Операція PBSUCCESS — організоване ЦРУКонстантин Сапожников. «Банановый занавес» вокруг Гватемалы приподнимается? // «Латинская Америка», № 10, 2007 військове вторгнення в Гватемалу в 1954 році з метою повалення лівого президента Хакобо Арбенса. В ході вторгнення літаки найманців ЦРУ завдали авіаударів містам Гватемали. 27 червня 1954 року президент Арбенса був змушений піти у відставку, його замінив правий проамериканський полковник Кастільйо Армас, який почав проводити репресивну політикуУайз Д., Росс Т. Невидимое правительство . — М.: Воениздат, 1965. David Wise & Thomas B. Ross, The Invisible Government, Random House, New York, 1964.Guatemala // The New Encyclopedia Britannica. 15th edition. Macropaedia. Vol.15. Chicago, 1994. pp.680-685.
Передумови Після перемоги Гватемальської революції 1944 року«Реформа не затрагивала интересов частной собственности, а национализация земли производилась за выкуп. Тем не менее, руководство „United Fruit“ и правительство США негативно отреагировали на сам факт национализации американской собственности и потребовали в ультимативной форме выплаты компенсации»Гватемальская революция 1944—1954 // Большая Российская Энциклопедия / редколл., гл.ред. Ю. С. Осипов. т.6. М., 2006. стр.455-456 уряд Гватемали прагнув проводити незалежну від США політику, здійснивши ряд соціально-економічних реформ і перетворень. У рамках цього курсу уряд Гватемали:
1947 року прийняв Трудовий кодекс, а в 1948 році — закон про соціальне страхування; прийняв закон про захист національних ресурсів (нафти і вугілля);Ф. М. Сергеев. Если сорвать маску… Центральное разведывательное управление США как оно есть. М., Политиздат, 1983. стр.71 відмовився посилати гватемальських військовослужбовців для участі в корейській війні; дозволив створення і діяльність масових громадських організацій:
Загально конфедерації праці (національної профспілки, що поєднував 100 тис. промислових і сільськогосподарських робітників); Національної конфедерації селян (об'єднувала 200 тис. селян);
дозволив діяльність Гватемальської партії праці; розпочав будівництво шосе Гватемала — порт Санто-Томас як залізниці, що належала компанії «Юнайтед фрут» (що було прямою загрозою для корпорації, яка використала монополію на перевезення вантажів для встановлення високих транспортних тарифів і отримання надприбутків)Э. М. Борисов. Вулканы гнева: очерки о Гватемале. М., «Мысль», 1988. стр.104.
Правління США було стурбоване політикою уряду Гватемали, розглядаючи її як прояв комуністичного впливу в Латинській Америці. У 1951 році президентом Гватемали був обраний Хакобо Арбенса. У США вважали, що Арбенса налаштований прорадянськи.
17 червня 1952 року уряд Х. Арбенса прийняв декрет № 900 про проведення аграрної реформиLey de Reforma Agraria. Decreto numero 900. Guatemala, 1952, відповідно до якого передбачалася можливість націоналізації земель сільськогосподарського призначення. У цей час найбільшим власником земель сільськогосподарського призначення в країні була американська компанія «United Fruit Company» (400 тис. акрів, в тому числі 175 тис. акрів необроблюваних земель)Гильермо Ториэльо Гарридо. Гватемала: революция и контрреволюция. М., «Прогресс», 1983. стр.19,29.
У березні 1953 року уряд Гватемали націоналізував 219 159 акрів необроблюваних земель «United Fruit», виплативши компанії компенсацію в розмірі 627 572 кетсалів, а в лютому 1954 року — ще 173 190 акрів земель, виплативши компанії компенсацію в розмірі 557 542 кетсалів. Таким чином, уряд здійснив викуп земель компанії за ціною 2,86 долара США за акр, в той час як відповідно до інвентарних книг компанії «Юнайтед Фрут» їх вартість становила лише 1,48 долара за акр. Низька вартість пояснювалася тим, що згідно з договором 1901 року землі були передані в оренду на 99 років на пільгових умовах і звільнялися майже від усіх податківMax Hilaire. International Law and the United States Military Intervention in the Western Hemisphere. Martinus Nijhoff Publishers, 1997. p.26.
