Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Гнидаві — парафія і храм Збаразького благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України в селі Гнидава Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви У 1910 році за кошти жителів сіл Коханівка, Гнидава та Діброва біля старого дерев'яного храму (збудованого у 1728 році) звели мурований. У 1912 році настоятель о. Михайло Дублянський освятив фундамент, а відкриття та освячення нового храму відбулося у 1918 році. Після цього стару споруду знесли, а на місці її престолу встановили кам'яний хрест.

Під час закладання фундаменту були знайдені людські рештки, які склали в спільну могилу та також встановили кам'яний хрест.

На момент будівництва і освячення храм належав до Української Автокефальної Православної Церкви. З листопада 1924 року він був частиною Української Автокефальної Православної Церкви в Польщі. У 1927 році все церковне майно в Україні було націоналізовано.

У 1946 році радянська влада передала храм Московському Патріархату. У 1998 році, після опитування та збору підписів, більшість громади перейшла під юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату. Статут УПЦ КП зареєстрували 22 листопада 1999 року.

7 грудня 2001 року настоятель о. Роман Длугаш провів перше богослужіння в храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Громада Московського Патріархату відмовилася від храму, і з того часу ним опікується громада УПЦ КП.

На території є дві каплиці: у Гнидаві, зведена у 1903 році; у Діброві, збудована у 1994 році на честь святого великомученика Юрія Переможця.

Парохи о. Михайло Дублянський, о. Олександр Кривіцький, о. Яків Гусаковський, о. Ілля Гусаковський, о. Андрій Гусаковський (1809—1841), о. Михайло Остальський (1841—1844), о. Тимофій Корниєвич (1844—1845), о. Євстатій Радкевич (1845—1848), о. Антоній Жукович (1848—1872), о. Кирило Копачевський (1872—1878), о. Петро Кривіцький (1878—1884), о. Михайло Дублянський (1884—1912), о. Олександр Кривіцький, о. А. Лукасєвич, о. Микола Лозович, о. Ломака, о. П. Яхневич, о. Сергій Савелюк, о. Леонід Брянський (1996—2000), о. Роман Длугаш (з 1999).

Джерела