Респу́бліка За́мбія — країна та держава без виходу до моря, у Південній Африці, межує на півночі з Демократичною Республікою Конго і Танзанією, сході з Малаві і Мозамбіком, на півдні із Зімбабве, Ботсваною, Намібією, на заході з Анголою. Столиця — місто Лусака, розташоване в південно-центральній частині країни. Населення зосереджене переважно навколо Лусаки на півдні й Коппербелта на північному заході.
У давнину на території Замбії мешкали койсанські народи. Регіон колонізований під час експансії банту XIII століття. Після візитів європейських дослідників у XVIII столітті (Девід Лівінгстон та інші) Замбія потрапила в руки Британської Південно-Африканської компанії в кінці XIX століття, з 1924 року офіційно стала британським протекторатом Північна Родезія. Як і більшість країн колоніального періоду, Замбія управлялася адміністрацією, призначеною з Лондона за вказівкою Британської Південно-Африканської компанії.
24 жовтня 1964 р. країна стала незалежною від Великої Британії, а тодішній прем'єр-міністр Кеннет Каунда — її першим президентом. Соціалістична Партія національної незалежності Каунди володіла владою з 1964 по 1991 рік. З 1972 по 1991-й Замбія — держава з однопартійною системою. У ролі єдиної законної політичної партії під девізом «Одна Замбія, Одна нація» виступала Партія національної незалежності.
Каунду змінив Фредерик Чілуба, соціал-демократ Руху за багатопартійну демократію в 1991 р., розпочавши період соціально-економічного зростання та децентралізацію державного управління. Леві Мванаваса, наступник Чілуби, головував країною з січня 2002-го до своєї смерті в серпні 2008 р. Йому приписують кампанії щодо зниження рівня корупції та підвищення рівня життя. Після смерті Мванаваси Рупія Банда виконував обов'язки президента до обрання президентом в 2008 р., займав посаду три роки, Банда пішов у відставку після поразки на виборах 2011 року від лідера Патріотичного фронту Майкла Чілуфа Сати.
У 2010 році Світовий банк назвав Замбію однією з найбільш швидко економічно реформованих країн світу. Штаб-квартира Спільного ринку для Східної й Південної Африки знаходиться в Лусаці.
Природа
Країна розташована між 22° і 33° східної довготи и 8° і 18° північної широти. Виходу до моря не має. Межує на півночі с Демократичною Республікою Конго й Танзанією, на сході — з Малаві, на південному сході — з Мозамбіком, на півдні — із Зімбабве, Ботсваною й Намібією, на заході — з Анголою.
Більшу частину території Замбії займає хвилясте плоскогір'я з висотами 1000—1350 м. На північному сході країни вздовж західного краю Центрально-Африканського ґрабена розташовані горстові гори Мучинга (максимальна висота 1893 м), на півночі — г. Сунзу (2067 м). Найвища точка Замбії — гора Намітова (2164 м) — розташована на плато Ньїка, поблизу кордону з Малаві.
Для рельєфу Замбії характерні великі плоскі улоговини — дамбос, найбільші з яких тектонічного походження і належать до Східно-Африканської зони розломів (западини Бангвеулу, ґрабен Луагві та ін.).
Клімат країни субекваторіальний із трьома сезонами: дощовим (листопад — квітень), сухим і прохолодним (травень — липень), сухим і спекотним (серпень — жовтень).
Більша частина території Замбії дренується р. Замбезі і її притоками Кафуе і Луангва, менша частина — р. Луапула. На півночі країни знаходяться великі озера тектонічного походження — Танганьїка, Мверу, Мверу-Вантіпа. На кордоні Північної провінції і провінції Луапула розташоване велике мілководне озеро Бангвеулу. На прикордонній річці Замбезі спільно з Зімбабве створено водосховище Кариба.
Головні природні визначні пам'ятки країни — водоспад Вікторія висотою 107 м на р. Замбезі на кордоні із Зімбабве, водоспад Каламбо висотою бл. 245 м на кордоні з Танзанією.