Представники «Юнайтед Фрут» протестувалиMax Hilaire. International Law and the United States Military Intervention in the Western Hemisphere. Martinus Nijhoff Publishers, 1997. p.26Гильермо Ториэльо Гарридо. Гватемала: революция и контрреволюция. М., «Прогресс», 1983. стр.23-24. Попри те, що реформа не зачіпала інтереси приватної власності, а націоналізація землі здійснювалася за викуп, керівництво компанії й уряд США негативно відреагували на сам факт націоналізації американської власності. 20 квітня 1954 року держдепартамент США офіційно зажадав від Гватемали компенсації для «Юнайтед Фрут» в розмірі 15,855 млн доларів «У зв'язку з експропріацією землі компанії» (замість запропонованих 594 тисяч дол.). 24 травня 1954 року уряд Гватемали відхилив ці вимогиSquare Deal Wanted // Time, May. 03, 1954.
Спроба збройного перевороту в березні 1953 року Наприкінці березня 1953 року отримавши підтримку від компанії «Юнайтед Фрут», посольства США у Гватемалі й посольства Нікарагуа у Гватемалі, полковник К. Армас з групою найманців спробував вчинити переворот, але збройний виступ було придушено, а сам К. Армас 28 березня 1953 року втік у Гондурас.Всемирная история (в 12 тт.) / ред. Р. Ф. Иванов. том 12. М., «Мысль», 1979. стр.471-472
Дипломатичний тиск США організували масштабну «інформаційну війну» і вжили вагомих заходів для міжнародної ізоляції уряду Гватемали.
14 жовтня 1953 року держдепартамент США офіційно засудив діяльність уряду Гватемали
Також, уряд США ввів економічні санкції відносно ГватемалиWalter La Feber. Inevitable Revolutions: The United States in Central America. Norton Press. 1993. pp. 116—117..
У 1954 році держдепартамент США опублікував т. зв. «Білу книгу» з метою дискредитувати уряд Гватемали та позбавити його міжнародної підтримки, а також дати теоретичне обґрунтування вторгненню.
У підготовці «Білої книги» брав участь співробітник компанії «Юнайтед фрут», фахівець в області реклами й пропаганди Едвард Л. Бернейз. При підготовці «Білої книги» були використані матеріали «доповіді про становище у Гватемалі» компанії «Юнайтед Фрут».Вчера Вьетнам, Лаос, Кампучия. Сегодня Гренада, Ливан. Завтра… Преступления американского империализма продолжаются. / сост. Д. М. Погоржельский. М., Политиздат, 1985. стр.300-301
Американський посол в Аргентині С. Бред виступив із заявою, що правління Гватемали нібито надало секретні бази для радянських підводних човнів.С. С. Сергеев. Тотальный шпионаж. М., Воениздат, 1984. стр.137
14 березня 1954 року на X Міжнародній конференції американських держав була прийнята «резолюція № 93» («Декларація солідарності про збереження політичної цілісності американських держав в умовах втручання міжнародного комунізму»), спрямована проти уряду Гватемали. Представник Гватемали проголосував проти запропонованого США проєкту резолюції, представники Мексики та Аргентини при голосуванні утрималисяЛ. Камынин. Под знаком обостряющихся противоречий. К итогам X панамериканской конференции // «Известия», № 81 (11460) от 6 апреля 1954. стр.3. Резолюція № 93 була прийнята під сильним тиском з боку США, не дивлячись на небажання більшості латиноамериканських урядів, представники кількох держав Латинської Америки в ході обговорення внесеного урядом США проєкту «резолюції № 93» демонстрували відкриту опозиціюJohn G. Dreier. The Organisation of American States and the Hemisphere Crisis. New York, 1962. page 52. В ході обговорення «резолюції № 93», проти внесеного США проєкту резолюції виступали представники Гватемали, Болівії, Бразилії й Мексики«The New York Times» от 17 марта 1954.
14 травня 1954 року Аллен Даллес заявив, що Гватемала «знаходиться на порозі розв'язання агресивної війни»Ф. М. Сергеев. Если сорвать маску… Центральное разведывательное управление США как оно есть. М., Политиздат, 1983. стр.88.
15 травня 1954 року на пресконференції за участю іноземних журналістів представник держдепартаменту США звинуватив уряд Гватемали в таємному постачанні зброї в сусідні країни.
