Упередженість оптимізму (або оптимістична упередженість) — це когнітивна упередженість, яка змушує когось вірити, що вони самі рідше переживають негативну подію. Також відома як нереальний оптимізм або порівняльний оптимізм.
Упередженість оптимізму загальна і виходить за межі статі, етнічної приналежності, національності та віку. Оптимістичні упередження спостерігаються також у тварин, таких як щури та птахи.
Чотири фактори можуть змусити людину бути оптимістично упередженою: бажаний кінцевий стан, когнітивні механізми, інформація, яку вони мають про себе проти інших, та загальний настрій. Оптимістичне упередження спостерігається в ряді ситуацій. Наприклад: люди, які вважають, що їм менше загрожує стати жертвою злочину; курці, котрі вважають, що у них менше шансів захворіти на рак легенів або інші захворюваннями, ніж у інших курців; ті, хто вперше стрибають на банджі, вважаючи, що вони менш схильні до ризику травму, ніж інші стрибуни; або торговці, які вважають, що вони менш схильні до потенційних втрат на ринках.
Хоча упередження оптимізму стосується як для позитивних подій (наприклад, вважати фінансово успішними, ніж інші), так і для негативних (наприклад, коли рідше виникають проблеми з алкоголізмом), є більше досліджень та доказів того, що упередження сильніші щодо негативних подій (ефект валентності). Різні наслідки виникають внаслідок цих двох типів подій: позитивні події часто призводять до почуття благополуччя та самооцінки, тоді як негативні події ведуть до наслідків, що включають більший ризик, наприклад, участь у ризикованій поведінці та недотримання запобіжних заходів заходи безпеки.
Фактори Фактори, що призводять до оптимістичного упередження, можна розділити на чотири різні групи: бажані кінцеві стани порівняльного судження, когнітивні механізми, інформація про себе проти цілі та основний афект. Це пояснюється докладніше нижче.
Вимірювання Упередженість оптимізму, як правило, вимірюється за двома детермінантами ризику: абсолютний ризик, коли окремих людей просять оцінити свою ймовірність пережити негативну подію порівняно з їхнім фактичним шансом пережити негативну подію (порівняння проти себе), та порівняльний ризик, коли люди попросили оцінити ймовірність переживання негативної події (оцінка їх особистого ризику) порівняно з іншими людьми того ж віку та статі (цільова оцінка ризику). Проблеми можуть виникнути при спробі виміряти абсолютний ризик, оскільки надзвичайно складно визначити фактичну статистику ризику для людини. Тому оптимістичне упередження в основному вимірюється у порівняльних формах ризику, коли люди порівнюють себе з іншими, шляхом прямого та непрямого порівняння. Пряме порівняння задає питання, чи є власний ризик особи переживанням події меншим, більшим або рівним чужому ризику, тоді як непрямі порівняння вимагають від осіб окремих оцінок власного ризику пережити подію та ризику інших переживання тієї самої події.
Отримавши оцінки, дослідники можуть використовувати інформацію, щоб визначити, чи є різниця в середній оцінці ризику людини порівняно із середньою оцінкою ризику їхніх однолітків. Як правило, при негативних подіях середній ризик людини виглядає нижчим, ніж оцінка ризику інших. Потім це використовується для демонстрації ефекту упередженості. Оптимістичне упередження може бути визначене лише на рівні групи, оскільки на індивідуальному рівні позитивна оцінка може бути правдивою. Подібним чином, труднощі можуть виникати в процедурах вимірювання, оскільки важко визначити, коли хтось налаштований оптимістично, реалістично чи песимістично. Дослідження показують, що упередженість походить від завищення групових ризиків, а не від недооцінки власного ризику.
Приклад: учасники призначали вищу ймовірність вибору картки, на зворотному боці якої був усміхнене обличчя, ніж карти, що мала насуплене обличчя.
Когнітивні механізми На оптимістичну упередженість, можливо, впливають також три когнітивні механізми, які керують судженнями та процесами прийняття рішень: евристичність репрезентативності, особлива цільова спрямованість та міжособистісна дистанція.
Евристика репрезентативності Оцінки ймовірності, пов'язані з оптимістичним упередженням, базуються на тому, наскільки тісно подія відповідає загальному уявленню людини про конкретну подію. Деякі дослідники припускають, що евристичність репрезентативності є причиною оптимістичного упередження: люди, як правило, при порівнянні думають у стереотипних категоріях, а не про свої фактичні цілі. Наприклад, коли водіям пропонують подумати про дорожньо-транспортну пригоду, вони частіше пов'язують поганого водія, а не просто пересічного водія. Люди порівнюють себе з негативними елементами, які їм спадають на думку, а не із загальним точним порівнянням між ними та іншим водієм. Крім того, коли людям пропонувалось порівняти себе з друзями, вони вибирали більш вразливих друзів на основі подій, на які вони дивились. Люди, як правило, вибирають конкретного друга, виходячи з того, чи вони схожі на даний приклад, а не просто середнього друга. Люди знаходять приклади, які безпосередньо стосуються того, про що їх запитують, що призводить до евристики репрезентативності.
Одиночний цільовий фокус Однією з труднощів оптимістичного упередження є те, що люди знають про себе більше, ніж про інших. Хоча люди знають, як думати про себе як про одну людину, вони все ще думають про інших як про узагальнену групу, що призводить до упереджених оцінок та нездатності достатньо зрозуміти свою цільову групу чи групу порівняння. Подібним чином, коли судять і порівнюють свій ризик порівняно з іншими, люди, як правило, ігнорують пересічну людину, але в першу чергу зосереджуються на власних почуттях і переживаннях.
