Оскар Нідермаєр, з 21 лютого 1919 року — Ріттер фон Нідермаєр (; 8 листопада 1885, Фрайзінг, Німецька імперія — 25 вересня 1948, Владимир, РРФСР) — німецький військовий діяч, генерал-майор вермахту. Кавалер лицарського хреста Військового ордена Максиміліана Йозефа.
Біографія Син архітектора. Походив з купецько-чиновницької родини. У 1905 році вступив в 10-й полк польової артилерії в Ерлангені. Після отримання офіцерського звання йому дозволили здобути освіту, одночасно продовживши службу в армії. У 1910 році закінчив артилерійське училище. Вивчав природознавство, географію та іранські мови. У 1912-14 роках здійснив дослідницьку поїздку по Персії та Індії, також відвідав Єгипет, Аравію і Палестину. Був першим європейцем, який відвідав пустелю Деште-Лут.
У серпні 1914 року вирушив у складі 10-го артполку на Західний фронт, але вже в жовтні 1914 року його відкликали до Берліна і відрядили до Туреччини для виконання секретної місії на Сході. У грудні 1914 року призначений головою німецько-турецької експедиції в Афганістан, метою якої було підняття проти англійського колоніального панування підвладних Великій Британії пуштунів та індійців. Військова експедиція була організована з ініціативи військового міністра Туреччини Енвер-паші німецьким і турецьким генштабами. Аж до травня 1916 року Нідермаєр знаходився в Кабулі, лише зрідка і ненадовго виїжджаючи за його межі. Він багато разів вів переговори з еміром Хабібулла-ханом і представниками афганських урядових кіл. Нідермаєр від імені імператора пообіцяв еміру, в разі його вступу у війну на боці Німеччини, надати йому допомогу в створенні так званого Великого Афганістану, тобто приєднати до нього англійський і перський Белуджистан. У березні 1918 року повернувся до Німеччини. Учасник боїв на Західному фронті, в Шампані і Фландрії.
Після закінчення війни вивчав філологію і географію в Мюнхенському університеті. З квітня 1919 року служив у фрайкорі Еппа, який бився проти Баварської радянської республіки. У грудні 1919 року вступив на службу в рейхсвер. У 1922-32 роках керував спецгрупою рейхсверу «Р», що займалася німецько-радянським таємним військовим співробітництвом, працював в СРСР. У 1933 році вступив в НСДАП. У тому ж році захистив докторську дисертацію. У 1935 році вступив в вермахт як стройового службовця.
З жовтня 1939 року — офіцер ОКВ. Після початку Німецько-радянської війни неодноразово подавав прохання про переведення на фронт. З 13 травня 1943 по 21 травня 1944 року — командир 162-ї піхотної дивізії. Разом зі своїм підрозділом в 1943-44 роках брав участь в антипартизанських акціях на Балканах, потім служив в Італії. З травня 1944 року — військовий радник у Франції. У серпні 1944 року необережно висловився про східну політику Адольфа Гітлера, що призвело до звинувачення в пораженстві і арешту в тюрмі Торгау. У квітні 1945 року звільнений американськими військами.
Після капітуляції Німеччини переїхав в Регенсбург, однак незабаром був арештований радянськими військами в Карлсбаді і переведений в московську в'язницю. За рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 10 липня 1948 року засуджений до 25 років ув'язнення. Помер від туберкульозу.
Звання
Фанен-юнкер (15 липня 1905) Фенріх (24 лютого 1906) Лейтенант (8 березня 1907) Оберлейтенант (5 січня 1914) Гауптман (17 серпня 1916) Майор запасу (1 серпня 1922) Майор служби комплектування (1 травня 1932) Оберстлейтенант служби комплектування (1 жовтня 1932) Оберст служби комплектування (1 жовтня 1938) Оберст (1 травня 1942; патент від 1 жовтня 1938) Генерал-майор (1 вересня 1942)
Нагороди
Медаль принца-регента Луїтпольда Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною і мечами орден (11 вересня 1914) орден з короною (25 травня 1918) Залізний хрест 2-го класу (8 жовтня 1914) 1-го класу (листопад 1915) Військова медаль (Османська імперія) (жовтень 1916) Медаль «Ліакат» з шаблями (1 грудня 1916) Орден «Османіє» 4-го ступеня (квітень 1917) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (липень 1917) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го класу Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (21 лютого 1919) — нагороджений «заднім числом» (офіційна дата — 5 вересня 1916) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Бібліографія
Meine Rückkehr aus Afghanistan, München 1918. Die Binnenbecken des Iranischen Hochlandes, München 1920. (PDF-Datei) Afghanistan, Leipzig 1924. Unter der Glutsonne Irans - Kriegserlebnisse der deutschen Expedition nach Persien und Afghanistan, Dachau 1925. Im Weltkrieg vor Indiens Toren – Der Wüstenzug der deutschen Expedition nach Persien und Afghanistan Wehrgeographische Betrachtung der Sowjetunion, Berlin 1933. Sowjet-Rußland – Eine geopolitische Problemstellung, Berlin 1934. Wehrpolitik – Eine Einführung und Begriffsbestimmung, Leipzig 1939. Wehrgeographischer Atlas von Frankreich, Berlin 1939. Krieg in Irans Wüsten, Hamburg 1940. Soldatentum und Wissenschaft, Hamburg 1940. Wehrgeographie am Beispiel Sowjetrußlands, Berlin 1940. Wehrgeographischer Atlas von Großbritannien, Berlin 1940. Krieg und Wissenschaft, in: Das Reich 21/ 1941. Wehrgeographischer Atlas der Union der Sozialistischen Sowjetrepubliken, Berlin 1941. Wehrgeographie, Berlin 1942
Література
Hans Lührs: Gegenspieler des Obersten Lawrence, Vorhut-Verlag (1936) Franz W. Seidler: Oskar von Niedermayer im Zweiten Weltkrieg. Ein Beitrag zur Geschichte der Ostlegionen , in: Wehrwissenschaftliche Rundschau, Jg. 20, 1970, S. 168-174. Renate Vogel: Die Persien- und Afghanistanexpedition Oskar Ritter von Niedermayers 1915/16, Biblio-Verlag, 1976. Christopher Jahr: Hitlers militärische Elite, Band 1, 1998 Hans-Ulrich Seidt: Berlin, Kabul, Moskau. Oskar Ritter von Niedermayer und Deutschlands Geopolitik, Universitas (2002), ISBN 978-3800414383 Sean McMeekin: The Berlin-Baghdad Express: The Ottoman Empire and Germany's Bid for World Power, 1898–1918, Harvard University Press (2010) Rudolf A. Mark: Krieg an fernen Fronten. Die Deutschen in Zentralasien und am Hindukusch 1914-1924, Verlag Ferdinand Schöningh GmbH (2013), ISBN 978-3506777881
Примітки