Станіслав Глабінський (; 25 лютого 1862, Сколе — 14 серпня 1941, Харків) — польський політик, правник, економіст і публіцист. Міністр залізниць у Австрійській імперії (1911), Міністр закордонних справ Королівства Польща (1918), Міністр у справах релігії та народної освіти Польської республіки (1923), а також член Галицького Сейму та сенатор Республіки Польща.

Біографія Народився 25 лютого 1892 року в Сколе, Габсбурзька монархія.

З 1880 року навчався у Львівському університеті на юридичному факультеті. У 1887 році захистив докторську дисертацію, а у 1892 році здобув вчене звання «професор». У 1899—1900 роках — декан юридичного факультету, а з 1908 по 1909 рік — ректор Львівського університету«Korporacje odgrywały w życiu akademickim i społecznym Lwowa znaczną rolę. Członkami korporacji byli rektorzy i profesorowie Uniwersytetu Jana Kazimierza, wśród nich m.in.: prof. skarbowości Stanisław Głąbiński (rektor 1908—1909, Znicz i Avanguardia, Grunwaldja z Warszawy)» Archiwum Korporacyjne.

Політична кар'єра Політичну кар'єру він розпочав радником у Львові, потім був заступником у різних представницьких органах утворень Австро-Угорської монархії. Він представляв Національно-демократичну партію (з 1905 року він був президентом цієї партії). З 1904 року — член Галицького сейму. У 1907—1911 роках був президентом Польського клубу в Національному сеймі Галичини та президентом Сейму Польщі. З 8 січня по 24 червня 1911 року він був міністром залізниць Австрійської імперії в уряді Ріхарда фон Бінерта-Шмерлінга .

З 1914 року був одним із членів Центрального національного комітету, а згодом і Верховного національного комітету. З 26 жовтня по 4 листопада 1918 року був міністром закордонних справ уряду Королівства Польського, створеного Юзефом Свіжинським. Потім був урядовим суперкомісаром у Польській ліквідаційній комісії та Львівській урядовій комісії, а з 23 листопада 1918 року був членом Тимчасового урядового комітетуAgnieszka Biedrzycka: Kalendarium Lwowa 1918—1939 . Kraków: Universitas, 2012. ISBN 97883-242-1542-3..

У 1919 році став членом Законодавчого сейму. Під час польсько-радянської війни був членом Державної ради оборониPiotr Krzysztof Marszałek: Rada Obrony Państwa z 1920 roku: studium prawnohistoryczne. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1995. ISBN 83-229-1214-5.. Також став членом сейму другого скликання (1928—1930).

Разом з іншими лідерами партії Глабінський виступав проти виборів першого президента Другої польської республіки голосами меншин. Разом із керівниками інших правих партій підписав Пакт Ланцкорони, в якому зазначалося: «ми відмовлятимемось від будь-якої підтримки уряду, призначеного президентом, вибраного голосами іноземних національностей — євреями, німцями та українцями»Primed for Violence: Murder, Antisemitism, and Democratic Politics in Interwar Poland, University of Wisconsin Press, Paul Brykczynski, стр. 24.

З 28 травня по 14 вересня (або 14 листопада) 1923 року був віце-прем'єр-міністром та міністром у справах релігії та народної освіти у другому уряді Вінсенті Вітоса. Після травневого перевороту він опинився в опозиції до авторитарного правління і політики «санації».

У 1928—1935 роках він був сенатором і головою сенатського клубу Національної партіїKarol Rzepecki, Tadeusz Rzepecki: Sejm i Senat 1928—1933: podręcznik zawierający wyniki wyborów w województwach, okręgach i powiatach, podobizny posłów sejmowych i senatorów, statystyki i mapy poglądowe. Poznań: 1928.. Також був головою структур Верховного суду в Малопольщі.

Арешт і смерть

Після початку Другої світової війни безуспішно намагався потрапити до Румунії. Заарештований НКВС у листопаді 1939 року, його утримували у в'язниці у ЛьвовіStanisław Głąbiński: W cieniu ojca. Warszawa: Książka i Wiedza, 2001. ISBN 83-05-13207-2. OCLC 50007704.. У березні 1940 року його перевели до Москви. 14 червня 1941 року його засудили до 8 років ув'язнення за антирадянську діяльність та спробу перетину кордону. Помер 14 серпня 1941 року у в'язниці в Харкові.

Вибрані публікації

Historia i statystyka monarchii austro-węgierskiej (разом з Людвіком Фінкелем, 1897); Wykład ekonomii społecznej (1912); Nauka skarbowości (1925); Ekonomika Narodowa (1927–28); Polskie prawo skarbowe (1928); Historia ekonomiki (2 томи, 1939).

Відзнаки

Кавалер командорського хреста ордена Леопольда (Австро-Угорщина, 1908)Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 59..; Титул таємного радника австрійського королівського двору.

Станіслав Глабінський був почесним громадянином багатьох міст Малопольщі, таких як Ланьцут (1910)Kronika. Obywatelstwo honorowe. «Nowa Reforma», s. 2, Nr 427 z 20 września 1910. та Новий Тарг (22 вересня 1909) . Також був почесним членом Товариства народної школи (1931)Ważniejsze wydarzenia w Polsce. «Głos Jarosławski». Nr 23, s. 2, 6 czerwca 1931., казино та літературно-мистецького клубу у ЛьвовіSprawozdanie Wydziału Kasyna i Koła Literacko-Artystycznego we Lwowie za czas od 1 kwietnia 1934 do 31 marca 1935 przedłożone Walnemu Zgromadzeniu w dniu 29 maja 1935. Lwów: 1935, s. 29..

Примітки