Бла́гові́ст — різновид церковного передзвону, здійснюється одним великим дзвономБла́говіст // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 30., що сповіщає про початок богослужіння; або просто найбільший дзвін на церковній дзвіниціБлагові́ст // Пуряєва Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів: Свічадо, 2001. — С. 26. — ISBN 966-561-228-X. .
Дзвоніння при цьому здійснюється розмірено ударами в один дзвін, сповіщаючипро початок богослужіння. А під час служби провадиться згідно з церковним статутом, який визначає характер, мелодику дзвоніння в певні дні, кількість ударів, а інколи й сам дзвінБлаговіст // .
У Типіконах назва «благовіст» не вживається. У православних монастирях — заклик до трапези.
Особливості Практика церковного дзвоніння поширилася на Русі разом із християнством.
Розрізняють благовіст звичайний, або частий і «пісний» чи рідкий (у менший дзвін або у буденні дні Великого посту). Свої особливості має благовіст до всеношної, похоронної відправ тощо. Практика дзвонити перед початком ранкової, вечірньої служби відома і в обрядах Римо-католицької церкви.
Примітки
Джерела
Бла́говіст // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 30. Благові́ст // Пуряєва Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів: Свічадо, 2001. — С. 26. — ISBN 966-561-228-X. Благовіст //
Посилання Благовіст // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Кіндратюк Б. Дзвони і дзвоніння в церковному богослуженні // Καλоφωνία. 2006. Ч. 3. — С. 52—61.