Марія Антоніна Кратохвиль (; 21 серпня 1881 — 7 жовтня 1942) — черниця католицької церкви, беатифікована Папою Іваном Павлом II як одна із 108 мучеників Другої світової війни The 108 Polish martyrs. Secular Franciscan Order via Internet Archive.. Вона намагалася допомогти євреям вижити під час Голокосту Avenue of the Righteous (May 4, 2000). In memory of Sister Maria Antonina Kratochwil and all of the Polish priests and sisters who helped Jews in need. Internet Archive.. Належала до , , , які проживали в регіоні «східних кресів» польської Другої республіки до початку Другої світової війни; її заарештували разом з черницями німці-нацисти через рік після операції «Барбароса» 1941 року за антинацистську діяльність. У в'язниці її жорстоко побили, вона захворіла на тиф і померла після її звільнення .

Життєпис Марія Антоніна народилася у Вітковицях поблизу Острави, куди її батьки прибули в 1879 р. з Венгерської Гурки в в пошуках засобів до існування; її батько працював у ливарному цеху . У 1885 р. її родина повернулася до рідного міста матері у Вєнгерську Гурку, поруч із Живцем, і оселилася неподалік від Бельсько-Бяла.

У 1901 р. Марія Антоніна вступила до конгрегації , всесвітнього римо-католицького ордену, присвяченого забезпеченню початкової, середньої та після-середньої освіти. Вона склала іспити на зрілість у 1906 р. і стала визнаною сестрою-монахинею. За десять років до відродження суверенної Польщі Кратохвілю відправляли до Карвіни поблизу Цешина викладати в польській початковій школі двічі: між 1906—1909 рр. та 1910—1917 рр.. Вже в незалежній Польщі вона оселилася у м. Львові, де викладала до 1925 р.. Вона працювала директором католицької школи-інтернату в 1925—1932 рр.; переїхала до міста Тлумач для підготовки інших сестер як вчительок та повернулася до м. Львова, де її призначили бути директором школи для кандидатів у монашество у 1931—1939 рр..

Друга світова війна Після вторгнення СРСР до Польщі на початку Другої світової війни органи НКВС СРСР закрили польські школи у м. Львові та не давали працювати сестрам-черницям. Марія Антоніна переїхала разом зі своїми черницями до Микуличина в грудні 1939 р. (або лютому 1940 р.). Радянська влада здійснювала напади на католицький монастир у Микуличині, потім влада СРСР націоналізувала його та вислала з нього черниць; їм було заборонено дотримуватися своїх релігійних звичок. Львів був захоплений Третім Рейхом у червні 1941 р., як початок реалізації плану «Барбароса». Через рік монахиня Кратохвіль була заарештована Гестапо 9 липня 1942 р. разом із шістьма іншими монахинями та кинута до в'язниці в м. Станиславові (нинішнє м. Івано-Франківськ), столиці «монашої католицької провінції» з численним польсько-єврейським населенням, захопленим у Станиславському гето. Черниць тримали в камері з десятками інших жінок. Сестра Кратохвіль виступала проти жорстокого поводження з єврейськими жінками-в'язнями в установі Гестапо, ким керував один з організаторів Голокосту хауптштурмфюрер СС Ганс Крюгер . Як покарання за «зухвалість», Кратохвіль зазнала жорстокого побиття. Повернувшись до тюремної камери вся закривавлена, вона вже не могла лежати на спині. Шість сестер-черниць були звільнені наприкінці вересня 1942 р., після тижнів допитів. Марія Антоніна померла від поранень 2 жовтня 1942 р. у лікарні за п'ять днів після звільнення з в'язниці. Похована на Сапіжинському цвинтарі у Станиславові. Сестра Кратохвіль була оголошена на 3-й міжнародній зустрічі Шалом покровителькою цього заходу, що відбувся в Сальвадорі в серпні 2000 р. . Про її життя у 2001 р. вийшла коротка книга.

Примітки

Джерела Hachulska Irena, «Świadectwo miłości: Maria Antonina Kratochwil — Siostra Szkolna de Notre Dame uświęcała życie, a męczeńską śmiercią dopełniła miary świętości». Hachulska, Irena. Opole: Zgromadzenie Sióstr Szkolnych de Notre Dame. Prowincja Polska, 1994 — .

Посилання