Міжособистісна відстань Сприймаються різниці ризику виникають залежно від того, наскільки далеко чи близька порівняна мета до особи, яка робить оцінку ризику. Чим більша сприймана відстань між собою та ціллю порівняння, тим більша сприймана різниця в ризику. Коли хтось наближає ціль порівняння до окремої людини, оцінки ризику з'являються ближче, ніж якщо ціль порівняння була кимось більш віддаленим від учасника. Існує підтримка сприйманої соціальної дистанції у визначенні оптимістичного упередження. Перегляд порівнянь особистого та цільового ризиків між групами сприяє зростанню загальної схожості, ніж коли люди замислюються про порівняння зовнішніх груп, що призводить до більших відчутних відмінностей. В одному дослідженні дослідники маніпулювали соціальним контекстом групи порівняння, де учасники судили щодо двох різних цілей порівняння: типового студента в своєму університеті та типового студента в іншому університеті. Результати їхніх досліджень показали, що люди не тільки працювали в першу чергу з більш тісним порівнянням, але й мали більш високі оцінки для себе, ніж «більш різні» групи.
Дослідження також помітили, що люди демонструють більш оптимістичну упередженість при порівнянні, коли інший є неясним індивідом, але упередження зменшуються, коли інший є знайомою людиною, наприклад, другом або членом сім'ї. Це також визначається через інформацію, яку вони мають про найближчих людей, але не мають тієї самої інформації про інших людей.
Бажані кінцеві стани порівняльного судження Багато пояснень оптимістичного упередження походять від цілей, яких хочуть люди, та результатів, які вони хочуть бачити. Люди схильні сприймати свої ризики як менші, ніж інші, оскільки вони вірять, що це те, що хочуть бачити інші люди. Ці пояснення включають самовдосконалення, самопрезентацію та сприйманий контроль .
Самовдосконалення Самовдосконалення говорить про те, що оптимістичні прогнози задовольняють і що приємно думати, що відбудуться позитивні події. Люди можуть контролювати своє занепокоєння та інші негативні емоції, якщо вважають, що їм краще, ніж іншим. Люди, як правило, зосереджуються на пошуку інформації, яка підтверджує те, що вони хочуть бачити, а не на тому, що з ними станеться. Що стосується оптимістичної упередженості, люди сприйматимуть події сприятливіше, оскільки саме такою вони б хотіли, щоб був результат. Це також свідчить про те, що люди можуть знизити свої ризики порівняно з іншими, щоб зробити себе вигіднішими за середній показник: вони менш схильні до ризику, ніж інші, а отже, і краще.
Самопрезентація Дослідження показують, що люди намагаються створити та підтримувати бажаний особистий імідж у соціальних ситуаціях. Люди мотивовані представляти себе в оточенні інших у гарному світлі, і деякі дослідники припускають, що оптимістичне упередження є представником процесів самопрезентації: люди хочуть виглядати заможнішими за інших. Однак це відбувається не через свідомі зусилля. У дослідженні, де учасники вважали, що їхні навички водіння будуть перевірені або в реальному житті, або в симуляціях водіння, люди, які вважали, що їх потрібно тестувати, мали менш оптимістичний ухил і були більш скромними щодо своїх навичок, ніж ті, кого не перевіряли. Дослідження також показують, що особи, які представляють себе в песимістичному і більш негативному світлі, як правило, менш сприймаються рештою суспільства. Це може сприяти надто оптимістичному ставленню.
Особистий контроль / сприйманий контроль Люди, як правило, більш оптимістично упереджені, коли вважають, що мають більше контролю над подіями, ніж інші. Наприклад, люди частіше думають, що їм не буде завдано шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, якщо вони будуть керувати транспортним засобом. Іншим прикладом є те, що якщо хтось вважає, що у нього є великий контроль над зараженням ВІЛ, він, швидше за все, вважатиме свій ризик зараження хворобою низьким. Дослідження показують, що чим більший відчутний контроль у когось, тим більший його оптимістичний ухил. Виходячи з цього, контроль є сильнішим фактором, коли мова йде про оцінку особистого ризику, але не при оцінці інших.
Мета-аналіз, що розглядає взаємозв'язок між оптимістичним упередженням та сприйнятим контролем, виявив, що ряд модераторів сприяють цьому взаємозв'язку. У попередніх дослідженнях учасники Сполучених Штатів, як правило, мали вищі рівні оптимістичного упередження щодо сприйнятого контролю, ніж у інших національностей. Студенти також виявили більший рівень оптимістичного упередження, ніж не студенти. Формат дослідження також продемонстрував різницю у взаємозв'язку між сприйнятим контролем та оптимістичним упередженням: прямі методи вимірювання пропонували більший сприйманий контроль та більший оптимістичний упередженість порівняно з непрямими показниками упередженості. Оптимістичне упередження є найсильнішим у ситуаціях, коли людині необхідно сильно покладатися на прямі дії та відповідальність за ситуації.
Протилежним фактором сприйманого контролю є попередній досвід. Попередній досвід, як правило, асоціюється з менш оптимістичним упередженням, що, на думку деяких досліджень, спричиняється або зменшенням сприйняття особистого контролю, або полегшенням людям уявити себе під загрозою. Попередній досвід свідчить, що події можуть бути менш керованими, ніж вважалося раніше.
Інформація про себе проти цілі Особи знають про себе набагато більше, ніж про інших. Оскільки інформація про інших є менш доступною, інформація про себе проти інших змушує людей робити конкретні висновки щодо власного ризику, але в результаті їм важче робити висновки про ризики інших. Це призводить до розбіжностей у судженнях і висновках щодо власних ризиків порівняно з ризиками інших, що призводить до більших прогалин в оптимістичному упередженні.
Упередження щодо позитиву людини