Після початку агресії 20 червня 1954 року уряд Гватемали звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням «втрутитися, щоб зупинити агресію, вчинену урядами Гондурасу і Нікарагуа за підбурювання певних іноземних компаній». Представник Франції запропонував проєкт резолюції, в якій містилася вимога «негайно припинити всі дії, які можуть привести до кровопролиття»Л. Камынин. Вооружённая агрессия против Гватемалы. // «Известия», № 146 (11525) от 22 июня 1954. стр.4.
Надалі, представник США в ООН Генрі Кебот Лодж зробив значні зусилля, щоб під різними приводами затягнути винесення на розгляд РБ ООН звернення уряду Гватемали. 25 червня 1954 року на засіданні Ради Безпеки ООН щодо становища у Гватемалі Лодж наполіг на тому, щоб розгляд цього питання проходив без присутності представника Гватемали, а також зажадав передати розгляд даного питання Організації американських держав. За розгляд звернення уряду Гватемали голосували представники СРСР, Лівану, Данії та Новій Зеландії; проти — США, Бразилія, Колумбія, Туреччина і Тайвань; утрималися Англія і Франція. У підсумку з перевагою в один голос резолюція не була прийнята.США срывают обсуждение жалобы Гватемалы // «Известия», № 151 (11530) от 27 июня 1954. стр.6
Підготовка до операції Підготовка до військової операції розпочалася в червні 1951 рокуС. А. Гонионский. Очерки новейшей истории стран Латинской Америки. М., «Просвещение», 1964. стр.146. У Маямі (штат Флорида, США) був створений оперативний штаб «Лінкольн», який очолив кадровий співробітник ЦРУ, полковник Альберт ХанейМ. Жирохов. Гватемальский «успех» ЦРУ // «Крылья Родины», № 3-4, 2012. стр.120-128.
9 вересня 1952 року ЦРУ США затвердило перший варіант плану військового перевороту (Operation PBFORTUNE).
У 1975 році після того, як з документів був знятий гриф секретності, стало відомо, що відповідальним за розробку плану операції був Френк Гарднер Візнер — заступник директора ЦРУ з планування. А восени 1953 року в Вашингтоні була створена додаткова група фахівців, відповідальна за координацію дій урядових органів і спецслужб США проти Гватемали, керівником якої був призначений кадровий співробітник ЦРУ Трейсі Барнс, а відповідальним за політичні акції — Говард Хант.Congressional Record, vol.121. Part 24 94th Congress, 1st session 30. October 1975, page 31024
На території Гондурасу сформували «Антикомуністична урядова хунта», до складу якої увійшли Кастільйо Армас, Карлос Салазар, Домінгос Гойсолеа, Луїс Баладерам і Луїс Коронадо Лір.
Полковник ВПС Гватемали Кастільйо Армас (пройшов в минулому дворічне навчання в командно-штабному коледжі армії США в Форт-Лівенуерті, штат Канзас) приступив до створення найманої армії на території Гондурасу.
У вишколі найманої армії Армаса брали безпосередню участь полковник армії США Карл Страдер і кадровий співробітник ЦРУ США, полковник РозерфордС. С. Сергеев. Тотальный шпионаж. М., Воениздат, 1984. стр.138. Крім того, після початку бойових дій в червні 1954 року кореспондент видання «The New York Times» зафіксував присутність «в рядах повстанських військ» ще одного громадянина США, на ім'я Джозеф Рендон, який раніше, в роки Другої Світової війни був агентом американського у ГватемаліАмериканская вооружённая агрессия в Гватемале // «Известия», № 147 (11526) от 23 июня 1954. стр.4.
На вербування і навчання особового складу Армас отримував з США близько 150 тис. доларів в місяць. З США надходило озброєння, техніка та інше військове спорядження (кілька бойових літаків P-47 і транспортних літаків C-47; авіабомби; вантажівки; стрілецька зброя і боєприпаси; вибухівка; радіоапаратура; намети й уніформа)Гильермо Ториэльо Гарридо. Гватемала: революция и контрреволюция. М., «Прогресс», 1983. стр.38-39. Тільки перша партія стрілецької зброї (гвинтівки, пістолети, кулемети) і боєприпасів для армії Армаса, поставлена з США, становила 50 тоннDwight E. Eisenhower. The White House Years. Mandate for Change, 1953—1956. London. Heinemann, 1963. page 424.