Іда Мінерва Тарбелл (; 5 листопада 1857 — 6 січня 1944) — американська письменниця, журналістка-розслідувачка, біографка і викладачка. Одна з провідних макрейкерок Ери прогресивізму кінця 19 — початку 20 ст., піонерка журналістських розслідувань.

Народилася в штаті Пенсильванія на початку нафтового буму. Найбільш відомою є її книга «Історія компанії „Standard oil“», що вийшла у вигляді серії статей у журналі McClure's Magazine, які публікувалися з 1902 по 1904 рік. Історик Дж. Норт Конвей назвав її «шедевром розслідувальної журналістики», а історик Деніел Єргін — «найвпливовішою книгою про бізнес, що будь-коли виходила в США». Книга сприяла припиненню монополії Standard Oil, прийняттю закону Хепберна 1906 року, закону Манна-Елкінса і антитрастового закону Клейтона та створенню Федеральної торгової комісії (FTC).

Протягом своєї 64-річної кар'єри Тарбелл написала кілька біографій, зокрема мадам Ролан та Наполеона. Тарбелл вважала, що «Істину та спонукання видатних людей можна пізнати». Вона була переконана, що істину можна передати таким чином, щоб «спричинити значущі соціальні зміни». Вона написала численні роботи про Авраама Лінкольна. Після журналістського розслідування про Standard Oil і Джона Д. Рокфеллера вона написала біографії бізнесменів Елберта Генрі Ґері, голови US Steel, а також Оуена Д. Янга, президента General Electric.

Плідна письменниця та викладачка, Тарбелл була відома тим, що бралася за складні теми — нафтову промисловість, тарифи, права робітників — і легко та доступно пояснювала їх у своїх статтях. Її статті сприяли підвищенню тиражів журналів McClure's Magazine та The American Magazine, і багато її книг були популярними серед широкої американської аудиторії. Після років успішної праці на посаді журналістки та редакторки журналу McClure's, Тарбелл та кілька інших редакторів звільнились, щоб стати власниками і видавцями The American Magazine. Також Тарбелл об'їздила всю Америку з циклом лекцій, в яких розповідала про жахи війни, американську політику, трести, тарифи, права жінок та робітників.

Тарбелл входила до професійних організацій та двох президентських комітетів. За її сприяння була створена Ліга авторів (нині Гільдія авторів). Протягом 30 років Тарбелл була президентом клубу Pen and Brush. Під час Першої світової війни вона працювала в Комітеті жінок, створеному Президентом Вудро Вільсоном при Раді національної оборони. У 1921 році Тарбелл брала участь у Конференції з питань безробіття, влаштованій президентом Уорреном Дж. Гардінгом.

Через її діяльність Тарбелл часто вважають феміністкою, хоча вона критично ставилася до суфражизму.

Раннє життя та освіта Іда Мінерва Тарбелл народилася 5 листопада 1857 року на фермі в окрузі Ері, штат Пенсильванія, в сім'ї Естер Енн (до шлюбу Маккалоу), вчительки, та Франкліна Саммера Тарбелла, вчителя і столяра, а згодом нафтовика. Вона народилася в дерев'яній хижі свого діда по матері, Уолтера Райлі Маккалоу, першопоселенця шотландсько-ірландського походження, та його дружини. Предки батька Тарбелл оселилися в Новій Англії у 17-му столітті. Бабуся розповідала Іді, що серед їхніх предків були сер Уолтер Райлі, офіцер штабу Джорджа Вашингтона та перший єпископ американської Єпископальної церкви. У Тарбелл було двоє молодших братів і сестра: Уолтер, Франклін-молодший і Сара. Франклін-молодший помер в дитинстві від скарлатини. Сара також перехворіла і все життя мала слабке здоров'я. Уолтер став нафтовиком, як його батько, а Сара була художницею.

