Не плутати з дипломатом!
Ойген Отт (Eugen Ott; 20 травня 1890 — 11 серпня 1966) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія З 1907 року — на службі в піхотних частинах німецької армії. Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни деякий час служив в поліції, вступив в Добровольчий корпус «Тюммель». Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. На початку 1935 року призначений командиром піхотного полку «Кенігсберг» (з 15 травня 1935 року — 1-го піхотного полку). З травня 1938 року — інспектор піхоти при головнокомандувачі сухопутними військами.
З 1 серпня по 30 вересня 1939 року — командир 7-ї піхотної дивізії. Учасник Польської кампанії. З 10 жовтня 1939 року — генерал піхоти при головнокомандувачі сухопутними військами. З 25 березня по 10 травня 1941 року командував 30-м армійським корпусом, з яким брав участь у вторгненні в Грецію. З 6 жовтня 1941 року — командир 11-го, з 10 грудня 1941 по 1 жовтня 1943 року — 52-го армійського корпусу. Воював в Україні, з серпня 1942 року — в Північному Кавказі. В лютому 1943 року корпус Отта відійшов на Кубань, з квітня вів важкі бої під Харковом, а з липня — під Білгородом. На початку жовтня 1943 року повернувся на пост генерала піхоти при головнокомандувачі сухопутними військами. З 10 лютого 1944 року — інспектор італійських формувань (з 15 січня 1945 року — при головнокомандувачі на Південно-Заході). 8 травня 1945 року здався в полон американським військам.
Звання
Фенріх запасу (14 березня 1907) Фенріх (18 листопада 1907) Лейтенант (18 серпня 1908) Оберлейтенант (25 лютого 1915) Гауптман (28 листопада 1917) Майор (1 жовтня 1929) Оберстлейтенант (1 жовтня 1932) Оберст (1 жовтня 1934) Генерал-майор (1 березня 1938) Генерал-лейтенант (1 березня 1940) Генерал піхоти (1 жовтня 1941)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Хрест вірності на стрічці земельної оборони (1920) Почесний хрест ветерана війни з мечами Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (18 вересня 1939) 1-го класу (28 вересня 1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» (28 вересня 1939) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (25 грудня 1942) Срібна медаль «За хоробрість» (Словаччина) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 20 жовтня 1943) Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий хрест Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест
Література
Константин Залесский. «Элита» Гитлера во Второй мировой войне. Кто был кто в Третьем рейхе. М., Яуза, 2012
Посилання
Біографія.