Геологія
Геологія будова Замбії вирізняється винятковим багатством та складністю, представляючи собою перетин кількох великих протерозойських складчастих поясів, що оточують прадавні архейські кратонічні блоки. Північно-східна частина країни заснована на палеопротерозойському блоці Бангвеулу (віком близько 1,8–2,0 млрд років), складеному гранітогнейсами, метавулканітами та вулканогенно-осадовими серіями. На південному заході та заході кристалічний фундамент занурюється під товщу кайнозойських пісків пустелі Калахарі.
Ключову роль у геології та економіці Замбії відіграє Луфільська дуга — складчастий пояс неопротерозойського віку, сформований під час Панафриканського орогенезу. У межах цієї дуги залягає супергрупа Катанга, представлена метаморфізованими терригенно-карбонатними породами (сланці, аргіліти, кварцити, доломіти). На півдні та сході країни простягається пояс Замбезі, який корелюється з Луфільською дугою і характеризується вищим ступенем метаморфізму порід.
У пізньому палеозої та мезозої на території Замбії утворилася серія тектонічних грабенів та напівграбенів, заповнених континентальними відкладами супергрупи Карру (перм — тріас). Найбільшими з них є басейни Луангва, Лукасаші та басейн Середньої Замбезі. Ці структури представлені червоноколірними пісковиками, конгломератами, глинами та містять вугленосні горизонти, а також численні рештки викопної фауни (хребетних пермського та тріасового періодів). Східна частина Замбії відчуває сучасний вплив Західної гілки Східноафриканського рифту через продовження грабена Луангва.
Охорона природи
Зімбабве володіє розгалуженою системою охорони природи, яка включає національні парки Гвангей, Мана-Пулс та Гонгарежу. Країна відома однією з найбільших популяцій слонів у світі, а також високою концентрацією хижаків. Рівнина Мана-Пулс на річці Замбезі є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО завдяки недоторканим заплавним ландшафтам.
Замбійська мережа природоохоронних територій охоплює близько 38 % площі країни за рахунок комбінації суворих резерватів та мисливських зон. Кількість об'єктів за категоріями становить: Національні парки: 20 об'єктів. Мисливські території (Game Management Areas): 36 зон, що виконують функцію буферних (захисних) зон. Рамсарські водно-болотні угіддя: 8 об'єктів. Об'єкти ЮНЕСКО: 2 транскордонних об'єкти, зокрема національний парк Гонарежу, який є частиною національного парку Лімпопо, а також транскордонна заповідна зона Каванго-Замбезі, яка розташована у п'яти країнах: Анголі, Ботсвані, Замбії, Зімбабве й Намібії.).Department of National Parks and Wildlife (DNPW) — Zambia
Найбільшим за площею є національний парк Кафуе (площа близько 22400 км²), що охоплює розлогі луки, болота та річкові ліси в басейні річки Кафуе. Національний парк Південна Луангва (площа близько 9050 км²) визнаний одним із найкращих місць збереження концентрації великих ссавців уздовж річки Луангва. На заході розташовані заплави національного парку Люва Плейн, де відбувається друга за величиною міграція антилоп гнуAfrican Parks — Liuwa Plain National Park. Природний водоспад Мосі-оа-Тунья охороняється в однойменному національному парку поблизу Лівінгстона; включає прилеглу територію до водоспаду Вікторія, та водно-болотні угіддя Бангвеулу, де мешкає рідкісний птах китоголовUNESCO World Heritage Centre — Mosi-oa-Tunya / Victoria Falls.
До основних природоохоронних проблем належать конфлікти між людиною та тваринами через розширення сільгоспугідь, незаконне полювання заради слонової кістки, а також нестача фінансування державних природоохоронних територій через економічні коливання. Засухи, викликані кліматичними змінами, створюють критичний дефіцит води для тварин у парку Гвангей.Parks and Wildlife Management Authority (Zimparks)
Зімбабве є піонером у залученні місцевих громад до охорони природи через програму CAMPFIRE, яка передає права на управління дикою природою селищам. Крім того, країна бере активну участь у створенні транскордонних природоохоронних територій (Каванго-Замбезі), що дозволяє тваринам вільно мігрувати між сусідніми державамиGonarezhou Conservation Trust.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Замбія є однією з найважливіших мінерально-сировинних провінцій світу. Головним багатством країни є Центральноафриканський мідний пояс (Copperbelt), що простягається з Демократичної Республіки Конго через північ Замбії. Тут у стратиформних родовищах сланців та доломітів серії Катанга зосереджені колосальні запаси міді та кобальту. Крім того, Замбія відома як один із провідних світових постачальників високоякісних смарагдів, родовища яких (зокрема Кагем) приурочені до зон контакту пегматитів з метабазитами в районі Ндола. У басейнах Карру видобувається кам'яне вугілля, а також розвідані родовища цинку, свинцю, фосфоритів та урану.