Дитинство Іди Тарбелл минуло серед нафтових родовищ Пенсильванії, і цей досвід вплинув на написання нею робіт про Standard Oil та умови праці нафтовиків. Родина Тарбелл сильно постраждала під час паніки 1857 р., коли банки збанкрутували і Тарбелли втратили всі свої заощадження. Франклін Тарбелл зводив нову ферму у Айові, коли народилася Іда. Йому довелося покинути цей будинок і повернутися до Пенсільванії. Зовсім без грошей, він пішки перетнув Іллінойс, Індіану та Огайо, і дорогою трохи заробляв, викладаючи у сільських школах. Кажуть, що коли він повернувся, змучений 18-місячною подорожжю, маленька Іда Тарбелл вигукнула: «Іди геть, поганий!»

У 1859 році, з початком нафтової лихоманки у Пенсильванії, матеріальне становище Тарбеллів покращилось. Коли на заході Пенсильванії, де вони мешкали, почали розроблятись нафтові родовища, це докорінно змінило економіку регіону. Нафта, як писала Іда в автобіографії, створила «багато перспектив для аферистів, шахраїв і будь-кого, хто був схильний використовувати вади інших». Батько Тарбелл почав будувати дерев'яні резервуари для нафти. Сім'я жила в халупі з майстернею для Франкліна, що стояла серед нафтового родовища з двадцятьма п'ятьма свердловинами. Нафта була скрізь: у піску, ямах і калюжах. Про це Тарбелл написала: «Жодна інша галузь людської діяльності в перші свої дні не була такою руйнівною для краси, ладу та порядності, як видобуток нафти».

У 1860 році батько Іди перевіз сім'ю до Раузвілла, штат Пенсильванія. Нещасні випадки у Раузвіллі сильно вплинули на Іду. Засновник міста і сусід родини Тарбеллів Генрі Раус бурив свердловину, коли стався вибух газу. Раус прожив ще кілька годин, встиг написати заповіт і залишити мільйон доларів іншим поселенцям для будівництва доріг. Тоді загинуло 18 людей, і мати Іди, Естер, прийняла у домі родини одну з жертв вибуху. Інший вибух стався на кухні одного з будинків поселення, у ньому загинули три жінки. Тарбелл не дозволили подивитись на тіла, але вона прокралася до кімнати, де їх лишили перед похованням. Після цього їй все життя снилися кошмари.

Коли у 1869 році нафтовий бум у Раузвіллі закінчився, сім'я переїхала до Тітусвілля, штат Пенсильванія.

Пізніше батько Тарбелл почав видобувати і очищувати нафту в окрузі Венанго. Бізнес Франкліна, як і решта подібних дрібних підприємств, сильно постраждав від махінацій South Improvement Company. Тоді, у 1872 році, внаслідок змови між залізницями та великими нафтовими компаніями менш ніж за чотири місяці Standard Oil поглинула 22 з 26 своїх конкурентів у Клівленді, що пізніше було названо «Клівлендським завоюванням» або «Клівлендською різаниною». Пізніше Тарбелл яскраво опише цю подію у своїй книзі і звинуватить керівників Standard Oil Company у тому, що вони нечесними методами довели бізнес її батька і решту дрібних нафотових компаній до банкрутства. South Improvement Company таємно домовилась із залізницями підвищити тарифи на перевезення нафти для незалежних компаній. Члени South Improvement Company отримували знижки та пільги, тоді як незалежні нафтовики перевозили товар за збитковими тарифами і банкрутували. Протестувальники, серед яких і Франклін Тарбелл, виходили на марші проти South Improvement Company і перекидали залізничні танкери Standard Oil. Врешті-решт уряд Пенсильванії постановив ліквідувати South Improvement Company.

Тарбелли були соціально активними, виступали за права жінок та введення сухого закону. Родина передплачувала газети Harper's Weekly, Harper's Monthly та New York Tribune, і саме завдяки їм Іда Тарбелл могла стежити за подіями громадянської війни. Також інколи Іда пробиралася у будиночок слуги, щоб почитати The Police Gazette — таблоїд з моторошними історіями. Батьки були методистами і родина відвідувала церкву двічі на тиждень. Естер Тарбелл підтримувала права жінок та приймала в себе Мері Лівермор та Френсіс Е. Віллард.

