Берта Цукеркандль-Шепс ( 13 квітня 1864, Відень — 16 жовтня 1945, Париж) — австрійська письменниця, журналістка, літературна критикиня і господиня літературного салону.

Біографія

Берта Шепс — дочка ліберального журналіста і видавця Моріца Шепса, власника газети Neues Wiener Tagblatt. Отримала домашню освіту. Ще підліткою часто супроводжувала батька на переговорах з австрійськими та іноземними політиками, іноді виступала як таємна кур'єрка батька й таким чином завела широке коло знайомств.

15 квітня 1886 року Берта Шепс вступила в шлюб з Емілем Цукеркандлем, професором анатомії в Грацькому університеті.

З кінця XIX століття й до 1938 року Берта Цукеркандль-Шепс тримала літературний салон, який спочатку відбувався на придбаній чоловіком віллі в Деблінзі, а пізніше в центрі Відня поблизу Бурґтеатру в палаці Лібен-Аушпіц. В салоні у Берти Цукеркандль-Шепс збиралися представники сфери мистецтва та наукової еліти країни, зокрема Йоганн Штраус, Густав Клімт, Артур Шніцлер, Макс Рейнгардт і Франц Теодор Чокор. 1901 року в салоні Берти Цукеркандль-Шепс Альма Шиндлер познайомилася з Густавом Малером. Цукеркандль-Шепс надавала протекцію художникам з так званого Нечського кола Антону Коліґу і Себастьяну Ізеппу і підтримувала тісні зв'язки з представниками Віденської сецесії та Віденських майстерень, в становленні яких вона брала безпосередню участь. Вона була однією із співзасновників Зальцбурзького фестивалю. Берта Цукеркандль-Шепс займалася журналістикою у сфері театру і мистецтва та співпрацювала з виданнями Wiener Allgemeine Zeitung і Neues Wiener Journal. Займалася перекладами драматичних творів з французької мови.

Старша сестра Берти Софія (1862—1937) була одружена з Полем Клемансо, братом Жоржа Клемансо, згодом прем'єр-міністра Франції. Сестри познайомилися з Клемансо через батька. Під час частих візитів до Парижа Берта познайомилася в салоні сестри з Огюстом Роденом і Морісом Равелем. Завдяки цим теплим зв'язкам з Францією Берта Цукеркандль-Шепс надавала підтримку зусиллям імператора Карла I і його дружини Зіти Бурбон-Пармської укласти сепаратний мир з Францією, пролье ці зусилля залишилися безуспішними.

У міжвоєнний час Берта Цукеркандль-Шепс часто виступала контактною особою для політиків Першої Австрійської республіки, які прагнули заручитися підтримкою і інвестиціями від держави-переможниці Франції. Цукеркандль-Шепс була знайома з федеральними канцлерами Австрії Ігнацом Зайпелем і Енгельбертом Дольфусом.

Після аншлюсу Австрії Шепс, що мала єврейське походження, довелося виїхати з країни, в чому їй допоміг письменник Поль Жеральді. У Парижі вона підтримувала тісні контакти з австрійськими емігрантами, зокрема з Францем Верфелем.

Як кавалерка ордена Почесного легіону, Берта Цукеркандль-Шепс уникла інтернування і навесні 1940 року виїхала до сина Фрица в Алжир. Після окупації Алжиру союзницькими військами вона працювала на радіо і закликала до опору націонал-соціалістам. Виїхати до США їй не вдалося. Важко хвора Берта Цукеркандль-Шепс повернулася до Парижа 1945 року й того ж року померла.

Похована на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі. Іменем Берти Цукеркандль названо одну з вулиць віденського Альзерґрунду. 2012 року Австрійська національна бібліотека придбала особистий архів Берти Цукеркандль у її онука Еміля Цукеркандля, який мешкає у США.

Твори

Zeitkunst Wien 1901—1907. Heller, Wien 1 908. Ich erlebte fünfzig Jahre Weltgeschichte. Autobiographie. Bermann-Fischer Verlag, Stockholm 1939. Clemenceau tel que je l'ai connu. Algier тисяча дев'ятсот сорок чотири. Österreich intim. Erinnerungen 1892—1942. Hrsg. Reinhard Federmann. Propyläen, Frankfurt 1970 Taschenbuch: Ullstein, Frankfurt am Main 1988, ISBN 978-3-548-20985-2. Polens Malkunst 1915. In: Roman Taborski (Hrsg.): Stanisław Wyspiański, der große Schöpfer der Polnischen Moderne. Wien 1996. Jung-Polen 1906. In: Roman Taborski (Hrsg.): Stanisław Wyspiański, der große Schöpfer der Polnischen Moderne. Wien 1996. Flucht !: Von Bourges nach Algier im Sommer 1940. Theresia Klugsberger und Ruth Pleyer (Hrsg.). Cernzin-Verlag, Wien 2013. ISBN 978-3-7076-0456-6

Переклади Paul Annont und Jacques Bousquet: Mama Nicole. Lustspiel in 3 Akten. Wien 1925. Edouard Bourdet: Soeben erschienen. Komödie in 3 Akten. Für die deutsche Bühne bearbeitet von Paul Kalbeck. o. O., um 1925. Jean-Jacques Bernard: Seele in Not. Schauspiel in 3 Akten. Eirich, Wien um 1928. Paul Géraldy. Dramen. Autorisierte Übersetzung aus dem Französischen. Zsolnay, Wien 1928. Paul Géraldy. So ist die Liebe [Gedichte]. Autorisierte Übersetzung aus dem Französischen. Zsolnay, Wien 1930. Henri-René Lenormand: Theater. Dramen. Autorisierte Übersetzung aus dem Französischen. Zsolnay, Wien 1930. Alfred Savoir: Er: Spiel in 3 Akten. Marton, Wien 1930.

Примітки

Література Renate Redl: Berta Zuckerkandl und die Wiener Gesellschaft. Ein Beitrag zur österreichischen Kunst- und Gesellschaftskritik. Dissertation, Universität Wien 1978. Lucian O. Meysels: In meinem Salon ist Österreich. Berta Zuckerkandl und ihre Zeit. Herold, Wien 1984. 2., erw. Neuauflage. Edition INW (Illustrierte Neue Welt), Wien 1997, ISBN 978-3-9500356-0-5. Siglinde Bolbecher, Konstantin Kaiser: Lexikon der österreichischen Exilliteratur. In Zusammenarbeit mit Evelyn Adunka, Nina Jakl und Ulrike Oedl. Deuticke, Wien 2000, ISBN 978-3-216-30548-0, S. 718f. Handbuch österreichischer Autorinnen und Autoren jüdischer Herkunft 18. bis 20. Jahrhundert. Band 3, SZ. Hrsg.: Österreichische Nationalbibliothek, Wien. KG Saur, München 2002 ISBN 978-3-598-11545-5, S. 1524f. Michael Schulte: Berta Zuckerkandl. Salonière, Journalistin, Geheimdiplomatin. Atrium Verlag, Hamburg 2006, ISBN 978-3-85535-720-8. Jutta Dick, Marina Sassenberg (Hrsg.): Jüdische Frauen im 19. und 20. Jahrhundert. Lexikon zu Leben und Werk, Reinbek 1993 ISBN 3-499-16344-6 Armelle Weirich: Berta Zuckerkandl (1864—1945), salonnière, journaliste et critique d'art, entre Vienne et Paris (1871—1918). Dissertation, Université de Bourgogne, 2014.

Посилання

Біографія Berta Zuckerkandl-Szeps