Економіка
Див. Економіка Замбії.
Замбія — аграрна країна з розвинутою гірничою промисловістю. Основа економіки — гірничодобувна промисловість та кольорова металургія. Основні галузі промисловості: гірнича (мідно- і кобальтодобувна) та переробна, текстильна, хімічна, конструкційних матеріалів, мінеральних добрив. Транспорт г.ч. автомобільний, частково — залізничний, повітряний, трубопровідний. Між Ндолою і портом Дар-ес-Салам в Танзанії функціонує нафтопровід. Міжнародні летовища є поблизу Лусаки і Ндоли.
У 1990-х роках в паливно-енергетичному балансі Замбії частка деревини становила 69 %, місцевого вугілля — 6 %, імпортної нафти — 11 %, ГЕС — 14 %. У 1990 було вироблено 7,8 млн кВт·год електроенергії, з них 19 % було експортовано в Зімбабве.
Див. також: Історія освоєння мінеральних ресурсів Замбії, Гірнича промисловість Замбії.
Адміністративний поділ
Адміністративно територія Замбії ділиться на 10 провінцій: Центральна Коппербелт Східна Луапула Лусака Мучинга Північна Північно-Західна Південна Західна
У свою чергу вони поділяються на райони.
Найбільші міста
Історія
Історію існування людини на даній території можна умовно поділити на кілька етапів: Від виникнення людини до формування традиційного суспільства (1,2 млн років тому — ІІ тис. н. е.). Формування політичних об'єднань, ранні класові суспільства (XVI—XIX ст.). Період колоніальної експлуатації (сер. XIX ст. — 1963). Незалежна країна Замбія (1963 — наш час).
Від виникнення людини до формування традиційного суспільства Замбія належить до регіонів виникнення людини: homo habilis проживав на цій території 1,2 млн років тому. Зупинки мисливців раннього палеоліту знайдено в місцевості Вікторія-Фолс та Каламбо-Фолс.
У 1921 р. у штольні Брокен Хілл було знайдено залишки людини 125 тис. років тому — т. зв. «брокенгілська людина», що вміла видобувати вогонь. Поширення людини сучасного типу відбулося приблизно 20 тис. рр. до н. е.
У 1925 році в печері Мумбва знайдено сліди людини верхнього палеоліту.
У 1931—1938 дослідження А. Гатті, Р. Дарт, де Н. Гранде, Дж. Кларка підтвердили безперервність заселеності даної території, а також розвиток культури.
Мистецтво зароджується в 4-му тис. до н. е. — нащадки бушменів створювали розписи печер, петрогліфи. Наприклад, печера Чіфебва поблизу гори Чіпата.
Перехід до землеробства й скотарства відбувся 500 р. до н. е. — 1000 р. н. е. Залізні знаряддя праці замінили кам'яні. Починається міграція бантумовних племен — носіїв культури залізної ери.
На території Замбії співіснували племена різних культурних рівнів. Бушмени поступово асимілювали або переселилися в тропічний ліс чи пустелю Калахарі. На південному заході досі збереглися племена мисливців й збирачів.
Відкриття металургії заліза відбулося І ст. до н. е. — І ст. н. е. Це призвело до покращення техніки мисливства. риболовлі, землеробства, скотарства. Також це викликало зріст населення й нову хвилю міграції в цей регіон.
Мачилі — найдавніше з датованих поселень залізної доби в Замбії. Тип кераміки «з прорізним орнаментом».
У V—VI ст. починають розробляти мідь й сіль. У XI ст. з'являється кераміка нового типу — Луангва. Представники цієї культури є пращурами сучасних племен чева, нсенга, нгоні, тумбука, солі, лала, бемба, лунгу та ін. Вони прийшли з району Південного Заїру. У цих племен скотарство превалювало над землеробством.