомості Свідоме Я (особистісне Я, Его) Вище Я (надсвідоме Я, трансперсональне Я, Самість) Колективне несвідоме

Яйцеподібна модель структури людської психіки за Р. Ассаджіолі 1. Нижче несвідоме включає весь зміст несвідомого, який описали З. Фрейд та К. Юнг, однак до нього входять нові компоненти. До нижчого несвідомого належать:

найпростіші форми психічної діяльності, які регулюють тілесні зміни, зокрема фізіологічні процеси, органічні, статичні та кінестетичні відчуття; основні потяги, інстинктивні спонукання, потреби; різноманітні несвідомі комплекси, що мають сильний емоційний заряд; образи сновидінь, кошмарні сновидіння; емоційно забарвлені спогади відносно далекого і близького минулого; витіснений зі свідомості спадковий та набутий досвід; нижчі неконтрольовані парапсихічні процеси; деякі патологічні явища (фобії, манії, нав'язливі ідеї і бажання, параноїдальні галюцінації).

Елементами нижчого несвідомого Р. Ассаджіолі вважав також фантазми та парапсихічні процеси.

2. У середньому несвідомому Р. Ассаджіолі виділив такі психічні явища:

підсвідомий аналіз того, що здійснюється або може здійснюватись «тут і тепер»; засвоєння індивідуального досвіду особистості, починаючи від народження; неусвідомлювані розумові операції та уявлення щодо вирішення повсякденних життєвих і практичних завдань тощо.

Отже, у середньому несвідомому (у підсвідомості) зароджуються, розвиваються та дозрівають процеси і результати буденного мислення та уяви, які зберігаються у ньому як оперативна пам'ять, автоматичні навички, динамічні стереотипи тощо.

3. У вищому несвідомому зароджуються вищі форми інтуїції та натхнення – процеси художньої, наукової, філософської та поетичної творчості. Тут знаходиться джерело таланту, гуманістичних, альтруїстичних і героїчних спонукань. Воно називається вищим, бо його зміст виходить за межі особистісного досвіду, який накопичується в процесі життєдіяльності (в середньому несвідомому). Завдяки цій частині психічного можуть виникати стани просвітлення й екстазу. Іноді цей компонент психічного називають надсвідомим чи суперсвідомістюКучеренко Є. В. Проблема спліттінгу в концепції та практиці психосинтезу // Гуманітарний корпус : збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії. – Випуск 4. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». – 2015. – С. 124–128. – ISBN 978-966-924-020-0.

4. Поле свідомості – це потік об'єктів сприймання, мислення, згадування, емоційного переживання тощо, які усвідомлюються суб’єктом. Саме в цьому полі можна усвідомити власне психічні процеси і стани (відчуття, сприймання, уявлення, думки, почуття, наміри і цілі). Тобто, поле свідомості – це обмежений зміст того, що людина може усвідомити в конкретних просторово-часових умовахКучеренко Є. В. Поле свідомості як об’єктний внутрішній світ в концепції психосинтезу // Гуманітарний корпус : збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії. – Випуск 7. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». – 2016. – С. 76–78. – ISBN 978-966-924-368-3.

5. Свідоме Я – центр самосвідомості, який відокремлений від тіла, емоцій, бажань, думок та прийнятих рішень. Свідоме Я являє собою, за словами Р. Ассаджіолі, точку чистої самосвідомості. Це найелементарніша частинка, що далі не розкладається. Якщо поле свідомості – це безперервний потік суб'єктивних переживань, а його зміст непостійний та мінливий, то Я – це стійка і відносно цього поля незмінна сутність особистості. Свідоме Я є проєкцією Вищого Я і має дві функції – усвідомлення та волю.

6. Вище Я. Р. Ассаджіолі наголошував, що Я – це не тільки центр в полі свідомості, який занурений у його потік, але й те, що здатне іноді зникати з цього поля (під час сну, у стані сонливості, непритомності, внаслідок дії психоделіків, у стані глибокого гіпнозу).Опритомнівши чи прокинувшись, Я з'являється знову, але невідомо звідки і в який спосіб. З огляду на ці явища Р. Ассаджіолі зробив висновок про те, що в надсвідомому існує постійний центр, куди може «піти» наше Я з поля свідомості, а потім «повернутись» у нього.

Свідоме Я усвідомлює себе як окремого індивіда, відчуває самотність та відчуженість. Вище Я переживається як свобода, розширення власних меж, взаємодія з іншими Я та з реальністю. Воно одночасно є індивідуальністю та частиною цілого, універсального. Не існує двох Я: воно одне і проявляється на різних рівнях самоусвідомлення – свідомому та надсвідомомуКучеренко Є. В. Свідоме та надсвідоме «Я» як рівні самосвідомості в практиці психосинтезу // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. пр. / Ун.-т менедж. освіти НАПН України ; редкол. : О.Л. Онуфрієва та ін. – Вип. 12 (25) / голов. ред. В.В. Олійник. – К. : АТОПОЛ. – 2014. – С. 196–206..

7. Колективне несвідоме. Психічне середовище, що оточує особистість, Р. Ассаджіолі назвав «колективним несвідомим», запозичивши цей термін у К. Юнга. До нього належать примітивні архаїчні структури та вища діяльність надсвідомого характеру.

Колективне несвідоме зображено у вигляді овалу, який розмежовує внутрішній світ особистості від навколишнього середовища своєрідною «мембраною». Р. Ассаджіолі, пояснюючи його роль, підібрав саме термін «мембрана», через яку, подібно до клітинної мембрани, забезпечується постійний активний обмін між організмом та клітиною. В даному порівнянні мова йде про соціальний організм, а під клітиною мається на увазі особистість. Процеси обміну між особистістю і соціальним середовищем він назвав «психічним осмосом».

Функціональна модель психіки

Відчуття Емоції-почуття Імпульси-бажання Уява Мислення Інтуїція Воля Свідоме Я

«Зіркова» модель психіки за Р. Ассаджіолі Функціональна модель психіки відображає свідоме Я та психічні процеси: відчуття, емоції-почуття, імпульси-бажання, уяву, мислення, інтуїцію та волю. Воля залишається центральним механізмом свідомого Я, який координує та інтегрує всі інші шість процесів, які Р. Ассаджіолі розумів як канали зв’язку між внутрішньопсихічною реальністю та явищами світу. Він наголошував, що психосинтез в освіті потрібно спрямувати на розвиток усіх психічних функцій у збалансованих пропорціях, оскільки об’єктивно «зірка» ніколи не має однакових за розміром кутів та відрізків за довжиною: у конкретної людини вона має викривлену форму, коли один процес може переважати над іншим. Наприклад, коли уява краще розвинена за мислення, то людина більше схиляється до мрій, ніж до раціонального осмислення майбутнього. Коли негативні почуття переважають над уявою, людині важко прогнозувати бажані емоції та стани, які вона буде переживати як результат досягнення мети.

Є. Кучеренко називає цю модель інструментальноюКучеренко Є. В. Інструментальна модель психічного в концепції психосинтезу // Гуманітарний корпус : збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії. – Випуск 8. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». –  2016. – С. 58–63. – ISBN 978-966-924-411-6, оскільки в психотерапії названі шість процесів є «інструментами вираження Я» внаслідок розототожнення, коли клієнт спершу спостерігає за образами власних відчуттів, емоцій, мислення і згодом може змінити їх перебіг завдяки здатності до волі.

Опис методу