Вальтер Лакнер (; 5 лютого 1891, Інстербург — 25 вересня 1976, Берлін) — німецький військово-повітряний діяч, генерал-лейтенант люфтваффе.

Біографія 1 червня 1910 року вступив в 1-й гренадерський полк «Кронпринц». Учасник Першої світової війни, 20 серпня 1914 року важко поранений. Після одужання 18 листопада 1915 року направлений в 2-й запасний батальйон свого полку. У березні-квітні 1915 року пройшов підготовку льотчика-спостерігача в Адлерсгофі. З квітня 1915 по липень 1916 року — льотчик-спостерігач 11-го польового авіазагону. З 1 жовтня 1916 року служив в інспекції авіації, з 1 квітня 1917 року — в штабі 6-ї авіагрупи, з 14 серпня 1917 року — в штабі командувача авіацією 7-ї армії. З 4 грудня 1917 року — командир 20-ї охоронної ескадрильї, з 31 січня 1918 року — 7-ї бойової ескадрильї. 21 березня 1918 року очолив бойову групу «Лакнер», а 10 серпня 1918 року переведений в штаб командувача авіацією 9-ї армії.

В 1919-22 роках служив у піхоті, з 4 червня 1920 року — ад'ютант 1-го стрілецького (з 1 жовтня 1920 року — піхотного) полку. 31 травня 1922 року звільнений у відставку. У 1925 році пройшов підготовку в льотній школі в Кенігсберзі. 1 листопада 1925 року знову вступив на військову службу, офіцер ландверу; займався питаннями таємного відтворення ВПС. 17 липня 1933 року призначений начальником групи відділу LA I (оперативний) Імперського міністерства авіації. З січня 1934 року — офіцер для особливих доручень. З 1 липня 1937 року — радник 3-го відділу Генштабу люфтваффе. З 1 жовтня 1937 року — командир 2-ї групи 254-ї бомбардувальної ескадри в Ешвегу.

З 1 травня 1939 року — командир 54-ї бомбардувальної ескадри. Учасник Польської і Французької кампаній. 19 квітня 1940 року його літак був збитий в Аррасі, сам Лакнер взятий в полон французами і поміщений в госпіталь. 24 квітня звільнений німецькими військами. 30 липня 1940 року призначений начальником 4-ї контрольної комісії ВПС (в Бордо). З 1 лютого 1941 року — начальник 77-го вищого навчального авіаційного командування, на базі якого 1 січня 1943 року була сформована 10-та авіадивізія. 15 травня 1943 року переведений в резерв, а 15 червня 1943 року переведений в штаб 11-го авіаційного (парашутного) корпусу. З 1 березня 1944 року — заступник командувача 1-ю парашутною армією, одночасно в червні 1944 року тимчасово виконував обов'язки командира 6-ї парашутної дивізії. З 15 листопада 1944 року — командир 2-ї парашутної дивізії. Його дивізія була розгромлена в Рурському котлі, а сам Лакнер 30 квітня 1945 року взятий в полон американськими військами. 20 червня 1947 року звільнений.

Звання

Лейтенант (1 березня 1910) Оберлейтенант (18 грудня 1915) Гауптман (1 лютого 1922) Майор (1 лютого 1934) Оберстлейтенант (1 січня 1936) Оберст (1 квітня 1938) Генерал-майор (1 грудня 1940) Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Література

Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688