Іда Тарбелл була здібною, але недисциплінованою ученицею. Вона згадувала, що була неуважною і часто прогулювала уроки, поки одна з вчительок не вирішила з нею поговорити. «Того дня вона сказала мені все чесно і без прикрас. Я дивилась на неї, надто горда, щоб дати волю емоціям, але так соромно мені не було ніколи в житті». Найбільше Тарбелл цікавили природничі науки, і вона почала використовувати отримані в школі знання для дослідження пенсильванської природи. "Раптом я знайшла дещо справді цікаве. З дитинства я тягла додому і з подорожей рослини, камінці, комах, висушувала їх і розкладала по пляшечкам, і потім вони лежали по всьому дому … Я і не замислювалась, що їх можна вивчати … Школа раптом стала захоплюючою ".

Іда закінчила школу в Тітусвіллі з найкращими оцінками в своєму класі і в 1876 році вступила на факультет біології коледжу Аллегейні, де вона була єдиною жінкою в группі з 41 студента. Тарбелл цікавилася еволюційною біологією — в дитинстві вона багато часу провела за мікроскопом — і так описувала своє захоплення наукою: «В мені зародилося прагнення до істини … найважливіше людське прагнення». Один з професорів Тарбелл, Джеремія Тінглі, дозволив їй користуватись мікроскопом коледжу, і з його допомогою Іда вивчала американського протея звичайного — земноводного, що мало і зябра, і легені, і вважалося відсутньою ланкою.

В коледжі Іда продемонструвала свої лідерські якості. Вона була однією з засновниць місцевої студентської організації, яка в 1876 стала частиною сестринства «Каппа Альфа Тета». Також за її ініціативи на кампусі встановили камінь другокурсників з латинською фразою Spes sibi quisque, що в перекладі значить «Кожнен сподівається на себе». Вона була членом жіночого літературного товариства студенток «Товариство Оссолі», названого на честь письменниці Маргарет Фуллер Оссолі, і писала для його видання «Мозаїка».

У 1880 році Тарбелл отримала ступінь бакалавра, у 1883 — магістра. Тарбелл продовжувала підтримувати університет і входила до опікунської ради, до якої вперше була обрана в 1912 р. Вона була другою жінкою в раді і залишалась на посаді більше трьох десятиліть.

Початок кар'єри

Закінчивши навчання, Іда Тарбелл прагнула бути корисною для суспільства, тож вирішила стати вчителькою. Вона розпочала свою кар'єру на посаді директора Поландської семінарії в Поланді, штат Огайо, у серпні 1880 р. Тарбелл викладала геологію, ботаніку, геометрію та тригонометрію, а також мови: грецьку, латину, французьку та німецьку. Через два роки вона зрозуміла, що викладання не для неї, і повернулася додому. Навантаження в школі було надто виснажливим, а через низьку зарплатню Іді постійно доводилось позичати у батьків, що її неабияк дратувало.

Тарбелл повернулася до Пенсильванії, де познайомилася з Теодором Л. Фладом, редактором The Chautauquan — навчальної брошури для курсів домашнього навчання в Четукві, штат Нью-Йорк. Родина Тарбелл була знайома з цим рухом, який заохочував освіту та самонавчання дорослих. Вона одразу прийняла пропозицію Флада писати для видання. Два тижні Тарбелл працювала в коледжі Аллегейні, і два тижні вдома. Це дозволило їй організувати власне домашнє навчання і продовжити вивчення біології. Вона стала старшою редакторкою у 1886 р. В її обов'язки входила коректура, відповіді на питання читачів, наведення правильної вимови слів, переклад іншомовних висловлювань та визначення термінів.

Тарбелл почала з коротких статей до журналу, але з часом її матеріали ставали все довшими, а власна інтонація та авторський стиль — все виразнішими. Її перша стаття вийшла у грудні 1886 р. і мала назву "Мистецтво та промисловість Цинциннаті ". Вже у ній, за словами Стіва Вайнберга, відчувався стиль, який вирізняв Тарбелл упродовж всієї кар'єри: "Статті, есе та книги Тарбелл сповнені того розуміння моралі, що ґрунтувалось на її непохитній доброчесності. Саме доброчесність, хоч інколи і надто радикальна, скеровувала її прагнення до змін, і в майбутньому стала одним з найважливіших рушіїв її протистояння з Рокфеллером ".